Рішення № 124387099, 10.01.2025, Приморський районний суд м. Одеси

10.01.25

Справа № 522/19171/24-Е

Провадження № 2-а/522/23/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі головуючого суддіЧернявської Л.М.,

за участі секретаря судового засіданняТетькової В.М.,

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 24 вересня 2024 року.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, Позивач просив визнати протиправними дії Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо складання 24.09.2024 року постанови про адміністративне правопорушення серії ОДП №7106417, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_2 ; Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ОДП №7106417, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_2 , складене 24.09.2024 року Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради.

В обґрунтування позову зазначено, що 24.09.2024 року об 10 год. 35 хв. ОСОБА_2 (власника автомобілю марки MERCEDES BENZ E220 CDI, держ номер НОМЕР_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності (постанова по справі серії ОДП №7106417), передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП. За кермом вказаного автомобілю був ОСОБА_1 . Вказний автомобіль позначений відповідними позначками особи з інвалідністю згідно п. 7.17 ПДР. Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у зв`язку з тим, що Позивач має проблеми зі здоров`ям (проходе лікування на даний час), Позивач здійснив зупинку на перехресті вулиці Успенській та проспекту Українських Захисників строком на 20 хвилин (в особистих цілях). При цьому на власника авто на якому Позивач пересувався по місту Одесі працівником Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради було складено постанову про адміністративне правопорушення серії ОДП №7106417, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Із вказаною постановою Позивач не згоден та просить суд визнати її протиправною та скасувати.

Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року адміністративну справу залишено без руху.

06 листопада 2024 року від Позивача до суду надійшла заява на виконання ухвали суду, чим і усунуті недоліки визначені ухвалою суду.

Ухвалою суду від 08 листопада 2024 року поновлено строк на звернення до суду. Відкрито провадження по справі, встановлено спрощений порядок розгляду справи.

03 грудня 2024 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого вбачається, що Відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки посадовою особою органу місцевого самоврядування інспектором з паркування всебічно, повно і об`єктивно дослідженні всі обставини справи в їх сукупності, та, керуючись законом і правосвідомістю, винесена постанова про адміністративне правопорушення. При винесенні оскаржуваної постанови інспектором з паркування, в тому числі, здійснено оцінку такого доказу вчиненого правопорушення як наявність знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

В судове засідання 10 січня 2025 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вивчивши та дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

24.09.2024року інспекторомз паркуваннявідділу контролюза безпекоюдорожнього рухута паркуваннямуправління розвиткутранспортної інфраструктуриДепартаменту транспорту,зв`язку таорганізації дорожньогоруху Одеськоїміської радиМельниченко ВікторомФедоровичем буловиявлено порушенняводієм транспортногозасобу MERCEDES-BENZE220CDI,д/н НОМЕР_1 ,вимог дорожньогознаку 3.34«Зупинку заборонено»п.33.3Правил дорожньогоруху,затверджених ПостановоюКабінету МіністрівУкраїни від10.10.2001р.№ 1306(далі ПДР),а саме:здійснено забороненузупинку заадресою м.Одеса,пр-тУкраїнських Героїв(Успенська,58).

Справу розглянуто та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП 7106417 із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначено, що будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки MERCEDES BENZ E220 CDI, держ номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2 .

Судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.

Відповідно до ч.1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис тафункціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Порядку Підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є:

1) визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; 2) визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; 3) оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; 4) користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); 5) користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу;6) оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Враховуючи вище викладене належним користувачем є особа відомості про, яку занесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів на підставі одного із передбачених порядком документу.

Аналогічна норма зазначена в ч. 1 ст 279-1 КУпАП, а саме разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 є належним користувачем зазначено ТЗ.

Згідно п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 3.34 ПДР України «Зупинку заборонено» забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо не необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі (п. 15.1 ПДР України).

Порушення правил зупинки чи стоянки транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки», а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є адміністративним порушенням, відповідальність за вчинення якого передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно ПДР, знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаку від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.

З матеріалів справи, а саме з фото, наданих відповідачем до суду, вбачається, щодорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено»,розташований з тієї сторони дороги, на якій здійснено зупинку транспортного засобу, тобто транспортний засіб, розташований у межах смуги руху транспортних засобів. Перехрещення, прилягання або розгалуження дороги іншою вулицею, де встановлений знак та здійснена зупинка, немає.

Судом встановлено, що транспортний засіб Позивача було позначено розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю».

Як зазначив представник відповідача дія дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв з інвалідністю, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажира.

Як було встановлено, що дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» застосовується без таблички, що підтверджується матеріалами фото фіксації, тому діє на всіх учасників дорожнього руху без виключення, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Частиною 1 ст. 122 КУпАП визначено, що зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки», а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Як встановлено ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

В свою чергу, згідно пункту 1 статті 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За визначенням ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, тощо.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1995 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Наявні в матеріалах справи фотодокази дають можливість достеменно встановити, що позивачем було порушено правила зупинки, стоянки, що суттєво перешкоджає дорожньому руху та створює загрозу безпеці руху.

Відповідно до положень ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Отже, проаналізувавши викладене, по при те, що тягар доказування у даній категорії справ покладається на відповідача, а всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, суд вважає, що позивач, дійсно скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки матеріалами справи встановлено, що транспортний засіб марки був припаркований в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена». чим порушено вимоги п.3.34 ПДР та скоїно правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Факт порушення позивачем правил зупинки, стоянки підтверджується роздрукованими фотознімками, що розміщені на веб-сторінці: https://carparking.omr.gov.ua, із відображенням: дати та часу фотофіксації; розташування транспортного засобу; місця порушення та безпосереднього його координат.

Отже, порушення, яке допустив позивач згідно із приписами ПДР України є порушенням правил зупинки, стоянки.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є доведеним.

Відповідно до статті 72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.75КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76КАС України закріплено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, суд приходить до висновку що позов ОСОБА_1 є необґрунтований, а тому суд залишає позовну заяву без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 122, 245, 251, 256, 280 КУпАП, ст.ст. 2,9,72-78, 90,139,229, 244- 246,255,286, 293,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Чернявська Л.М.