Рішення № 124390090, 13.01.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/25012/24

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 09.12.2024 ВП № 75443883 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 по справі № 240/33283/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 08.09.2022, визначивши заробітну плату для цього за 5 робочих років з 1987 по 1991 із застосуванням положень Порядку визначення заробітної плати для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919, та виплатити пенсію з урахуванням виплачених з 08.09.2022 сум. Стверджує, що судом зроблено висновок, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Зазначає, що на виконання рішення №240/33283/22 із застосуванням положень Порядку № 919 проведено перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 1987 по 1991 роки згідно довідок про заробітну плату № 06/47 від 29.12.2021 за період з 01.01.1987 по 31.03.1996, виданої Федерацією професійних спілок Житомирської області та № 01- 16/200,201-П від 20.11.2013 за період з 1986-1992 роки, № 01-16/161-П від 12.11.202 за період з 1991 по 1995 роки, видані архівним відділом Житомирської міської ради, в результаті проведеного перерахунку розмір пенсії зменшується. За розрахунком заробітної плати за 60 місяців з 01.01.1987 по 31.12.1991 та з 01.07.2000 по 30.09.2014 за даними системи персоніфікованого обліку (індивідуальний коефіцієнт - 1,15942). Вказує, що відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону № 1058 у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням прийнято рішення продовжувати виплачувати пенсію у попередньому розмірі. Про результати опрацювання рішення суду було повідомлено заявника листом Головного управління № 0600-0210-8/123000 від 17.11.2023. Вважає, що Головним управлінням в межах наданої компетенції проведено комплекс заходів для повного та неухильного виконання Рішення № 240/33283/22, а тому постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 09.12.2024 ВП № 75443883 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з виконанням Управлінням рішення суду в повному обсязі.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що у виконавчому листі, виданому на виконання рішення суду у справі № 240/33283/22 чітко вказано порядок його виконання та спосіб, а саме: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 08.09.2022, визначивши заробітну плату для цього за 5 робочих років з 1987 по 1991 із застосуванням положень Порядку визначення заробітної плати для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919, та виплатити пенсію з урахуванням виплачених з 08.09.2022 сум. 09.12.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду, так як Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області по вищевказаному рішенню суду не враховано до проведеного перерахунку пенсії, заробітну плату за 1991 рік із Федерації професійних спілок Житомирської області із застосуванням положень Порядку визначення заробітної плати для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919. Рішення суду боржником не виконується без поважних причин. Зазначає, що постанова про накладення штрафу від 09.12.2024 є законною та винесена з дотриманням статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою суду від 08.01.2025 залучено ОСОБА_1 як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

13.01.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначила, що рішення суду від12.07.2023 у справі № 240/33283/22 не виконано в повному обсязі. Стверджує, що при перерахунку пенсії на виконання вказаного судового рішення не враховано заробітну плату за 1991 рік із застосуванням положень Порядку визначення заробітної плати для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919, а враховано лише доплату за результатами господарської діяльності від адміністрації об`єднання "Продтовари" згідно з довідкою, виданою архівним відділом Житомирської міської ради. Вважає правомірною постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 240/33283/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 за заявою від 08.09.2022.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 08.09.2022, визначивши заробітну плату для цього за 5 робочих років з 1987 по 1991 із застосуванням положень Порядку визначення заробітної плати для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919, та виплатити пенсію з урахуванням виплачених з 08.09.2022 сум.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/33283/22.

04.07.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження № 75443883.

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 23.07.2024 повідомило Відділ примусового виконання рішень, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 240/33283/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 08.09.2022, визначивши заробітну плату для цього за 5 робочих років з 1987 по 1991 із застосуванням положень Порядку визначення заробітної плати для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919, та виплатити пенсію з урахуванням виплачених з 08.09.2022 сум. В результаті проведеного перерахунку на виконання рішення суду з 08.09.2022, з урахуванням заробітної плати з 1987 по 1991, розмір пенсії зменшився і становив 2837,55грн. Пенсія продовжується виплачуватися в попередньому розмірі.

03.12.2024 на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1 , з якої вбачається, що рішення суду боржником не виконано.

09.12.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду в адміністративній справі № 240/33283/22 без поважних причин.

Пунктом 2 постанови про накладення штрафу зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон України "Про виконавче провадження", Закон № 1404-VIII).

Положеннями статті 3 Закону № 1404-VIII закріплено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частина четверта статті 19 Закону № 1404-VIII передбачає, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно із статтею 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, правовою підставою накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини:

1) факт виконання чи невиконання рішення;

2) у випадку невиконання рішення встановити причини такого невиконання.

Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Відповідно до змісту положень частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З наведених норм вбачається обов`язок виконавця встановити наявність чи відсутність поважних причин для невиконання судового рішення у встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк і лише після виявлення причин та їх поважності/неповажності приймати рішення щодо накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення.

Окрім того, з аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що відповідальність за невиконання судового рішення настає виключно за умови, що судове рішення не виконано без наявності поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, у цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 640/9234/19.

Як встановлено судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від12.07.2023 у справі № 240/33283/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 08.09.2022, визначивши заробітну плату для цього за 5 робочих років з 1987 по 1991 із застосуванням положень Порядку визначення заробітної плати для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919, та виплатити пенсію з урахуванням виплачених з 08.09.2022 сум.

Як вбачається з інформації про перерахунок пенсії та розрахунків заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було враховано заробітну плату за період 1987-1991 роки, що зазначена в довідці Федерації професійних спідок України від 29.12.2021 №06/47 та архівній довідці від 28.01.2022 № 06/04.

Натомість з розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 не вбачається застосування положень Порядку визначення заробітної плати для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплати, затвердженого постановою від 05.07.2006 №919 відповідно до рішення суду від 12.07.2023 у справі № 240/33283/22 при визначенні заробітної плати за 1991 рік для обчислення пенсії ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач був зобов`язаний застосувати положення Порядку визначення заробітної плати для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919 в частині визначення заробітної плати за 1991 рік при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , чого зроблено не було, та що свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин та правомірність постанови державного виконавця.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10014. ЄДРПОУ 43315602), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 13 січня 2025 р.

13.01.25