Рішення № 124401258, 13.01.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/14671/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс», м.Київ

про стягнення 69940,84 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення 69940,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу Toyota Camry державний номер НОМЕР_1 , здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія автомобіля Jeep Cherokee державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, винної у спричиненні шкоди страхувальнику позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14671/24. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 02.12.2024 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що 29.07.2024, проведено огляд пошкодженого транспортного засобу Toyota Camry державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто, від дати дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19.06.2024 і до огляду пошкодженого транспортного засобу, який відбувся 29.07.2024, минуло більше одного місця, тоді як матеріали справи не містять належних доказів, що у цей період пошкоджений транспортний засіб не експлуатувався, а отже міг зазнати інших пошкоджень, що не відносяться до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19.06.2024. Огляд пошкодженого транспортного засобу проведено без участі відповідача (його представника). Відповідачем наголошено, що визначення суми матеріального збитку здійснено із порушенням норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача заперечував та вказав, що обов`язок щодо повідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди виник у страхувальника за полісом № 220946606, а не у позивача. Відповідачем не подано доказів про те, що проведений огляд автомобіля, встановлення вартості відновлювального ремонту і проведення самого відновлювального ремонту призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Позивачем також наголошено, що відповідачем не заперечується факт настання страхового випадку і не спростовується об`єм роботи та перелік використаних запчастин, які були затрачені для проведення відновлювального ремонту автомобіля. Наявний пакет документів щодо завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, дає можливість встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, а також розмір заподіяної шкоди.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «все включено» №182910Га3кп від 30.06.2023. Предметом договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, та пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Toyota Camry державний номер НОМЕР_1 .

19.06.2024 у місті Київ по вул.Надії Світлої, 1 сталась дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota Camry державний номер НОМЕР_1 та автомобіля Jeep Cherokee державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою від 09.07.2024 Дарницького районного суду міста Києва по справі №753/12378/24, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано водія автомобіля Jeep Cherokee державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого сь.124 КУпАП.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 19.06.2024, відповідно до норм чинного законодавства, була визнана позивачем страховим випадком.

Страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» із заявою від 29.07.2024 про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

29.07.2024 було здійснено огляд транспортного засобу, за наслідками якого складено відповідний акт (дефектну відомість), згідно змісту якого автомобіль Toyota Camry державний номер НОМЕР_1 має пошкодження бамперу заднього, ліхтаря заднього правого зовнішнього, крила заднього, абсорбера бампера заднього та накладки бампера нижньої.

Згідно змісту рахунку-фактури №ST24013861 від 29.07.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному» (станція технічного обслуговування) вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Camry державний номер НОМЕР_1 становила 69 940,84 грн.

На підставі акту огляду транспортного засобу, рахунку-фактури №ST24013861 від 29.07.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному», Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №ARX4215018 від 27.08.2024, згідно змісту якого вирішено здійснити виплати страхового відшкодування в розмірі 69 940,84 грн.

Страховиком було виконано своє зобов`язання зі сплати суми страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №1080882 від 28.08.2024 на суму 69 940,84 грн.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Jeep Cherokee державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтер-Поліс» згідно полісу №220946606.

26.09.2024 позивачем було скеровано на адресу відповідача заяву (претензію) №7437АРКС від 24.09.2024 про сплату суми страхового відшкодування в сумі 69940,84 грн.

Проте, як вказує позивач, відповідачем вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» виконано не було, страхове відшкодування не сплачено.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Згідно з ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Отже, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 19.06.2024 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля Toyota Camry державний номер НОМЕР_1 , до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №182910Га3кп від 30.06.2023 та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія (власника) транспортного засобу Jeep Cherokee державний номер НОМЕР_2 , тобто до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс».

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Судом вище вказувалось, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповдачем зазначено, що 29.07.2024, проведено огляд пошкодженого транспортного засобу Toyota Camry державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто, від дати дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19.06.2024 і до огляду пошкодженого транспортного засобу, який відбувся 29.07.2024, минуло більше одного місця, тоді як матеріали справи не містять належних доказів, що у цей період пошкоджений транспортний засіб не експлуатувався, а отже міг зазнати інших пошкоджень, що не відносяться до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19.06.2024. Огляд пошкодженого транспортного засобу проведено без участі відповідача (його представника). Відповідачем наголошено, що визначення суми матеріального збитку здійснено із порушенням норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів не пошкодження транспортного засобу у період з 19.06.2024 по 29.07.2024 суд до уваги не приймає, оскільки відповідачем таким чином фактично ставляться під сумнів доводи позивача та надані в їх обгрунтування докази, проте, жодних доказів на підтвердження своїх заперечень Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтер-Поліс» не надано, а фактично висловлено лише припущення.

В контексті означеного суд зауважує, що принцип рівності та змагальності учасників судового процесу полягає в наданні можливості саме доказово обґрунтувати свою правову позицію по суті спору кожним з учасників.

Щодо посилання відповідача на те, що відповідачем наголошено, що визначення суми матеріального збитку здійснено із порушенням норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд зазначає таке.

Вже вище зазначалось, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7). Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №911/482/17.

Відтак, визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на підставі рахунку станції технічного обслуговування є правомірним.

Відповідно до п.п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль Toyota Camry державний номер НОМЕР_1 - 2018 року випуску, а дорожньо-транспортна пригода сталася 19.06.2024, тобто строк експлуатації не перевищує 7 років.

Таким чином, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Toyota Camry державний номер НОМЕР_1 є таким що, дорівнює 0 (нулю).

Пунктом 7.39 вказаної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Проте, доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого позивачем автомобіля матеріали справи не містять.

За таких обставин, за висновками суду, відповідачем належним чином доказово не було обгрунтовано обставин невірно визначеного позивачем розміру страхового відшкодуванняёта суми шкоди, яка підлягає відшкодуванню саме відповідачем у порядку суброгації. Всі інші доводи та міркування відповідача також не підтверджені доказів та правоввої позиції позивача не спростовують.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення 69940,84 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про стягнення 69940,84 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, м.Київ, вул..Володимирська, буд.693, ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в сумі 69940,84 грн та судовий збір в розмірі 3028 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 13.01.2025.

Суддя В.В. Князьков