Вирок № 124425036, 15.01.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/46/24

1-кп/302/22/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у повному обсязі)

15.01.2025селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в особі суддя ОСОБА_1 ,

з участю : секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурор - ОСОБА_3 ,

обвинувачений - ОСОБА_4 ,

захисник - адвокат ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження ЄРДР № 12023071110000256 від 13.12.2023 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого : згідно вироку Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.04.2023 (справа № 302/211/23) за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286-1 ч.1 КК України, з призначенням покарання на підставі угоди про примирення з потерпілої особою із застосуванням положень ч.1 статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі 51000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки (зазначена судимість не погашена в частині відбуття додаткового покарання), згідно з вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.08.2023 (справа № 302/1413/23) за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 301 ч.2 КК України, з призначенням покарання із застосуванням положень статей 75, 76 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки із звільненням від відбування цього покарання з випробуванням протягом іспитового строку два роки шість місяців та виконанням покладених обов`язків (зазначена судимість не знята і не погашена),

- про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

24.02.2022, відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено про проведення загальної мобілізації.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.

Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу в Україні» визначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць, зобов`язані, у тому числі, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для призову на військову службу.

Статтею ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу в Україні» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ст. 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

11 грудня 2023 року ОСОБА_4 будучи військовозобов`язаним, прибувши до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , будучи визнаним військово-лікарською комісією ВЛК, відповідно до довідки №5303 від 11.12.2023, придатним до військової служби та належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу, не маючи права на відстрочку у цей же день отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 год.

Однак, останній достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України №64- 2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, діючи умисно, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року №2232-XII, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 N?69-2022 не прибув та попередньо написав власноручно заяву про відмову від проходження військової служби під час загальної мобілізації, і за таких обставин ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Обвинувачений ОСОБА_4 встановлені вище обставини визнав повністю, а також повністю визнав вину в учиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України.

Обвинувачений і його захисник просять узяти до уваги при призначенні покарання те, що обвинувачений боїться війни, його рідний брат перебуває в ЗСУ.

Згідно з положеннями ч.3 статті 349 КПК України і за згодою сторін кримінального провадження суд ухвалою в судовому засіданні постановив визнати недоцільним дослідження доказів щодо встановлених обставин, бо вони ніким не оспорюються, і обмежився дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого та стан його здоров`я, а також письмову заяву, подану ним керівнику органу ТЦК та СП про відмову відбувати військову службу.

Оцінивши встановлені обставини, позицію обвинуваченого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 є винуватим в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, за такими кваліфікуючими ознаками : ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 підлягає покаранню.

Обираючи вид і розмір покарання згідно з санкцією статті 336 КК України, суд зважає на таке.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає повне визнання ним вини.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає рецидив злочинів (загальний). Адже обвинувачений ОСОБА_4 , маючи непогашені і не зняті судимості, у тому числі і за вчинення умисного злочину з самостійним (окремим) складом злочину, вчинив два умисні одиничні злочини, віддалені один від одного проміжком часу, зокрема у період відбування покарання з випробуванням під час іспитового строку.

Обвинувачений за місцем проживання Колочавською сільською радою характеризується позитивно. Обвинувачений не працює, не перебуває на обліку безробітних в службі зайнятості, не одружений і не має утриманців. Це стверджено відповідними довідками з Колочавської сільської ради. Обвинувачений не хворіє і не перебуває на диспансерному обліку в КНП «Міжгірська районна лікарня».

Суд бере до уваги позитивну характеристику обвинуваченого та одну пом`якшуючу покарання обставину тільки для визначення розміру покарання, який передбачений санкцією статті 336 КК України ( від трьох до п`яти років позбавлення волі).

Згідно досудової доповіді, складеної органом пробації ризики повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення та його небезпеки для суспільства є середніми.

Частиною другою статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Кримінальний Касаційний Суд Верховного Суду у постанові від 05.02.2023, яка винесена в справі № 625/67/23 про обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, дійшов правового висновку, що кримінальне правопорушення зазначеної категорії у період воєнного стану викликає значний суспільний інтерес, а тому застосування інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його меті, тобто виправленню особи та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

З огляду на встановлені обставини, відомості про особу обвинуваченого суд вважає, що запропоноване покарання стороною обвинувачення у виді реального позбавлення волі є правильним.

Суд вважає, що доводи сторони захисту про повне визнання обвинуваченим своєї вини та розкаяння, а також те, що його рідний брат також виконує військовий зобов`язання по захисту Батьківщини, психологічна установка обвинуваченого про боязнь воювати, - не можуть бути підставою для обрання обвинуваченому іншого покарання, ніж передбачене санкцією статті 336 КК України.

Суд вважає, що ОСОБА_4 з урахуванням пом`якшуючої покарання обставини, заслуговує покарання у виді реального позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією статті 336 КК України, тобто на три роки.

Згідно з положеннями ч.1 статті 71 КК України за сукупністю вироків обвинуваченому слід частково приєднати не відбуте покарання у виді позбавлення волі, яке було йому призначене згідно з вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.08.2023. З огляду на те, що ОСОБА_4 вперше засуджується до реального позбавлення волі суд обирає для приєднання строк позбавлення волі шість місяців.

Остаточним для відбуття покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі суд визначає строк три роки і шість місяців.

Судових витрат у справі не має. Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази у виді оригіналів документів з особової справи військовозобов`язаного ОСОБА_4 , які зберігаються в матеріалах досудового розслідування в процесуального прокурора, - доцільно залишити в цих матеріалах. У разі необхідності за запитом уповноваженої посадової особи ці документи слід передати в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Строк запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, який обирався на досудовому розслідуванні закінчився. Прокурором не подано клопотання про обрання ОСОБА_4 такого або ж іншого запобіжного заходу для цілей забезпечення виконання вироку до набрання ним законної сили. Обвинувачений належно виконував процесуальні обов`язки на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду справи.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Згідно з статтею 71 ч.1 КК України частково приєднати до призначеного покарання не відбуту частину покарання, яке було призначене згідно з вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.08.2023 (справа № 302/1413/23), у виді позбавлення волі на строк шість місяців і остаточно призначити ОСОБА_4 для відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців.

Рахувати строк відбуття цього покарання з дати затримання засудженого ОСОБА_4 для приведення вироку до виконання після набрання ним законної сили.

Речові докази у виді оригіналів документів з особової справи військовозобов`язаного ОСОБА_4 , що сформовані ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ), які зберігаються в процесуального прокурора Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури, - залишити в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження. В разі необхідності зазначені документи за запитом уповноваженої особи, - передати в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Оскарження вироку з питань не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспрювались, згідно з ч.3 статті 349 КПК України, не допускається.

Вирок набирає законної сили після спливу строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після винесення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Повний вирок складено 15.01.2025.

Суддя ОСОБА_1