Вирок № 124385745, 14.01.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.01.2025

Справа № 334/5864/24

Провадження № 1-кп/334/302/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 1-кп/334/302/25 (№334/5864/24), за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м.Запоріжжя, громадянки України, освіта середня, непрацюючої, вдови, маючої на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судиму,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України -

за участі: прокурора ОСОБА_4 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисник обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6 , -

встановив:

Згідно указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (зі змінами) на всій території України введено воєнний стан.

03 червня 2024 року приблизно об 11 годині 40 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись на зупинці громадського транспорту «Тюленіна» в м. Запоріжжя, під приводом надання допомоги підійшла до потерпілої ОСОБА_7 , яка знаходиться у безпорадному стані, так яка є особою з явними ознаками інвалідності. Далі ОСОБА_3 маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що її злочинні дії носять відкритий та протиправний характер, відкрито викрала з сумки потерпілої ОСОБА_7 , мобільний телефон марки «HuaweiР40 Рго+», в корпусі чорного кольору, імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 з сім-картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , вартість якого відповідно до висновку експерта від 18.06.2024 № СЕ-19/108-24/10898-ТВ становить 19998 гривень 50 коп.

В подальшому, ОСОБА_3 , ігноруючи заклики потерпілої ОСОБА_7 щодо повернення мобільного телефону, покинула місце вчинення злочину, та розпорядилася викраденим мобільним телефоном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на вказану суму.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.4 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому злочині при обставинах викладених в обвинувальному акті визнала повністю, розкаялася. Суду пояснила, що 03 червня 2024 року в обідній час перебувала на зупинці громадського транспорту «Тюленіна» в м. Запоріжжя, та побачила потерпілу, яка була в інвалідному візку та просила допомогти їй переїхати на інший бік вулиці. Під приводом допомоги потерпілій ОСОБА_3 взяла її мобільний телефон, який у останній був на сумці, та стала відходити від неї. Потерпіла просила її повернути мобільний телефон, однак вона його не повернула та пішла. На наступний день вона здала мобільний телефон до ломбарду та отримала за нього 10000,00 грн., які витратила на власні потреби. На сьогоднішній день завдані збитки потерпілій не відшкодовані, збирається це зробити.

Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої та постанов щодо речових доказів та судових витрат. При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При призначенні покарання, відповідно до ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу обвинуваченого, а також обставини, що впливають на покарання.

ОСОБА_3 вчинила тяжкий злочин, щодо особи з інвалідністю, раніше не судима, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину; під наглядом лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому що є обставиною, що пом`якшує покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину відносно особи з інвалідністю.

У Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілого. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

Враховуючи визнання обвинуваченою своєї вини, щире каяття, дані, які позитивно характеризують особу обвинуваченої (раніше не судима, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває), суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 186 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України та звільнення її від відбування, призначеного покарання з випробуванням, з урахуванням негативної процесуальної поведінки обвинуваченої та думки представника потерпілого, щодо призначення суворого покарання, суд не вбачає.

Відповідно до ч.4 ст.174, п.1 ч.4 ст.374 КПК України, суд скасовує арешти майна, накладені ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11.06.2024.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.

29.07.2024 на підставі ст. 128 КПК України, потерпілою ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов в даному кримінальному провадженні, проте 19.08.2024 потерпілою подана заява про залишення цивільного позову без розгляду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Враховуючи наведені положення, заява потерпілої ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а поданий позов залишенню без розгляду.

На підставі ч. 7 ст. 128 КПК України потерпілій слід роз`яснити, що оскільки її позов залишено без розгляду, вона має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_3 процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 757 грн. 28 коп. в дохід держави (висновок експерта № СЕ-19/108-24/10898-ТВ від 18.06.2024).

Клопотань про зміну, обрання або продовження запобіжного заходу обвинуваченій на стадії судового розгляду не надавалось.

Керуючись ст.ст.368, 369, 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.186 КК України і призначити їй покарання

за ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 3 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.

Арешт майна, накладений на сім-картку «Київстар» з номером НОМЕР_4 , сім-карту «Київстар» з номером НОМЕР_5 ; договір з ТОВ «Ломбард «Є ГРОШІ» № Е06-24002968 від 04.06.2024, на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11.06.2024., скасувати.

Речові докази: сім-картку «Київстар» з номером НОМЕР_4 , сім-карту «Київстар» з номером НОМЕР_5 - повернути потерпілій за належністю;

договір з ТОВ «Ломбард «Є ГРОШІ» № Е06-24002968 від 04.06.2024 та ДВД -Р диск із записом з камер відео спостереження ломбарду «Скарбниця» зберігати в матеріалах кримінального провадження (прокуратура).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 залишити без розгляду. На підставі ч. 7 ст. 128 КПК України роз`яснити потерпілій ОСОБА_7 , що оскільки її позов залишено без розгляду, вона має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 757 грн. 28 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м.Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Керуючись ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежився проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: