Рішення № 124434980, 14.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 рокусправа № 380/19775/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (просп. Хіміків 50, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №913110130648 від 21.08.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову в перерахунку пенсії щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з часу звернення (14.08.2024) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення (14.08.2024) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області із заявою від 14.08.2024 за №1795, про встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач отримав рішення №913110130648 від 21.08.2024 ГУ ПФУ в Черкаській області про відмову у встановленні підвищення до пенсії. В обґрунтування вказаного рішення Головне управління вказує, що за результатами розгляду наданих документів до заяви, встановлено відсутність документа, який засвідчує факт родинних стосунків заявника із реабілітованими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також з`ясовано, що заявник народився після відбування терміну покарання реабілітованих. Позивач вважає, що оскільки є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, що підтверджується відповідним посвідченням, тому згідно даного закону має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою суду від 27.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що Підвищення відповідно до ст. 77 Закону № 1788 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членам їх сімей яких було примусово переселено, з 01.09.2008 виплачуються у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». Дане підвищення прямо передбачене окремою постановою, якою чітко визначено, що ці надбавки встановлюються до пенсій, обчислених за конкретно зазначеними законами. Це, зокрема, стосується підвищення репресованим громадянам і членам їх сімей, яких було примусово переселено. Згідно підп. 4 п. 2,6 Постанови від 25.11.2005 № 22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім`ї, якого було примусово переселено (для підвищення пенсії згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Відповідно до архівної довідки від 16 липня 1992 року за № 4/5-3 63 8-Т інформаційного центру Управління внутрішніх справ Львівської області ОСОБА_2 , 1931 року народження, ОСОБА_3 , 1929 року народження - 21 жовтня 1947 року із села Скнилів, Золочівського району, Львівської області за рішенням постанови УМГБ по Львівській області були виселені на спецпоселення в Кемеровську область, звідки звільнені 25 серпня 1956 року. Згідно позову «Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місцях спецпоселення - місті Прокоп`євськ Кемеровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 видане 01.12.1956 Прокоп`євським міськбюро ЗАГС Кемеровської області, про що вчинений запис № 1424. Батьком Позивача був ОСОБА_4 , 1931 року народження та ОСОБА_5 , які були репресовані.». Відтак, пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено встановлення підвищення до пенсії дітям, які народилися на спецпоселенні, де знаходилися разом з батьками. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що Позивач 14.08.2024 звернувся до із заявою про перерахунок пенсії. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та за розглядом заяви позивача 21.08.2024 прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії. У статті 1-1 Закону № 962-XII наведено значення термінів, що вживаються в цьому законі. Так, члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом. За результатами розгляду наданих документів встановлено відсутність документа, який засвідчує факт родинних стосунків із реабілітованими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також з`ясовано, що заявник народився після відбування терміну покарання реабілітованими. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України та одержує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_3 .

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місцях спецпоселення - місті Прокоп`євськ Кемеровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 видане 01.12.1956 Прокоп`євським міськбюро ЗАГС Кемеровської області, про що вчинений запис №1424. Батьками позивача зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Відповідно до архівної довідки від 16 липня 1992 року за № 4/5-3638-Т Інформаційного центру Управління внутрішніх справ Львівської області ОСОБА_2 , 1931 року народження, ОСОБА_3 , 1929 року народження - 21 жовтня 1947 року із села Скнилів, Золочівського району, Львівської області за рішенням постанови УМГБ по Львівській області були виселені на спецпоселення в Кемеровську область, звідки звільнені 25 серпня 1956 року.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були реабілітовані.

Львівською обласною радою 17.10.2013 позивачу видано посвідчення №60/16-П, згідно якого він має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Позивач 14.08.2024 звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 21.08.2024 №913110130648 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки встановлено відсутність документа, який засвідчує факт родинних стосунків заявника із реабілітованими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також з`ясовано, що заявник народився після відбування терміну покарання реабілітованих. У рішенні також зазначено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, проводиться підвищення пенсії в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, 43,52 грн. Підпунктом 4 п. 2.6 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачена наявність документа про визнання заявника реабілітованим або членом його сім`ї, якого було примусово переселено.

Не погодившись із спірним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Статтею 1 Закону №962-XII встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.

Статтею 1-1 Закону №962-XII визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року №185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Як встановлено судом, батько позивача ОСОБА_2 знаходився на спецпоселенні в Кемеровській області з 21.10.1947, з якого був звільнений 25.08.1956. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Прокоп`євськ Кемеровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 01.12.1956.

З наведеного суд робить висновок про те, що позивач народився на спецпоселенні.

Щодо твердження ГУ ПФУ в Черкаській області щодо відсутності документа, який засвідчує факт родинних стосунків позивача із реабілітованими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд зауважує, що реабілітований ОСОБА_2 є батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача.

Ураховуючи встановлені судом обставини у даній справі, суд вважає що позивач, як член сім`ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 у справі №500/5507/23.

Таким чином, суд робить висновок, що рішення ГУ ПФУ в Черкаській області №913110130648 від 21.08.2024 про відмову в перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо органу Пенсійного фонду України, який має вчинити дії на відновлення порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Черкаській області, рішенням якого позивачу відмовлено в перерахунку пенсії - підвищення пенсії на 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо вирішення питання про зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Черкаській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №913110130648 від 21.08.2024 про відмову в перерахунку пенсії щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення (14.08.2024) за перерахунком пенсії, зобов`язавши Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із врахуванням підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення (14.08.2024) за перерахунком пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань, оскільки саме протиправне рішення цього відповідача слугувало зверненню позивача до суду з цим позовом.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (просп. Хіміків 50, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538) №913110130648 від 21.08.2024 про відмову в перерахунку пенсії щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення (14.08.2024) за перерахунком пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (просп. Хіміків 50, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із врахуванням підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення (14.08.2024) за перерахунком пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (просп. Хіміків 50, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538) 968,96 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 14.01.2025 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович