Ухвала суду № 124459791, 16.01.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9059/24

2-з/296/2/25

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2025 рокум. Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі головуючого судді Шкирі В.М., розглянувши заяву представника заявника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Істамової Ірини Володимирівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування, та скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2025 року на адресу Корольовського районного суду м. Житомира від представника заявника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Істамової Ірини Володимирівни через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до змісту якої просить вжити заходи забезпечення позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, шляхом:

- накласти арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (адреса до перейменування: АДРЕСА_2 ) (реєстраційний номер об`єкта №27109891180440);

- встановити заборону ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, державним реєстраторам, реєстраційним службам, нотаріусам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, відчужувати у будь-який спосіб та розпоряджатися нерухомим майном, в т.ч., але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, звернення стягнення, внесення до статутного капіталу юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1 (адреса до перейменування: АДРЕСА_2 ) (реєстраційний номер об`єкта №27109891180440), із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про зазначені заборону, до набрання рішенням суду законної сили по цій справі.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.01.2025 заяви про забезпечення позову пердано на розгляд головуючому судді - Шкирі В.М.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом статті частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною шостою та сьомою статті 153 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

Разом з тим, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів заявника та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; у імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №МІ-150/07 віцід 17.12.2007 року

У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами,

Банк починаючи з 2011 року звертався до судів в вимогами про стягнення заборгованості:

- 04.03.2011р. рішення Корольовського районного суду м. Житомира по справі 2-265/11 звернуто стягнення на предмет застави та передано в заклад шляхом вилучення у ОСОБА_1 , належних йому транспортних засобів - автомобіля RENAULT, 2001р.в., д.н. НОМЕР_1 та напівпричіп Fruehaut, 1984 р.в., д.н. НОМЕР_2 та звернення стягнення на вказаний транспорт в рахунок погашення боргу покредитному договору №MI-107-07, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання договору.

- 12.12.2012р. Індустріальним районним судом м. Дніпропетровськ по справі №2/0417/6873/2012 винесено рішення про часткове задоволення позову щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 37243,58 доларів США по кредитному договору № МІ-107-07, в задоволенні стягнення заборгованості із поручителів судом відмовлено. Рішенням Апеляційного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2013р., рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2012р. в частині обґрунтування відмови у позові щодо стягнення заборгованості із поручителів змінено на користь банку.

- 19.08.2014р. Корольовським районним судом по справі №296/567/14-ц винесено рішення яким солідарно стягнуто заборгованості по кредитному договору № MI-107- 07 від 10.08.2007р. із ОСОБА_1 в сумі 20876,27 USD (еквівалент - 245296.15 грн.), із поручителя ОСОБА_2 в сумі 55516.54 USD (еквівалент в гривні - 652319.35грн.) та із поручителя ОСОБА_4 в сумі 55516.54 USD (еквівалент в гривні - 652319.35грн.).

- 28.02.2012р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, по справі № 2- 412/1465/2012 винесено рішення про часткове задоволення вимог банку, та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованості за кредитним договором № МІ-150-07 в розмірі 2 339 415,70 грн.

Рішення суду не були виконані боржником ОСОБА_1 ні добровільно, ні в ході

примусового стягнення в рамках виконавчих проваджень.

ОСОБА_1 до 24.06.2011 року мав у власності 1/3 приватної спільної частки квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (адреса до перейменування:

АДРЕСА_2 ), а вже 18.07.2011 року згідно договору дарування одноосібним власником вказаної квартири став ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , рідний брат ОСОБА_1 .

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 лютого 2020 по справі № 381/4019/18, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Так обраний заявником захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості вимог заявника і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Необхідності вжиття заходів зустрічного забезпечення суд не вбачає. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу забезпечення позову, який вже поданий до суду.

При цьому, обраний заявником вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 оскільки такий захід забезпечення не позбавляє права користування майном, а лише обмежує можливість відчужування спірного майна.

Керуючись статтями 149-153, 259-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Істамової Ірини Володимирівни про забезпечення позову у цивільній справі №296/9059/24 - задовольнити.

- накласти арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (адреса до перейменування: АДРЕСА_2 ) (реєстраційний номер об`єкта №27109891180440);

- встановити заборону ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, державним реєстраторам, реєстраційним службам, нотаріусам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, відчужувати у будь-який спосіб та розпоряджатися нерухомим майном, в т.ч., але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, звернення стягнення, внесення до статутного капіталу юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1 (адреса до перейменування: АДРЕСА_2 ) (реєстраційний номер об`єкта №27109891180440), із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про зазначені заборону, до набрання рішенням суду законної сили по цій справі.

Копію ухвали суду направити для виконання до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту реєстрації Житомирської міської ради (м. Житомир, вул. Бориса Лятошинського, 15-Б).

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Ухвала, в силу положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена заявником у строк подання апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу складено та підписано 16.01.2025

Суддя В. М. Шкиря