Рішення № 124434628, 15.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року м. Київ № 640/26191/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Начальника Управління-головний бухгалтер Управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравець Світлани Іванівни, Начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненка Кирила Вікторовича, про визнання протиправними дії, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Начальника Управління-головний бухгалтер Управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравець Світлани Іванівни, Начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненка Кирила Вікторовича, в якому просив суд:

визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у неналежному розгляді заяви позивача від 05.03.2021 щодо нарахування та виплати заробітної плати, а також у наданні позивачу за результатами її розгляду відповіді, оформленої листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.03.2021 № Ч-2156, зміст якої не відповідає вимогам абзацу четвертого ст. 15 Закону України «Про звернення громадян»;

визнати протиправними дії начальника Управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення-головного бухгалтера Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравець Світлани Іванівни, які полягають у розгляді та підписанні нею відповіді на заяву позивача від 05.03.2021 щодо нарахування та виплати заробітної плати, оформленої листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.03.2021 за № Ч-2156;

визнати протиправною бездіяльність начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненка Кирила Вікторовича, яка полягає у не розгляді та не підписанні ним відповіді на заяву позивача від 05.03.2021 щодо нарахування та виплати заробітної плати, оформленої листом від 17.03.2021 за № Ч-2156;

визнати протиправними дії начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненка Кирила Вікторовича, які полягають у наданні позивачу у листі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.04.2021 № Ч-2982 (абзаци третій та четвертий) безпідставного обґрунтування щодо повноважень начальника Управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення - головного бухгалтера Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравець Світлани Іванівни підписати лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.03.2021 № Ч-2156;

визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненка Кирила Вікторовича щодо повторного розгляду заяви поивача від 05.03.2021 у порядку, передбаченого частинами третьою та четвертою статті 15 Закону України «Про звернення громадян».

зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно розглянути заяву позивача від 05.03.2021 щодо нарахування та виплати заробітної плати у порядку, передбаченому ст. 15 Закону України «Про звернення громадян».

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що запити не були розглянуті по суті, відповідач-1 не виконав приписи ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» та не прийняв рішення по суті, та не довів відома ОСОБА_1 у письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а таюж із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Отже, змісти ннаданих листів відповідають приписам Закону.

Також, зазначено про те, що відповідь за результатами розгляду Заяви № 1 надана за підписом начальника управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення - головного бухгалтера Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Світлани Кравець, яка не є керівником Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) або особою, яка виконує його обов`язки, а отже, не уповноважена відповідно до вимог ч. 3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» підписувати відповіді на звернення громадян.

Позивач наголошує на тому, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки, не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку зі сторони адресата, позаяк, окрім своєчасності надання відповіді, не менш істотним є її належне обґрунтування та вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення та на підставі його ґрунтовного і всебічного вивчення).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

22.02.2023 протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023, суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 було звільнено у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 прийнято справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

До суду стороною відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що Управлінням 15.04.2021 було надано у відповідь на заяву позивача від 26.03.2021 зареєстровану Управлінням від 26.03.2021 за № 4-2982. Відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Відповідач наголошує на тому, що відповіді на заяви позивача було подано в строк передбачений Законом, а також з викладенням мотивів відмови в задоволенні вимог, викладених у заяві, тому, Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) було повно та правомірно розглянуто заяву позивача відповідно до Конституції України ти Закону України «Про звернення громадян», а тому, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 05.03.2021 зі своєї електронної пошти на електронну пошту Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відправлено електронний документ - Заяву ОСОБА_1 від 05.03.2021 щодо нарахування та виплати заробітної плати. Заяву № 1 адресовано на ім`я начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненка К.В. Заяву № 1 підписано кваліфікованим електронним підписом позивача.

У зв`язку із чим, позивач звернувся із вимогою нарахувати та виплатити заробітну плату за відпрацьований робочий день 24.07.2019, оскільки за цей робочий день не була нарахована та виплачена заробітна плата.

У відповідь на Заяву № 1 позивач одержав від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) лист «Щодо надання інформації», за змістом якого, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянуло заяву від 05.03.2021, яка зареєстрована в Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.03.2021 за № Ч- 2156 та повідомлено, що Відділ бухгалтерського обліку і звітності Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у місті Києві отримало табель обліку використання робочого часу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві за липень 2019 року. Оскільки табель обліку використання робочого часу є підставою для нарахування заробітної плати працівникам, саме тому доплату за 24.07.2019 не буде здійснено, так, як на вищевказану дату в табелі відмітка що це інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов`язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул тощо).

ОСОБА_1 , вважаючи, що Заяву № 1 не було розглянуто по суті та в порядку, передбаченому ч. ч. 3 та 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», 26.03.2021 звернувся до начальника Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненка К.В. із заявою про повторний розгляд звернення щодо нарахування та виплати заробітної плати.

У відповідь на Заяву № 2 позивач одержав від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) лист за підписом начальника цього управління Кирила Міненка з такими реквізитами: дата « 15.04.2021»; вихідний номер «Ч-2982»; заголовок до тексту «Щодо надання інформації», за змістом якого, повторно повідомлено про те, що оскільки табель обліку використання робочого часу є підставою для нарахування заробітної плати працівникам, саме тому доплату за 24.07.2019 не буде здійснено, так, так, як на вказану дату у табелі значиться відмітка що це інший відпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов`язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул тощо).

ОСОБА_1 , вважаючи, що заяву № 1 повторно не було розглянуто по суті та в порядку, передбаченому ч. ч. 3 та 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», 12.05.2021 звернувся до начальника Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненка К.В. із заявою про повторний розгляд звернення від 05.03.2021 щодо нарахування та виплати заробітної плати.

У відповідь на Заяву № 3 позивач одержав від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) лист за підписом першого заступника начальника цього управління Катерини Дібрової з реквізитами: дата « 27.05.2021»; вихідний номер «Ч-4645»; заголовок до тексту «Щодо надання інформації», в якому вказувалось про надання відповіді на звернення позивача.

Позивач вважає, що його право на звернення існує в нерозривному зв`язку з обов`язком адресата прийняти звернення, розглянути його і надати обґрунтовану відповідь, тому, у зв`язку з подачею позивачем заяви № 1, заяви № 2 та заяви № 3, у відповідача виникла сукупність обов`язків, пов`язаних з їх розглядом, чого належним чином зроблено не було.

Наведене і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно норм ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 1 якого, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з частиною 1 статті 2 зазначеного Закону, його метою є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено, частиною 1 статті 7 цього закону, право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 7 цього Закону).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ч. ч. 1 та 4 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно норм ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Приписами ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Судом досліджено, що Управлінням 15.04.2021 було надано у відповідь на заяву позивача від 26.03.2021 зареєстровану Управлінням від 26.03.2021 за № 4-2982, в якій було зазначено про те, що Кодекс законів про працю України та Закон України «Про оплату праці» є основними законодавчими документами, згідно яких Управління веде облік робочого часу, а також регулюється наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489, листом Державної служби статистики України від 12.01.2012 № 9/4-10/9, листом Державного комітету с`гатисзики від 19.03.2010 № 17/1-25/ж-61/10/59, листом Міністерства праці га соціальної політики від 01 червня 2005 року №36-211 та інші. Оскільки табель обліку выкориспкшия робочого часу є підставою для нарахування заробітної плати працівникам, саме тому доплату за 24.07.2019 не буде здійснено, так як на вказану дату в табелі значиться відмітка що це інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов`язків, допризовна підготовка військові збори, донорські, відгул тощо).

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

У спірних правовідносинах, 12.05.2021 позивач повторно звернувся вважаючи, що його заяву не було розглянуто по суті та в порядку, передбаченого ч. 3, 4 ст. 15 Закону.

Управлінням 27.05.2021 було надано відповідь на заяву позивача від 12.05.2021 зареєстровану Управлінням від 13.05.2021 за № 4-4654, яка аналогічна по своїй суті попередній відповіді.

17.03.2021 за № 4-2156 Управлінням надано відповідь на заяву позивача від 05.03.2021, в якій проінформовано та надано завірено належним чином копію з оригіналу табелю обліку використання робочого часу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві за липень 2019 року.

15.04.2021 Управлінням надано відповідь на заяву від 26.03.2021 зареєстровану Управлінням від 26.03.2021 за №4-2982, де повторно повідомлялося, що оскільки табель обліку використання часу є підставою для нарахування заробітної плати працівникам, саме тому, доплату за 24.07.2019 не було здійснено, так, як на вказану дату у табелі значиться відмітка що не інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов`язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул тощо).

Судом досліджено, що відповіді на заяви позивача було надано в строк передбачений Законом, а також з викладенням мотивів відмови в задоволенні вимог, викладених у заяві.

Слід врахувати, що надаючи відповіді на заяви позивача, відповідач керувався тим, що табель обліку робочого часу є підставою для нарахування працівникам заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатносгі. сум за період щорічних відпусток, інщих виплат. Типові форми первинного обліку, затверджені наказом Держкомстату від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних стагис гичних сіюсгережень з праці.

Зокрема, типова форма № П-5 «Табель обліку використання робочого часу» надається як рекомендована для застосування і використовується, як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці.

В табелі обліку робочого часу Святошинського районного відділу державної виконавчої слулсби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві за 24.07.2019 не буде здійснено, так, як на вказану дату у табелі значиться відмітка що це інший невідпрацьований час.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) було повно та правомірно розглянуто заяву позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян», з огляду на що, позовні вимоги до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Начальника Управління - головний бухгалтер Управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Центрального міжрегіонального управління Міністеретва юстиції (м. Київ) Кравець Світлани Іванівни, Начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненка Кирила Вікторовича, є необгрунтованими. Оскільки судом не було втсановлено протиправності в діях відповідача щодо неналежного надання відповіді на заяви позивача, інші позовні вимоги є похідними та задоволенню не підлягають.

Також, суд наголошує на тому, що ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Слід зазнасити, що здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Суд звертає увагу на те, що у разі, якщо позивач стверджує про невиплату чи неповну виплату заробітної плати, останній не позбавлений права на звернення до суду у порядку Закону України «Про державну службу» чи КЗпП із відповідним позовом (трудовим спором про виплату заробітної плати), натомість, незгода із відповіддю на запити, не може створювати для відповідача обов`язку надати відповідь за формою та змістом, яку вказує заявник. Відповідач, у спірних правовідносинах даючи відповідь на заяви, керувався даними табелю обліку робочого часу, при цьому, зміна позиції роботодався щодо наявності/відсутності підстав для виплати заробітної плати за певний період, не може бути досягнута шляхом зобов`язання розглянути звернення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, у даному випадку, суд приходить до висновку, що позивачем недоведено обставини, які покладено в основу позовних вимог, натомість, стороною відповідача доведено надання відповідей на звернення позивача, які відповідають встановленим вимогам Закону України «Про звернення громадян».

Посилання позивача на неналежних підписантів відповідей не приймаються до уваги, позаяк, є недоведеними та не змінюють суті спірних правовідносин.

Оскільки судом не було встановлено протиправність дій Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у неналежному розгляді заяви позивача від 05.03.2021 щодо нарахування та виплати заробітної плати, інші позовні вимоги є похідними та також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Начальника Управління-головний бухгалтер Управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравець Світлани Іванівни, Начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міненка Кирила Вікторовича, про визнання протиправними дії, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.