Рішення № 124426436, 15.01.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9608/24

н\п 2/490/910/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму завданої шкоди в порядку регресу в розмірі 21907,88, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 22.02.2023року вм.Миколаєві,вул.Херсонське шосе,1відбулась дорожньо-транспортнапригода заучастю транспортногозасобу «ВАЗ2106»,р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортногозасобу «VolkswagenGolf»р/н НОМЕР_2 . Вина відповідача у вищезазначеного ДТП підтверджується Постановою Ленінськогорайонного судуміста Миколаєва від 11.04.2023 року.

На дату скоєння цієї пригоди цивільно-право відповідальність відповідача не була застрахована. Заподіяна відповідачем шкода, яка виникла внаслідок ДТП, не була відшкодована потерпілій особі. Тому власник пошкодженого автомобіля, ОСОБА_2 , з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою. МТСБУ 11.05.2023 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 20357,88 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 30.10.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони, з клопотанням про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не зверталися.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.01.2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.04.2023 року по справі №489/822/23, 22.02.2023 року о 07:25 год в м. Миколаєві по вул. Херсонське шосе, 1 водій ОСОБА_1 керував т/з марки «ВАЗ 2106» державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Водію було запропоновано пройти медичний огляд у встановленому законом порядку на місці зупинки т/з за допомогою технічного приладу Alcotest Drager 7510, показник якого згідно тесту №99 склав 0,90% проміле алкоголю в крові, чим порушив пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відовідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Крім того 22.02.2023 року о 07:25 год. в м. Миколаєві по вул. Херсонське шосе, 1 водій ОСОБА_1 керував т/з марки «ВАЗ 2106» державний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух, та не дотримався безпечної дистанції у результаті чого допустив зіткнення з т/з марки «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП т/з отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушив пп. «б» п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Згідно вказаної Постанови суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керуванням транспортним засобом строком на один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудні 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертоїстатті 61 ЦПКпри розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді додатковому доказуванню не підлягає.

19.03.2023 року водій автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 надав МТСБУ повідомлення про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду від 22.02.2023 року.

Згідно копії Звіту №34-23 про незалежну оцінку майна з визначенням вартості матеріального збитку заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП на дату ДТП 22.02.2023 року становить 20357,88 грн., без врахування ПДВ.

04.04.2023 року власник автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної вищезазначеної ДТП, що сталася 22.02.2023 року.

На підставі Наказу №91357 та Довідки №1 від 09.05.2023 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ виплатило ОСОБА_2 2 20357,88 грн. страхового відшкодування, що підтверджується копією платіжної інструкції №922098 від 11.05.2023 року.

Окрім того, згідно платіжної інструкції №921428 від 27.05.2023 року МТСБУ сплатило послуги за експертне дослідження, збір документів та врегулювання страхового випадку у сумі 1550,00 грн

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП застрахована не була.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Відповідно до вимог п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Відповідно до положень пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З огляду на зазначене, пред`явлений до відповідача позов підлягає повному задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого відшкодування в розмірі 20357,88 грн., а також 1550,00 грн. понесених витрат на встановлення розміру збитку та збір документів.

Що стосується питання розподілу судових витрат, то суд керується частиною першою статті 141 ЦПК України та, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, стягує з відповідача понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 3028,00 грн., які підтверджуються платіжною інструкцією №985371 від 21.10.2024 року.

Керуючись статтями12, 13, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), про відшкодування шкоди в порядку регресу, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 21907 (двадцять одна тисяча дев`ятсот сім) грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.В. Саламатін