Рішення № 124454206, 10.01.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 385/931/24

Провадження № 2/147/60/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

представника позивача адвоката Крюкової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовної заяви покликаються на те, що 29.01.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (далі відповідач) за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір № 5458041 про надання споживчого кредиту (далі кредитний договір). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом №19-ОД від 05.01.2022 року, (далі Правила) та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно з умовами кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10000,00 грн (п. 1.3. кредитного договору); строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (28.02.2022) вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (п. 1.4. кредитного договору); ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

З метою укладення договору для прийняття усвідомленого рішення відповідач самостійно зайшов на веб-сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, де він мав змогу ознайомитись з текстом примірного кредитного договору, правилами, паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Надалі відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (надалі «ІТС»). Потім для безпосереднього оформлення кредиту відповідач в ІТС обрав бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомився з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання, інформацією зазначеною в ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправлення (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає ч.5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Після прийняття ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачу ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зробив йому пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання. Після прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог ч.6, ч.8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором НОМЕР_3, після чого відповідач отримав кредит в сумі 10000,00 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів. Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку, яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера.

Укладаючи кредитний договір сторони передбачили нарахування процентів на наступних умовах: «1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. 1.5.2. Знижена процентна ставка 1,805 % в день».

Зазначили, що у зв`язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження, ТОВ "Авентус Україна" було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 по 30.04.2022 за всіма кредитними договорами. У період з 01.05.2022 по 19.05.2022 було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою. У період з 19.05.2022 по 26.08.2022 було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою. Проте, 19.05.2022 за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків та надання можливості виконання боргових зобов`язань задля того щоб споживач в такий складний час зміг вийти на звичний графік платежів за договором або виконати зобов`язання, сплативши тіло кредиту, про що було повідомлено в особистий кабінет споживача. Однак наданою можливістю споживач не скористався.

Зазначили, що у даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Враховуючи викладене, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, чим порушив умови договору.

Щодо відступлення права вимоги зазначили наступне. Підпунктом 3 п.5.1 кредитного договору передбачено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором 19 червня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу №19.06/23-Ф (далі договір факторингу), згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 10000 грн - тіло кредиту та 18810 грн - нараховані проценти, всього - 28810 грн.

Крім того зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок здійснюється за наступною формулою: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків.

1. за вересень 2022 р. = ((101,9*28810):100) - 28810 = 554,61 грн.

2. за жовтень 2022 р. = ((102,5*28810):100) - 28810 = 729,75 грн.

3. за листопад 2022 р. = ((100,7*28810):100) - 28810= 204,33 грн.

4. за грудень 2022 р. = ((100,7*28810):100) - 28810 = 204,33 грн.

5. за 2023 р. = ((100,8*28810):100) - 28810 = 1488,69 грн.

6. за січень 2024 р. = ((100,7*28810):100) - 28810= 116,76 грн.

7. за лютий 2024 р. = ((101,5*28810):100)-28810= 87,57 грн.

8. за березень 2024 р. = ((100,2*28810):100)-28810 = 145,95 грн.

9. за квітень 2024 р. = ((100,5*28810):100)-28810 = 58,38 грн.

Загалом інфляційні втрати склали 3590,00 грн.

Розрахунок №% річних здійснюється за наступною формулою: С* 3: 100: 365 * Дн., де: С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення (з 27.08.2022 по 30.05.2024 = 642 календарних дні). (28810 грн. *3) : 100 : 365 * 642 = 1520,22 грн. Загалом 3% річних = 1520,22 грн.

Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» суму заборгованості в розмірі 33920,22 грн, з яких сума кредиту - 10 000,00 грн 00 коп., сума процентів за користування кредитом - 18810 грн, 3% річних -1520,22 грн, інфляційні втрати - 3590,00 грн, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422,41 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14.08.2024 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Тростянецького районного суду Вінницької області за підсудністю.

Справа надійшла до суду 08 жовтня 2024 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 у справі №385/931/24 (провадження 2/147/433/24) визначено головуючого суддю Мудрак А.М.

Ухвалою судді від 09 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

23 жовтня 2024 року від представника відповідача - адвоката Галкіна В.Л. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, зі змісту якого вбачається, що вказаний позов відповідачем не визнається з огляду на наступне. Жодних доказів, що долучений позивачем файл, в якому зазначений текст кредитного договору, є саме тим договором, який підписувався відповідачем, не надано, бо позивачем не долучено файл, підписаний КЕП чи будь-яким іншим способом, який можна перевірити на предмет підписання. Водночас файл, долучений до позову відповідачем можна корегувати і видозмінювати, а тому будь-яких доказів підписання саме договору у наданій позивачем редакції не долучено. Тобто наявний в матеріалах справи т.з. договір кредитування відповідачем не підписаний, а тому, згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін.

Тому зазначає, що відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений та підписав саме наданий позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог договір. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови кредитування неможливо встановити обґрунтованість позовних вимог.

Окрім того, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості також не є доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору на заявлених позивачем умовах. Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом відповідача та не містить відомостей, що дозволили б перевірити первинну бухгалтерську документацію.

Також зазначив, що з наведеного вбачається, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та розмір заборгованості, порядок нарахування якої відповідає умовам кредитного договору. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України.

Щодо витрат на правову допомогу зазначив, що наданий позивачем договір про надання правничої допомоги не містить істотних умов договору - вартості послуг адвоката, що вже є самостійною підставою для відмову у стягненні витрат на правничу допомогу. Також позивачем не надано доказів оплати витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч.4, ч.5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28.09.2022 по справі №529/201/20. Крім того, з наданого звіту адвоката вбачається, що 10000 грн - це фактично є вартістю складення позовної заяви, що само по собі є неспівмірною ціною зі складністю справи. У зв`язку з чим, просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

23 жовтня 2024 року від представника позивача - адвоката Крюкової М.В. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що з доводами відповідача викладеними у поясненнях, позивач не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства з наступних підстав. Кредитний договір укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. 29.01.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір № 5458041 про надання споживчого кредиту. Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Так, на підтвердження укладання договору №5458041 про надання споживчого кредиту з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі (додаток до позовної заяви №4), який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «НОМЕР_3», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису відповідно до вимог ч.6 та ч.8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Крім того, перед тим як підписувати кредитний договір відповідач мав змогу ознайомитись із текстом кредитного договору і уже після чого підписати його.

Щодо розрахунків та перерахування коштів зазначив, що оскільки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не є банківською установою, то позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості товариством в свою чергу було надано розрахунок заборгованості по кредитному договору, який оформлений належним чином як документ товариства, що підписаний директором ТОВ «Авентус Україна» та скріплений печаткою товариства. При цьому чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного, позивач вважає, що наданий розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі.

Надання кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору. Одночасно позивач інформує, що платіжний провайдер надав первісному кредитору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» послуги з переказу грошових коштів відповідно до умов договору про організацію переказу платежів.

Стверджують, що кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

У зв`язку із неможливістю самостійно надати докази підтвердження належності банківської картки відповідачу представником позивача разом із подачею позовної заяви було подано клопотання про витребування доказів. Ухвалою суду від 09.10.2024 дане клопотання було задоволено та витребувано інформацію від АТ «Ощадбанк»: чи належить платіжна картка № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та чи відбулось зарахування коштів 29.01.2022 на дану платіжну картку № НОМЕР_1 банком-емітентом якої є АТ Ощадбанк", у сумі 10000,00 грн від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41078230).

Сума заборгованості за договором № 5458041 від 29.01.2022 розрахована відповідно до картки обліку договору від ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА". Як первісний кредитор ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" здійснив розрахунок відповідно до умов договору. Крім того, зазначили, що витрати за надання правничої допомоги також підлягають задоволенню. Тому просить задовольнити позов в повному обсязі.

23 жовтня 2024 року представником відповідача - адвокатом Галкіним В.Л. подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що вказаний позов відповідач не визнав та подав відзив на нього. В свою чергу позивач подав відповідь на відзив, в якому посилається на те, що кредитний договір згідно з нормами діючого законодавства може бути складено в електронній формі, наголошує на правомірності своїх вимог. У зв`язку з чим звертає увагу суду, що відповідачем не заперечується, що законом встановлена можливість укладання угод, у т.ч. у сфері кредитних правовідносин, в електронній формі. В той же час наголошує на тому, що долучений позивачем до матеріалів справи т.з. договір кредитування відповідачем не підписаний, а тому, згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін. Відтак, відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений та підписав саме наданий позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог договір. Посилання позивача на те, що нібито-саме цей договір було підписано відповідачем шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «НОМЕР_3» нічим не підтверджено. Позивач не надає взагалі жодної інформації яким чином здійснювалася ідентифікація клієнта, куди та яким чином надсилався цей одноразовий ідентифікатор, більш того, немає жодних належних доказів, що саме ця редакція договору, яка надана до суду, первинно надавалася відповідачу, якщо навіть теоретично припустити, що така взагалі надавалася. Позивач не надає відомостей про те, чи надавався йому паспорт відповідача чи встановлювалася особа клієнта, якщо так, яким саме чином встановлювалася його особа.

Також зазначає, що розрахунок кредитної заборгованості не є доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору саме на заявлених позивачем умовах. Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом позивача та не містить відомостей, що дозволили б перевірити первинну бухгалтерську документацію. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та розмір заборгованості, порядок нарахування якої відповідає умовам кредитного договору.

Крім того звертає увагу, що позивач зазначає, що строк кредиту складає 30 днів - до 28.02.2022. Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на 28.02.2022 складала 14873.50 грн. В той же час позивач не припинив нарахування відсотків і після спливу строку кредитування і, як випливає із розрахунку, продовжував нарахування відсотків до 18.06.2023. І станом на цю дату борг за розрахунком відповідача склав 28810 грн. В той же час позивач просить стягнути з відповідача 33920,22 грн. Так як строк кредитування закінчився 28.02.2022, позивач не мав права нараховувати відсотки чи будь-які інші платежі за договором.

Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача Крюкова М.В. в судовому засіданні підтримала заявлений позов. Зазначила, що усі обставини викладені у позові підтверджені належними та допустимими доказами. Тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Галкін В.Л. в судове засідання не з`явились, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що наявні рекомендовані повідомлення, про причини неявки суд не повідомили. Заяв про відкладення не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 29 січня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5458041 про надання споживчого кредиту (а.с.81-91), який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4 29.01.2022 об 11:40:55.

Одночасно з підписанням даного договору ОСОБА_1 ознайомився з Паспортом споживчого кредиту (а.с.12-14) та Правилами надання коштів у позику (а.с. 30-48). Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до п.1.1 та п.1.2 договору №5458041 про надання споживчого кредиту укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому в шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ITC товариства. На умовах, встановлених договором, тровариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п.1.3, п.1.4 вказаного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п.1.5.1, п.1.5.2 договору №5458041 про надання споживчого кредиту стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 1,805 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для споживача лише як для учасника програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим договором. Якщо споживач є учасником програми лояльності - розмір зниженої процентної ставки зазначений в договорі має значення, що є меншим за розмір стандартної процентної ставки, зазначеної в договорі. Якщо споживач не є учасником програми лояльності, розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру стандартної процентної ставки, у зв`язку з чим цей підпункт договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для споживача.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Факт перерахування коштів на рахунок відповідача ТОВ «АВЕНТУС Україна» в сумі 10000 грн підтверджено листом ТОВ «ФК Контрактовий дім», які діють на підставі договору №087/20-П від 08.07.2020 (а.с.19-24).

01.03.2022 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було направлено на адресу відповідача лист з вимогою добровільного погашення заборгованості (а.с.15).

19 червня 2023 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу №19.06/23-Ф (а.с.49-59), відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників.

Факт укладення договору факторингу також підтверджується платіжною інструкцією №570 від 23.06.2023 (а.с.17 на звороті).

З витягу з реєстру боржників від 19 червня 2023 року вбачається, що під №1171 наявний запис про боржника ОСОБА_1 за договором № 5458041, сума заборгованості за основною сумо боргу 10000 грн, сума боргу за відсотками 18810,00 грн, разом 28810,00 грн (а.с.16).

Наявність заборгованості відповідача підтверджено карткою обліку договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором №5458041 від 29.01.2022 за період з 29.01.2022 по 18.06.2023, зі змісту якої вбачається, що станом на 18.06.2023 заборгованість перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» становить 28810 грн. (а.с.92-117).

На виконання вимог ухвали суду АТ «Державний ощадний банк України» 07.11.2024 за вх. №6799/24 надало суду лист-відповідь про те, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.219).

Крім того, в якості доказів надано суду СD-диск з інформацією щодо зарахування грошових коштів в сумі 10000 грн. Даний доказ в сукупності з наданою відповіддю є належним доказом в розумінні ст. 81 ЦПК України.

17 грудня 2024 року позивачем надано до суду заяву про зміну найменування товариства з ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» на підставі рішення №251124/1 від 25.11.2024 (а.с.241-242).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Доводи відповідача про те, що позивач не надав суду доказів про те, що саме із наявними у справі правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», паспортом споживчого кредиту, примірником договору ознайомився відповідач та погодився саме з ними, позивач не надав суду доказів надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, проведення ідентифікації відповідача, відхиляються судом з огляду на таке.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробки її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Таким чином без введення позичальником відповідних персональних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. У справі, відповідачем не надано належних доказів укладення договору від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, що є його процесуальним обов`язком (ст. ст. 12, 81 ЦПК України),

З урахуванням наведеного, вказаний кредитний договір укладено правомірно сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про захист персональних даних». Крім того, відповідачем не доведено та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт незаконного заволодіння його персональними даними, зокрема, відсутні вироки суду в кримінальному провадженні про встановлення винних осіб у вчиненні кримінального правопорушення та/або дій третіх осіб стосовно відповідача, що стосуються незаконності заволодінням його персональними даними чи банківською картою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22.

Дійсно, 29.01.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір № 5458041 про надання споживчого кредиту. Відповідачем особисто при укладенні договору №5458041 29.01.2022 об 11:40:55 за допомогою електронного повідомлення було внесено електронний підпис одноразовим ідентифікатором НОМЕР_3, що відповідає вимогам ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.

Крім того, перед тим як підписувати кредитний договір відповідач мав змогу ознайомитись із текстом кредитного договору і уже після чого підписати його.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що доведено те, що договір №5458041 від 29.01.2022, укладений між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам чинного законодавства України та є укладеним.

Щодо терміну дії договору (строку кредитування), суд зазначає наступне.

Згідно з п.4.3 договору, у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на вказаних умовах. Вказаний у цьому розділі порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту сторони вважають таким, що вчинений у письмовій формі, оскільки воля сторін передбачена у п. 4.2 договору виражена за допомогою технічного засобу зв`язку.

Враховуючи вказані умови договору, його дія була автопролонгована на 90 днів і саме цим періодом обмежене нарахування відсотків за кредитним договором.

Отже, сторони погодили зазначені умови і доказів того, що ОСОБА_1 повідомляв товариство про небажання продовження строку користування кредитом, матеріали справи не містять.

Твердження відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують суму наданого кредиту спростовані наданими доказами в судовому засіданні.

Факт перерахування коштів на рахунок відповідача ТОВ «АВЕНТУС Україна» в сумі 10000 грн підтверджено листом ТОВ «ФК Контрактовий дім», які діють на підставі договору №087/20-П від 08.07.2020 (а.с.19-24).

Також на виконання вимог ухвали суду АТ «Державний ощадний банк України» 07.11.2024 за вх. №6799/24 надало суду лист-відповідь про те, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Отже, виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору №5458041 від 29.01.2022 та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 10000 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 19 червня 2023 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу №19.06/23-Ф (а.с.49-59), відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників. Факт укладення договору факторингу також підтверджується платіжною інструкцією №570 від 23.06.2023 (а.с.17 на звороті).

З витягу з реєстру боржників від 19 червня 2023 року вбачається, що під №1171 наявний запис про боржника ОСОБА_1 за договором № 5458041, сума заборгованості за основною сумо боргу 10000 грн, сума боргу за відсотками 18810,00 грн, разом 28810,00 грн (а.с.16).

Отже, позивач набув право вимоги за договором факторингу №19.06/23-Ф від 19.06.2023, за яким до нього перейшло право вимоги за вищевказаним кредитом.

Наявність заборгованості відповідача підтверджено карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) за кредитним договором №5458041 від 29.01.2022 за період з 29.01.2022 по 18.06.2023, зі змісту якого вбачається, що станом на 18.06.2023 заборгованість перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» становить 28810 грн. (а.с.92-117). У картці обліку договору позивач надав поденний детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, який є належним та допустимим доказом нарахованого розміру заборгованості.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% від простроченої суми та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Слід наголосити, що кожна кредитна справа має свої ознаки та характеристики, які її відрізняють. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов висновку про те, що проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч.1 ст. 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто, виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України за один і той же період.

Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.

Посилаючись на невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики, позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 3590,00 грн за період з вересня 2022 року по квітень 2024 року та 3% річних в сумі 1520,22 грн, за період з 27.08.2022 по 30.05.2024 = 642 календарних дні.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо його не виконав у строк, встановлений договором.

За умовами ст. ст. 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Даний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Оскільки позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з серпня 2022 року по травень 2024 року, вимоги про їх стягнення задоволенню не підлягають.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №5458041 про надання споживчого кредиту від 29.01.2022 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2057,34 грн(28810,00 грн (розмір задоволених вимог) х 100 % : 33920,22 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 84,93 % задоволених вимог; 2422,40 грн х 84,93 % : 100 % = 2057,34 грн розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог).

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Фінтраст Україна» в особі директора Москалюка А.М. та адвокатом Крюковою М.В. укладено договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022 (а.с.65-68).

Свою діяльність Крюкова М.В. здійснює на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5127, виданого 29.08.2018 (а.с.62). Представництво у даній справі також здійснює на підставі ордеру (а.с.60).

Зі звіту про надання правової допомоги від 30.05.2024 згідно з договором №07/07-2022 від 07.07.2022 вбачається, що адвокатом Крюковою М.В. надано ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» наступні послуги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 . Складання позовної заяву у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором. Подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта. Кількість годин 10. Загальна вартість 10000 грн (а.с.17).

Також надано суду платіжну інструкцію від 30 травня 2024 року №6934 про оплату адвокату Крюковій М.В. 10000 грн за послуги аналізу, складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 згідно р/ф №30/05 від 30.05.2024 (а.с.16 на звороті).

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Крім того, відповідачем також заявлено клопотання про зменшення розміру витрат за надання правничої допомоги.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи клопотання відповідача, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» слід стягнути 5000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №5458041 про надання споживчого кредиту від 29.01.2022 у розмірі 28810,00 грн (двадцять вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.), з яких: 10000 грн заборгованість за кредитом, 18810,00 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати у розмірі 2057,34 грн (дві тисячі п`ятдесят сім гривень 34 коп.) судового збору та 5000 грн (п`ять тисяч гривень) витрат за надання правничої допомоги.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 16 січня 2025 року.

Суддя А.М. Мудрак