Рішення № 124433935, 15.01.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/25866/24

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про стягення виконавчого збору від 23.10.2024 у виконавчому провадженні № 76366260.

В обґрунтування позову зазначає, що після набрання рішенням суду у справі № 240/29319/23 законної сили позивачем у добровільному порядку було здійснено обрахунок присуджених ОСОБА_1 виплат, а також декілька разів фінансовою службою направлялись до ІНФОРМАЦІЯ_1 заявки-розрахунки щодо виділення коштів, необхідних для проведення відповідних виплат. Отже, Військовою частиною НОМЕР_1 вжито всі залежні від неї дії для добровільного виконання рішення суду у справі № 240/29319/23 ще до відкриття виконавчого провадження, а відтак відповідачем протиправно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки рішення суду у справі № 240/29319/23 позивачем у даній справі до відкриття виконавчого провадження у добровільному порядку та в повному обсязі виконано не було.

Позивач у відповіді на відзив навів свої доводи щодо протиправності оскаржуваної постанови, які за своєю суттю є аналогічними тим, що вже були викладені ним у позовній заяві, вимоги якої він просить задовольнити.

Присутній в засіданні суду представник позивача надав усні пояснення по справі, аналогічні тим, що були викладені ним у позовній заяві.

Згідно з протокольною ухвалою суду подальший розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 240/29319/23, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.

На виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист.

Головним державним виконавцем Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - державний виконавець) 23.10.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76366260 та надано боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду. Крім того, в цій постанові зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 32000,00 грн.

Цього ж дня, тобто 23.10.2024 державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору в сумі 32000,00 грн.

Вказана постанова була надіслана на адресу боржника та отримана останнім.

Позивач 31.10.2024 звернувся до відповідача з листом № 15242, в якому, посилаючись на те, що рішення суду було ним добровільно виконано ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (адже ним проведено нарахування спірної грошової допомоги, а фінансовим органом направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 заявку-розрахунок про виділення коштів), просив постанову про стягнення виконавчого збору скасувати та закрити виконавче провадження ВП № 76366260.

У відповідь на вказаний лист орган виконавчої служби повідомив про відсутність у його розпорядженні доказів про виплату ОСОБА_1 присудженої одноразової грошової допомоги та запропонував терміново подати такі документи для вирішення порушеного військовою частиною питання.

В подальшому, вважаючи бездіяльність Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) з приводу неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження та прийняту ним постанову про стягнення виконавчого збору протиправними, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1404-VIIІ).

В силу статей 1 та 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Види заходів примусового виконання рішень визначені статтею 10 Закону № 1404-VІІІ.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як визначено у частині 4 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно із частиною 5 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Також частиною 9 вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі, зокрема, закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Наведені приписи свідчать про те, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від виконання як таких виконавчих дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 28.01.2021 у справі № 640/24233/19.

Матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем 23.10.2024 у межах ВП № 76366260 було відкрито виконавче провадження з одночасним зазначенням про стягнення з боржника суми виконавчого збору, а також окремо винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 32000,00 грн.

Таким чином, суд зазначає, що постанову про стягнення з боржника суми виконавчого збору прийнято державним виконавцем на виконання вимог частини 4 статті 27 Закону № 1404-VIII.

Разом з тим, доказів того, що Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 240/29319/23 було виконано у добровільному порядку та в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження ВП № 76366260 матеріали даної справи не містять.

Самі ж лише по собі посилання позивача на те, що ним було здійснено обрахунок присуджених ОСОБА_1 виплат, а також подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 заявки-розрахунки коштів, необхідних для проведення відповідних виплат, не можуть бути розцінені судом як повне та добровільне виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів (які, до того ж, подавались саме позивачем) не вбачається виділення необхідних для проведення виплат на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 240/29319/23 коштів ані на дату прийняття спірної постанови, ані на даний час.

За змістом частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Врахувавши все наведене вище в сукупності, перевіривши в межах доводів позовної заяви оскаржуване рішення відповідача на відповідність приписам частини 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З огляду на викладене та беручи до уваги положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242 - 246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (вул. Київська, 9, м. Звягель, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 34649013) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення за правилами, встановленими статтями 287, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Майстренко

15.01.25