Ухвала суду № 124443031, 15.01.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3967/19

Провадження №: 1-кп/336/413/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Запоріжжя, проживаючої до затримання: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Прокурор у судовому засіданні клопотав про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачена та захисник поклались вирішення питання на розсуд суду.

Заслухавши учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Так, постановою Верховного суду від 31.08.2023 обвинуваченій ОСОБА_6 обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26.10.2023 обвинуваченій ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Ухвалами Шевченківського районного суду м.Запоріжжя обвинуваченій ОСОБА_6 неодноразово продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовженні запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, його репутацію, наявність судимостей, постійного місця роботи тощо.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вказаний запобіжний захід не може бути застосований до раніше не судимої особи, окрім тієї, що підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Виходячи із змісту ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України при продовженні строку дії запобіжного заходу мають бути встановлені достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Зі змісту ухвали Запорізького апеляційного суду від 22.04.2024 вбачається, що суд, продовжуючи запобіжний захід, визнав доведеними наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а також існування ризиків, визначених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

З огляду на стадію кримінального провадження, суд не може давати власну оцінку обґрунтованості підозри чи вагомості доказів, а тому, оцінюючі клопотання бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом (слідчим суддею на стадії досудового розслідування та апеляційним судом під час перегляду ухвали суду) були зроблені відповідні висновки щодо наявності обґрунтованої підозри та вагомості доказів, достатніх для обрання та продовження запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Отже, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Крім цього, суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Москаленко проти України", в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Тяжкість обвинувачення хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідно до пункту 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 3 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо вказаного кримінального провадження та дані щодо особи обвинуваченого, суд дійшов переконання щодо неможливості застосування відносно ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає за можливе визначити в якості альтернативи заставу в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Клопотань щодо зменшення розміру застави до суду не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 372, 395, главою 18 КПК України, суд

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто по 15 березня 2025 включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити ОСОБА_6 заставу, в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_6 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_6 з-під варти у зв`язку з внесенням застави вона буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на обвинувачену обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_6 на строк не більше двох місяців.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що у разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у п`ятиденний строк з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3