Ухвала суду № 124420331, 15.01.2025, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/1101/15-ц

провадження № 6/197/2/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Панчука М.В.

за участю секретаря - Гетьманенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання,

встановив:

у Широківський районний суд Дніпропетровської області звернувся представник АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання по справі № 197/1101/15-ц. В обґрунтування заяви вказав на те, що рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2015 задоволено позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 266103,02 грн та 2661,03 грн судового збору. 27 вересня 2016 року на виконання вказаного рішення видано виконавчі листи, проте до теперішнього часу виконавчі листи не пред`явлені до примусового виконання з огляду на їх втрату під час пересилання співробітником банку до архіву банку. При цьому зазначено, що в подальшому, під час спроби вилучити дані виконавчі документи з архіву банку з метою їх пред`явлення до примусового виконання, на запит співробітника банку до архіву, зазначено, що жодних виконавчих документів архівом не отримано. Такі виконавчі документи не перебували на примусовому виконанні, про що надана відповідь Криворізької ВДВС у Криворізькому районі від 15.10.2024. Також зазначено, що тривале не пред`явлення вказаних виконавчих документів пов`язано із наявним у заявника виконавчим написом про звернення стягнення на заставну нерухомість боржника ОСОБА_1 , на підставі якого було відкрито виконавче провадження, проведено опис та арешт заставної нерухомості, проте в результаті прилюдних торгів нерухомість реалізовано не було. На даний час, з огляду на введення на території України правового режиму воєнного стану та законодавчих обмежень, передбачених ЗУ "Про іпотеку", на даний час реалізація заставної нерухомості унеможливлюється, тому заявником вбачається необхідність захисту інтересів кредитора шляхом відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості. З огляду на зазначене, заявник просить визнати поважними причини пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 заяву було прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

До судового засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання. Від представника заявника надійшла письмова заява 15.01.2025 (а.с. 20) про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що клопотань, доказів, відводів не має, а заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, робить такі висновки.

Як вбачається із відповіді Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.10.2024 № 28.13-27/182236 (а.с. 4), що виконавчий документ №197/1101/15-ц від 27 вересня 2016 року, виданий Широківським районним судом Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 266103,02 грн та судового збору у розмірі 2661,03 грн на користь АТ КБ «ПриватБанк» за період з 27.09.2016 по 15.10.2024 на виконання не надходив.

Згідно постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.07.2021, реєстраційний номер виконавчого провадження 57947692 (а.с. 5), приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О. здійснювалося примусове виконання виконавчого напису № 1498, виданого 02.10.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки: звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ід.код НОМЕР_1 , який є боржником за кредитним зобов`язанням перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору №KRP0GA00151096 від 06.05.2008; ОСОБА_3 , ід.код НОМЕР_2 , яка є майновим поручителем ОСОБА_1 за його кредитними зобов`язаннями. Стягувач АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виконавчий документ повернуто стягувачу.

При вирішенні заяви суд керується такими нормами права.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавчому документі зазначаються строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Із наведеними Конституційними положеннями кореспондується ч. 1 ст. 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 в справі №1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27.01.2010 №3-рп/2010 у справі №1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У ч. 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обв`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред`явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, зокрема, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09.02.2022 в справі № 201/4043/19, від 09.02.2022 в справі № 757/14604/20, від 06.11.2019 в справі № 2-1053/10, від 23.09.2020 в справі № 127/2-3538/10.

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У пунктах 4447 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що: «стягувач, який пропустив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч. 1 ст. 433 ЦПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Видача дубліката виконавчого документа пов`язується з його втратою та можлива в межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України). Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 в справі № 1519/2-4707/11, провадження № 14-21цс24).

Отже, незалежно від фактичних та об`єктивних обставин втрати виконавчого документа, підтверджених доказами, юридично значущим є встановлення факту дотримання заявником строку звернення до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зазначені процесуальні вимоги про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката, є взаємопов`язаними, тому вирішення питання про видачу дубліката виконавчого документа можливо лише після вирішення питання про поновлення строку пред`явлення цього документа до виконання, у протилежному випадку, очевидно, що відсутні підстави для перевірки обставин втрати виконавчого листа, відповідно і для задоволення заяви стягувача в цій частині.

Відповідно до частини першої ст. 22 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) в редакції, чинній на час ухвалення рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області №197/1101/15-ц від 24.11.2015 виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV передбачено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 905/6977/13 та від 02.05.2018 у справі № 5016/149/2011(17/6), в постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 553/1951/14-ц, від 10.04.2019 у справі №521/21810/17, від 29.01.2020 у справі № 344/19847/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 10.08.2022 у справі № 1522/12531/12 (провадження № 61-18649св21).

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даною заявою заявник посилається на те, що на виконання рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2015 по справі №197/1101/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 банком було отримано 29.09.2016 виконавчі листи. Проте, у зв`язку із їх втратою під час пересилання співробітником банку до архіву банку, на даний час не має можливості в пред`явити у виконавчу службу виконавчі документи до виконання в примусовому порядку. Також зазначено, що тривале не пред`явлення вказаних виконавчих документів пов`язано із наявним у заявника виконавчим написом про звернення стягнення на заставну нерухомість боржника ОСОБА_1 , на підставі якого було відкрито виконавче провадження, проведено опис та арешт заставної нерухомості, проте в результаті прилюдних торгів нерухомість реалізовано не було та на даний час, з огляду на введення на території України правового режиму воєнного стану та законодавчих обмежень, передбачених ЗУ "Про іпотеку", реалізація заставної нерухомості неможлива.

Разом з тим, суд критично ставиться до доводів заявника, як поважності підстави для поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, адже втрата під час пересилання співробітником банку до архіву банку виконавчих документів є суб`єктивним фактором, при цьому не підтвердженим будь-яким доказом і не вказано заявником будь-яких обставин, за яких відбулася така втрата виконавчих документів, що, в свою чергу, не є об`єктивним та обґрунтованим, як цього вимагають підстави за яких можливе таке поновлення строку пред`явлення.

Окрім того, не пред`явлення до виконання виконавчого документу з підстав наявності інших способів для стягнення боргу є правом стягувача. При цьому, саме стягувач в межах свого суб`єктивного планування визначає яким способом стягнення боргу діяти, чи використовувати усі способи стягнення боргу одночасно. З огляду на те, що стягувач не цікавився наявністю виконавчих документів впродовж трьох років строку їх пред`явлення до виконання за рішенням № 197/1101/15-ц від 24.11.2015, яке набрало законної сили 24.02.2016, що вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням https://reestr.court.gov.ua/Review/54214582, що є загальнодоступним, тобто такий строку діяв з наступного дня після набрання рішенням законної сили і впродовж трьох років тобто з 25.02.2016 по 24.02.2019 включно, при цьому отримавши їх 29.09.2016, а отримав виконавчий напис нотаріуса № 1498, виданого 02.10.2018, тобто в межах 3-річного строку пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання та пред`явив даний виконавчий напис до приватного виконавця для примусового виконання, на підставі чого заведено виконавче провадження № 57947692. Заявник не проявляв інтересу до зазначених виконавчих документів, виданих на виконання рішення № 197/1101/15-ц від 24.11.2015, аж до 20.11.2024, тобто і через більше ніж два роки після винесення приватним виконавцем 27.07.2021 постанови № 57947692 про повернення виконавчого напису нотаріуса № 1498, що вказує на те, що останній визначив планування з стягнення боргу без вказаних виконавчих документів, виданих на виконання за рішенням № 197/1101/15-ц від 24.11.2015, які заявнику не були в пріоритеті. З огляду на що, причина, що тривале не пред`явлення вказаних виконавчих документів пов`язано із наявним у заявника виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на заставну нерухомість боржника ОСОБА_1 , на підставі якого було відкрито виконавче провадження, проведено опис та арешт заставної нерухомості, проте в результаті прилюдних торгів нерухомість реалізовано не було, а даний час, з огляду на введення на території України правового режиму воєнного стану та законодавчих обмежень, передбачених ЗУ «Про іпотеку», реалізація заставної нерухомості унеможливлюється, судом також визнаються не поважною, такою що не є об`єктивною. Окрім того, приватним виконавцем 27.07.2021 винесено постанову № 57947692 про повернення виконавчого напису нотаріуса №1498, а режим воєнного стану запроваджено з 5:30 24 лютого 2022 року, що вбачається із Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" 24 лютого 2022 року № 2102-IX, тобто задовго до запровадження такого режиму воєнного стану, та задовго після закінчення строків пред`явлення вказаних виконавчих документів до виконання, які закінчилися 24.02.2019, а відтак така підстава для поновлення є недостатньою та необґрунтованою.

Тобто заявник не надав доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, вчинення всіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення № 197/1101/15-ц від 24.11.2015. Зі змісту заяви прослідковується, що з дня набрання рішенням суду законної сили 24.02.2016 та до 24.02.2019 включно стягувач мав реальну можливість та достатньо часу для вжиття заходів і реалізації своїх прав по виконанню судового рішення.

Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску.

Суд, дослідивши доводи заявника та подані, в їх підтвердження докази, не вбачає поважних причин поновлення такого строку, а відтак і цій частині заяви слід відмовити.

Встановлення судом факту пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і не поновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа.

З огляду на відмову судом АТ КБ «ПриватБанк» у поновленні строку пред`явлення виконавчих документів, виданих 27.09.2016 на виконання рішення № 197/1101/15-ц від 24.11.2015, до виконання, наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про видачу дублікатів втрачених таких виконавчих документів.

Керуючись ст.ст. 258-260, 433 ЦПК України, п. 17.4 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд

ухвалив:

в заяві Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), заінтересовані особи: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Панчук