Ухвала суду № 124435066, 15.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/23571/23

У Х В А Л А

з питань визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення

15 січня 2025 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №380/23571/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 у справі №380/23571/23 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задоволено частково: визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складення та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 №С/14597 від 12.09.2023 із зазначенням надбавки за особливі умови проходження служби в розмірі 1% та премії 10% та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді) станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, зокрема, надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 року за відповідною посадою у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію, відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №45 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 ; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До суду надійшла заява позивача про протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду. Вказує, що при виконанні рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/23571/23, відповідач вчинив протиправні дії, а саме підготував та надав до ГУ ПФ України у Львівській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення від 29 листопада 2024 року № 1159/12/18882 (взамін довідки від 12 вересня 2023 року № С/14597, виданої на виконання судового рішення у справі № 380/6122/23), із зміненими підходами (вихідними даними) щодо обчислення розмірів надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливості проходження служби та премії. Зокрема, розрахунок таких відповідач проводив виходячи із змінених судовим рішенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням. Також, при виконанні судового рішення у справі № 380/23571/23, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, а сама уважно вивчивши рішення суду (його мотивувальну та результативні частини), зазначив у довідці про розмір грошового забезпечення позивача розміри надбавки за особливості проходження військової служби та премії у попередніх розмірах (відсоткових значеннях), 1 і 10 відсотків відповідно. Наведене зумовило звернення позивача до суду із цією заявою.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з такого.

За змістом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним з основних засад/принципів адміністративного судочинства, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 ст. 370 КАС України визначено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною 2 ст. 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України, уд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 у справі №380/23571/23 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді) станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, зокрема, надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 року за відповідною посадою у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію, відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №45 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 .

На виконання вказаного рішення Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/23571/23 від 13.11.2024.

При цьому, важливо вкотре наголосити, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 14 та ч. 2 ст. 370 КАС України).

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ч. 1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З наведених вище норм Закону України «Про виконавче провадження» бачимо, що державний виконавець має монополію на виконання судового рішення, адже Закон наділяє його під час виконання судових рішень певними важелями впливу на боржника, який не виконує судове рішення у встановлений строк.

Із документів, долучених позивачем до заяви, судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайцем Остапом Андрійовичем від 22.11.2024 відкрито виконавче провадження №ВП76613799 з виконання виконавчого листа №380/23571/23.

Відтак, суд наголошує на тому, що примусове виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 у справі №380/23571/23 здійснюється у виконавчому провадженні, в межах якого виконавець уповноважений вживати заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на належне виконання судового рішення.

Отож, примусовий порядок виконання рішення ще не завершений, оскільки дії відповідача щодо належного виконання рішення перевіряються відповідним органом Державної виконавчої служби, та без надання належної оцінки цим органом суд не може стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними.

Відтак станом на день подання представником позивача заяви, що розглядається, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.

Отже, подана позивачем заява є передчасною та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 241, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.

Суддя Сидор Н.Т.