Рішення № 124452860, 13.01.2025, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1711/24

Провадження 2/193/51/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

13 січня 2025 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О. В.,

за участю секретаря судового засідання Оселедець О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

24.09.2024 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 136751 грн., а також судових витрат у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 13837,58 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 15.10.2018 між ТОВ «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 1777643.

Даний договір укладено в електронному вигляді на умова Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту та Заявки на отримання кредиту відповідача № 1777643 від 15.10.2018 на обраних відповідачем умовах, які акцептовані Відповідачем 15.10.2018 шляхом підписання електронним підписом відповідача Заявки на отримання кредиту відповідача № 1777643 від 15.10.2018 на обраних відповідачем умовах.

З урахуванням наведених положень Договору, умови кредитування відповідача вказані в Заявці і є наступними: строк кредиту 30 днів; сума кредиту 7000 гривень; сума процентів 2216 гривень; всього до сплати 9216,00 гривень.

Термін для повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів за договором до 14.11.2018 року. Однак відповідачем у вказаний термін кредит не повернуто, проценти не сплачено. Станом на дату позову, прострочення відповідача з повернення кредиту становить 2135 днів.

Крім того, Позивач нараховує відповідачу проценти згідно п.2.11 Договору до 23.02.2022 за 1197 дні. Проценти в період прострочення становлять 125685,00 гривень.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 136751,51 гривень, яка утворилась станом на 18.09.2024, з яких: сума кредиту 7000 гривень; проценти 2216 гривень; проценти згідно ст.625 ЦКУ та п.2.11 Договору 125685,00 гривень; інфляційні втрати 1850,51 гривень.

Крім того, просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 13837,58 гривень та судовий збір в розмірі 3028 гривень.

Ухвалою суду від 27.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, натомість надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та в разі неявки відповідача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду справи, зокрема розміщенням оголошення на офіційному сайті Судової Влади, однак у судове засідання не з`явився, заяв, клопотань до суду не направляв, правом на подання відзиву не скористався.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди представника позивача, вирішено розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280,281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 15.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 1777643, який укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти), що опублікована на веб-сайті «credit.365ua», підписана електронним цифровим підписом позивача 06.09.2018 року та заявки на отримання кредиту відповідача ОСОБА_1 № 1777643 від 15.10.2018 на обраних умовах, які акцептовані відповідачем шляхом підписання електронним підписом.

Відповідно до Заявки від 15.10.2018 сума кредиту становить 7 000,00 грн. Строк повернення кредиту 30 днів, процентна ставка 1,06 % від суми кредиту в день, реальна річна процентна ставка за кредитом 385 %, очікувана сукупна вартість кредиту (проценти) - 2216,00 грн, загальна сума до повернення (проценти і кредит) 9216,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 23552 від 15.10.2018 узгоджену суму кредиту у розмірі 7000 грн було надано відповідачу (а.с. 23).

Заявку та пропозицію (оферту) підписано в електронному вигляді електронним підписом 15.10.2018 о 18:22:19 год. з одноразовим ідентифікатором Пономаренко А. С. 3432220. Він містить його податковий номер, адресу, електронну адресу, номер мобільного телефону та номер банківського рахунку (а.с.19).

Дії ОСОБА_2 в інформаційно-телекомунікаційній системі відображені в Реєстрі «Log File» дій клієнта та Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» щодо укладення зазначеного договору (а.с.21).

Згідно пункту 1.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених договором та погодженою кредитодавцем заявкою позичальника.

Відповідно до пункту 2.1. договір укладається за кожною окремою погодженою заявкою позичальника на строк кредиту, визначений в такій заявці.

Згідно з пунктом 2.2. договору сума кредиту та строк повернення кредиту в межах, визначених договором зазначається в заявці позичальника, що формується позичальником у власному особистому кабінеті на підставі умов договору.

Відповідно до пункту 2.6. договору датою надання кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позичальника. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в день надання кредиту.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що ціна кредиту за договором (плата за користування кредитом) залежить від строку користування кредитом і суми кредиту та обчислюється у відсотках від суми кредиту.

Згідно з пунктом 2.10 договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом в останній день строку користування кредитом. Періодичних платежів за договором не передбачено.

Пунктом 2.11 договору передбачено, що процентна ставка за договором є змінною. Починаючи з другого дня, за останнім днем строку користування кредитом плата за користування кредитом збільшується наступним чином: процентна ставка за користування кредитом нараховується щоденно і становить 1,5% від суми отриманого позичальником кредиту за кожен день з моменту закінчення строку користування до моменту фактичного повернення кредиту. Обов`язок сплати процентів згідно даного пункту договору виникає у позичальника в день, наступний за днем їх нарахування.

Відповідно пункту 7.4. договору у випадку припинення дії, або закінчення строку дії договору сторони не звільняються від обов`язку виконання зобов`язань, що виникли під час його дії. При цьому непогашені грошові зобов`язання повертаються стороною, що прострочила, з урахуванням положень пункту 2 статті 625 ЦК України.

У зв`язку із невиконанням відповідачем вимог кредитного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» на адресу ОСОБА_1 направило вимогу щодо виконання зобов`язань за договором № 1777643 від 15.10.2018, в якій вимагав в строк до 04.03.2024 погасити заборгованість в сумі 215722,28 грн, з яких 7 000,00 грн - сума наданого і неповерненого в строк кредиту; 202 020,00 грн сума процентів, 2216,00 грн сума комісії, 4486,28 грн інфляційні втрати (а.с.25).

За розрахунком позивача, долученого до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 1777643 від 15.10.2018 у розмірі 78 693,18 гривень.

За розрахунком інфляційних втрат за період з 14.11.2018 по 23.02.2022, загальна заборгованість ОСОБА_1 по інфляційним втратам за період прострочення грошового зобов`язання складає 1850,51 гривень (а.с.20).

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно достатті 6цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).

Нормоюстатті 639 ЦК Українипередбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4статті 6Закону України«Про електронні документи та електронний документообіг»для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченомуЦивільнимтаГосподарськимкодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Законуякщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України«Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору про надання кредиту № 1777643 від 15.10.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_1 вбачається,що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору про надання кредиту № 1777643 від 15.10.2018 та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн.

Позикодавець, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови договору про надання кредиту № 1777643 від 15.10.2018. Натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконав.

Оскільки відповідачу надано в кредит грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн шляхом перерахування суми позики на банківську картку, вказану ним, суд приходить до висновку про стягнення з нього на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за договором.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 2216,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, договір укладено на період з 15.10.2018 по 15.11.2018 на 30 днів з відсотковою ставкою в розмірі 1,06% на день. Тобто, за вказаний період розмір відсотків становить 2216 грн. Дана сума відсотків погоджена сторонами під час підписання Заявки № 1777643 від 15.10.2018.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» 2216,00 грн відсотків за користування кредитом за період з 15.10.2018 по 15.11.2018.

Разом з тим, суд вважає безпідставним нарахування позивачем заборгованості за процентами, виходячи з 1,5% від суми отриманого кредиту за кожен день прострочення, як вказано позивачем згідно статті 625 ЦК України та пункту 2.11 договору в розмірі 125685,00 грн, виходячи з наступного.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 30 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 викладено правовий висновок про те, що системний аналіз частини 2 статті 536, частини 2 статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини 2 статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 виклала детальні правові висновки щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України та щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Особливо Велика Палата Верховного Суду звернула й увагу на правову природу процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, зазначаючи, що вони мають виключно компенсаторний характер і: «… підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, … за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом».

Пунктом же 2.11 кредитного договору передбачено плату за користування кредитом у вигляді процентної ставки 1,5% за кожен день від суми отриманого кредиту, а не від простроченої суми, як передбачено частиною 2 статті 625 ЦК. Тому ці 1,5% від суми отриманого кредиту за кожен день прострочення не можна розцінювати як встановлений договором розмір процентів за частиною 2 статті 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними, відтак стягнення відсотків у розмірі 125685,00 грн задоволенню не підлягає.

Позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 14.11.2018 по 23.02.2022 у розмірі 1850,51 грн, які також підлягають стягненню з відповідача, нарахування яких доведено відповідним розрахунком та у межах належного строку його нарахування.

Щодо позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

За договором про надання кредиту №1777643 від 15.10.2018 п. 5.2 сторонами погоджено позовну давність 5 років.

Пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, позовну заяву у справі Позивачем подано в межах позовної давності. А отже підстав для застосування позовної давності до вимог Позивача у даній справі немає.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовТовариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення про стягнення заборгованостіпідлягає частковому задоволенню, а саме на загальну суму11066,51 гривень, з яких: сума кредиту у розмірі 7000,00 гривень; проценти у розмірі 2216,00 грн; інфляційні втрати (згідно ст.625 ЦКУ) у розмірі 1850,51 грн.

Щодо судових витрат

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як вбачається із матеріалів справи до матеріалів справи представником позивача адвокатом Литвинець С.А. долучено: Договір №21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2021; Додаткову угоду №21-3 до Договору від 01.09.2021; ордер серії АІ №1705974 від 18.09.2024; Акт №240918-1 від 18.09.2024 про надані послуги згідно Договору (а.с. 29-36).

Згідно Акту №240918-1 про надані послуги згідно Договору №21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2021, вартість представництва інтересів ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» при розгляді справи за позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості становить 13837,58 гривень.

Заявлені представником позивача вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, оскільки вказана справа є категорії малозначною, що не потребувало безпосередньої участі представника позивача у судовому засіданні, чи будь-яких інших додаткових зусиль адвоката під час судового розгляду справи, а правова допомога у даній справі полягала лише у консультації адвокатом, складання та подання позовної заяви до суду та подання клопотань про його участь в режимі відеоконференції.

Таким чином, з огляду на зазначені норми права та встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

При зверненні позивача до суду ним заявлено позовні вимоги майнового характеру та сплачено судовий збір з урахуванням приписів пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог у розмірі 11066,51 грн., із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» документально підтверджені судові витрати сплачені банком при поданні позовної заяви, у розмірі задоволеної частини, що становить 245,09 грн.

Керуючись ст. 141,263-265, 279, 280, 281,282,289, 354 ЦПК України, ст. 258, 509, 525, 526, 546, 551, 625, 627, 629, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором № 1777643 від 15.10.2018, яка виникла станом на 18.09.2024 у сумі 11066 (одинадцять тисяч шістдесят шість) гривень 51 копійка, яка складається із наступного: суми кредиту 7000,00 гривень; процентів 2216,00 грн; інфляційних втрат (згідно ст.625 ЦКУ) 1850,51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» судові витрати, понесені на оплату судового збору пропорційно до задоволеної суми позову, що складає у розмірі 245 (двісті сорок п`ять) гривень 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На заочне рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП», ідентифікаційний код: 41184403, місцезнаходження: вул. Михайлівська, буд.15/1Б, місто Київ, 01001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 13 січня 2025 року.

Суддя О. В. Томинець