Ухвала суду № 124384350, 08.01.2025, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

08 січня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/10/25 Господарський суд Тернопільської області

Суддя Боровця Я.Я.

розглянувши матеріали позовної заяви (вх. №10 від 03.01.2025)

за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта", вул. Хрещатик, буд . 22, м. Київ

до відповідача Фізичної особи Шайдаюк Анни Юріївни, Індустріальний в"їзд, будинок 14, м. Харків

про розірвання договору оренди нерухомого майна №4420386 від 06.10.2022 та про стягнення заборгованості у розмірі 55 559,81 грн.

Встановив:

Акціонерне товариство "Укрпошта" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нерухомого майна №4420386 від 06.10.2022 та про стягнення заборгованості у розмірі 55 559,81 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 03.01.2025, для розгляду справи №921/10/25 визначено суддю Боровця Я.Я.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.

Статтею 1 ГПК України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 ГПК України.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Положеннями частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Згідно статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

Виходячи з викладених норм, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам ст. ст. 4, 45 ГПК України, а спірне правовідношення носить господарський характер.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин спору про право; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Для вирішення питання щодо юрисдикції даного спору, господарський суд виходить із змісту та юридичної природи обставин цього спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статтей 4 і 45 ГПК України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України).

Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

У позовній заяві позивачем визначено відповідача як "фізична особа Шайдаюк Анна Юріївна".

Судом, на момент відкриття провадження у справі, відповідно до ст.ст. 27, 176 ГПК України, встановлено, що згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит сформований Господарським судом Тернопільської області вбачається, що Шайдаюк Анна Юріївна зареєстрована, як суб"єкт підприємницької діяльності - 01.11.2023, про що внесено відповідний запис за № 2010350000000442094.

Проте, як слідує з договору оренди нерухомого майна №4420386 від 06.10.2022 , що останній укладений ще 06.10.2022 з Шайдаюк Анною Юріївною, як фізичною особою, тобто до моменту державної реєстрації - 01.11.2023, як суб"єкта підприємницької діяльності.

Так, за змістом статей 4, 20 ГПК України справи в порядку позовного провадження господарським судом розглядаються тоді, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, що визначено ст. 20 ГПК України.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що між позивачем та відповідачем відсутні господарські відносини та відсутній спір про право, що виникає з відповідних відносин, оскільки відповідач в даному випадку не є суб`єктом господарювання; даний спір не відноситься до категорій спорів, визначених у статті 20 Господарського процесуального кодексу України, в яких стороною може бути фізична особа; позовна заява подана з порушенням правил суб`єктної юрисдикції, тобто за суб`єктним складом учасників, зазначеним позивачем, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Окрім того, суд звертає увагу заявника на таке.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Положеннями ГПК України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Процесуальним законодавством підсудність справ визначається як за предметними, так і за територіальними ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках.

Підсудність даного спору визначається на підставі статті 27 ГПК України за загальним правилом.

Згідно частин 1 і 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр містить відомості про найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи, організаційно-правову форму; місцезнаходження юридичної особи та дані про відокремлені підрозділи юридичної особи: ідентифікаційний код відокремленого підрозділу; найменування відокремленого підрозділу; місцезнаходження відокремленого підрозділу.

Як визначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1). Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах ( ч.4).

Статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

Зі змісту даного позову пред`явлено вимогу до відповідача фізичної особи Шайдаюк Анни Юріївни місцезнаходження якої є: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит сформований Господарським судом Тернопільської області місцезнаходженням відповідача Шайдаюк Анни Юріївни є: м. Харків, Індустріальний в"їзд, будинок 14.

Більше того, позивачу відомі вказані факти, адже ним самостійно у позовній заяві це відображено.

Відомості про офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до ст. 7 та ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" є відкритими та достовірними.

Відповідно до пункту 3 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Одночасно, частиною 6 статті 175 ГПК України визначено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі №921/10/25 на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України, так як даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, та може бути пред`явлений цивільний позов до відповідного суду загальної юрисдикції.

До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді (частина 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України ).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 20, п.1 ч.1 ст. 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" до відповідача фізичної особи Шайдаюк Анни Юріївни про розірвання договору оренди нерухомого майна №4420386 від 06.10.2022 та про стягнення заборгованості у розмірі 55 559,81 грн.

2. Роз`яснити заявнику, що даний позов може бути поданий як цивільний позов до відповідного суду загальної юрисдикції.

3. Позовну заяву №1.16002/65 від 30.12.2024 (вх.№10 від 03.01.2025) і додані до неї документи, всього на 77-ми аркушах (в т. ч. оригінал платіжної інструкції №13164005 від 04.12.2024 про сплату судового збору в сумі 3028,00 грн та конверт), повернути Акціонерному товариству "Укрпошта".

4. Копію ухвали надіслати заявнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення: Акціонерному товариству "Укрпошта", вул. Хрещатик, буд . 22, м. Київ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано "13" січня 2025 року.

Суддя Я.Я. Боровець