Рішення № 124384316, 07.01.2025, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.01.2025м. СумиСправа № 920/301/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/301/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна

компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ,

04116, код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельна північного

промислового вузла» (вул. Ковпака, буд. 6, м. Суми, 40020,

код ЄДРПОУ 44360724)

про стягнення 163 006 497 грн 02 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Овчарук О.О.,

від відповідача: не прибув,

при секретарі судового засідання Ляскевич М.О.,

Суть спору. 20.03.2024 позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 163 006 497 грн 02 коп. боргу за Договором постачання природного газу № 7354-ПСО(ТКЕ)-29 від 02.11.2021; також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/301/24; призначено підготовче засідання на 23.04.2024, 10:15; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - до 15.04.2024.

16.04.2024 через систему "Електронний суд" відповідачем надано до суду відзив від 15.04.2024, б/н (вх.№1125) на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

02.05.2024 через систему "Електронний суд" на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельна північного промислового вузла" надійшла зустрічна позовна заява від 01.05.2024 (вх № 2219 від 02.05.2024) про визнання укладеною додаткову угоду до договору постачання природного газу № 7354-ПСО(ТКЕ)-29 від 02.11.2022 в редакції позивача за зустрічним позовом.

Ухвалою суду від 06.06.2024 зустрічну позовну заяву від 01.05.2024 (вх.№2219 від 02.05.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про визнання укладеною додаткову угоду - повернуто заявнику.

В судовому засіданні 06.06.2024, за участю представників сторін, Господарським судом Сумської області оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.06.2024, 10:00.

20.06.2024 до суду надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 про витребування у Господарського суду Сумської області матеріалів справи № 920/301/24, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ "Котельна північного промислового вузла" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №920/301/24.

Ухвалою суду від 22.07.2024 зупинено провадження у справі № 920/301/24 до перегляду ухвали Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі № 920/301/24 про повернення зустрічної позовної заяви в порядку апеляційного провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 апеляційну скаргу «Котельна північного промислового вузла» залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі № 920/301/24 залишено без змін.

16.10.2024 матеріали справи № 920/301/24 повернуті на адресу Господарського суду Сумської області.

Ухвалою суду від 17.10.2024 поновлено провадження у справі № 920/301/24; призначено підготовче засідання у справі на 31.10.2024, 11:30.

28.10.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду клопотання від 28.10.2024, б/н (вх.№4678) про зупинення провадження у справі, відповідно до змісту якого просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/13080/24.

29.10.2024 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду заперечення від 29.10.2024, б/н (вх.№3343) на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №920/301/24, відповідно до якого зазначає, що клопотання відповідача є не обґрунтованим, не вказує на неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи №910/13080/24 для встановлення фактичних обставин, що входять до предмету доказування та які не можуть бути самостійно з`ясовані господарським судом на підставі наявних матеріалів справи, а тому просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №920/301/24.

31.10.2024 відповідачем надано до суду клопотання б/н, б/д (вх.№6060/24) про відкладення судового засідання.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 08 год. 39 хв. до 12 год. 23 хв. 31.10.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 31.10.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 31.10.2024 призначено підготовче засідання у справі №920/301/24 на 21.11.2024, 12:00.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 08 год. 49 хв. до 12 год. 11 хв. 21.11.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 21.11.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 21.11.2024 призначено підготовче засідання у справі на 10.12.2024, 10:40.

10.12.2024 відповідачем надано до суду клопотання б/н, б/д (вх.№6988/24) про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 10.12.2024 у задоволенні клопотання від 28.10.2024, б/н (вх.№4678 від 28.10.2024) відповідача про зупинення провадження у справі - відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/301/24 до судового розгляду по суті на 07.01.2025, 10:00.

07.01.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» надано до суду клопотання (вх.№41), відповідно до змісту якого просить суд у випадку задоволення позовних вимог по справі №920/301/24 відстрочити виконання рішення суду на один рік від дати ухвалення рішення по справі.

В судовому засіданні 07.01.2025, призначеному на 10:00, позивач надав усні пояснення у справі в обґрунтування позовних вимог та просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

У зв`язку з оголошеною повітряною тривогою у Сумській області, протокольною ухвалою суду від 07.01.2025 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 07.01.2025, 14:15.

Представник відповідача у судове засідання 07.01.2025, призначене на 14:15, не прибув, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями13,14,74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 1ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою відео та звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.01.2025 на підставі частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлені наступні обставини.

02.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповід?альністю «Котельна північного промислового вузла» (далі - ТОВ «КППВ», Споживач, Відповідач) було укладено Договір постачання природного газу №7354-ПСО(ТКЕ)-29 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов`язується поставити Відповідачу природний газ, а Відповідач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно), в кількості 23 328,135 тис. куб. метрів.

Згідно з п.п.2.2.1. Договору Обсяг І (фіксований) природного газу використовується Споживачем для потреб виробництва теплової енергії для падання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу використовується Споживачем для виробництва силової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям, релігійним організаціям, підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг II природного газу використовується Споживачем для потреб, відмінних від тих, що покриваються за рахунок обсягів І (фіксований) та ІІІ (фіксований).

Споживач самостійно зазначає в п. 2.1 Договору замовлені обсяги (п.п.2.2.2. Договору).

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 7-го (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акти), підписані уповноваженим представником Споживача, а саме: акт на Обсяг І (фіксований), акт на Обсягу III (фіксований) та акт на Обсяг II. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог п.п. 3.5.2 цього Договору, їх ціна (визначається відповідно до Розділу 4 цього Договору) та вартість (п.п.3.5.1. Договору).

Якщо Споживач до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, не надав Постачальнику документи, зазначені в п.п.3.5.1 цього Договору або сумарні обсяги за актами не відповідають даним остаточної алокації, Сторони оформлюють весь фактично використаний Споживачем природний газ (за даними остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Споживачем у звітному періоді) як Обсяг ІІ. Якщо у Споживача відсутні замовлені обсяги природного газу у розрахунковому періоді, при цьому Споживач не припинив використання газу, весь фактично використаний у такому розрахунковому періоді газ оформлюється Сторонами як Обсяг II (п.п.3.5.3. Договору).

Постачальник протягом 3-х (трьох) робочих днів з дати одержання актів зобов`язується повернути Споживачу но одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником І Постачальника. Після підписання Сторонами актів приймання-передачі замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими (п.п.3.5.4. Договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20% всього з ПДВ - 7 420,00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ІІДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціпа газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн.

Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг ІІ за 1000 куб. м газу- без ПДВ - 31 937,92 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 38 325,50 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу для Обсягу II за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 38 489,39 грн.

Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658.33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390,00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи -124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу для Обсягу III (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.

У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов`язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Загальна фактична вартість цього Договору дорівнює вартості використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Згідно п. 5.1 Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого Споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього Договору.

Згідно п. 13.1 Договору, Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31 березня 2023 року включно, а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додатково угоди до Договору.

Додатковою угодою № 1 від 09.01.2023 до Договору постачання природного газу від 02.11.2022 №7354-ПСО(ТКЕ)-29 сторони погодили наступне:

« 1. Додати другий абзац до пункту 13.1 Розділу 13 «Строк дії договору та інші умови» в такій редакції:

У разі настання відкладальних обставин, передбачених абзацом першим цього пункту, постачання природного газу Споживачу здійснюється з 1 числа місяця, в якому ці відкладальні обставини настали.

2. Абзац другий пункту 13.1 Розділу 13 «Строк дії договору та інші умови» вважати абзацом третім.

3. Решта умов Договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання Сторонами».

Додатковою угодою № 2 від 27.02.2023 до Договору постачання природного газу від 02.11.2022 №7354-ПСО(ТКЕ)-29 сторони виклали другий абзац пункту 2.2.1. Розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» в такій редакції:

«Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу використовується Споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання прямої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, закладам охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), підприємствам, установам ті організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.»

Решта умов Договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання Сторонами.

Додатковою угодою № 3 від 28.04.2023 до Договору постачання природного газу від 02.11.2022 №7354-ПСО(ТКЕ)-29 сторони погодили наступне:

1. Доповнити пункт 2.1. Розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» Договору після таблиці абзацом в такій редакції:

«У квітні 2023 року Постачальник передає Споживачу обсяг (об`єм) газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 № 277».

2. Викласти підпункт 2.2.2. пункту 2.2. Розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» Договору в такій редакції:

« 2.2.2. Споживач самостійно зазначає в п. 2.1 Договору замовлені обсяги.

При цьому, значення Обсягу І (фіксований) та Обсягу ІІІ (фіксований) Споживач підтверджує інформацією про затвердження Міністерством розвитку громад та територій (надалі - Мінрегіон) фіксованих обсягів природного газу згідно з пунктом Кабінету Міністрів України від 19 липня 2022 р. № 812 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" на період з 01 вересня 2022 р. по 31 березня 2023 р. (включно), що надається відповідно до підпункту 1) пункту 1 Додатку до Положення.

Обсяг природного газу, переданий за цим Договором у квітні 2023 року визначається за даними остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС у звітному періоді. При цьому. Обсяг І (фіксований) та Обсяг III (фіксований) у квітні 2023 року визначаються Споживачем виключно на підставі затвердженої Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури інформації (довідки, протоколу засідання комісії, тощо) на квітень 2023 року.

Обсяг II природного газу розраховується Споживачем як різниця між загальним замовленим обсягом газу, визначеним Споживачем на відповідний розрахунковий період, та сумою Обсягу І (фіксованого) та Обсягу ІІІ (фіксованого), зазначеним на відповідний розрахунковий період.

У випадку відсутності затверджених Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури Обсягу І (фіксованого) та Обсягу ІІІ (фіксованого) на квітень 2023 року Сторони здійснюють оформлення фактичних обсягів споживання природного газу у квітні 2023 року виключно за Обсягом II.

Постачальник не несе відповідальності за достовірність та обгрунтованість обсягів, зазначених у п. 2.1 Договору.»

3. Підпункт 2.2.3. пункту 2.2. Розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» Договору доповнити другим абзацом в такій редакції:

«Обсяг (об`єм) природного газу, що передається за договором у квітні 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 №277, в частині Обсягу І (фіксований) за Обсягу III (фіксований), не повинен перевищувати обсяг (об`єм), що затверджений Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури.»

4. Абзац другий Підпункт 2.2.3. пункту 2.2. Розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» Договору вважати відповідно абзацом третім.

5. Викласти підпункт 3.5.2. пункту 3. «Порядок та умови передачі природного газу» Договору в такій редакції:

« 3.5.2. Обсяг І (фіксований) та Обсяг ІІІ (фіксований), зазначені у відповідних актах, не можуть перевищувати Обсяг І (фіксований) та Обсяг ІІІ (фіксований) за відповідний розрахунковий період, зазначені в пункті 2.1 цього Договору.

Обсяг І (фіксований) та Обсяг III (фіксований), зазначені у відповідних актах за квітень 2023 року, не можуть перевищувати Обсяг І (фіксований) та Обсяг ІІІ (фіксований), затверджених Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 №277.

Сумарні обсяги за всіма складеними за розрахунковий/звітний період актами мають відповідати обсягам за даними остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС за цей період.

Якщо в актах приймання-передачі, що надані на виконання підпункту 3.5.1 цього Договору, значення Обсягу І та/або Обсягу III перевищують, зазначені в п. 2.1 цього Договору, а за квітень 2023 року - обсяги затверджені Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури, Сторони оформлюють акти приймання-передачі на Обсяг І (фіксований) та\або Обсяг III (фіксований) за відповідний розрахунковий період в обсягах, визначених в п.2.1 цього Договору або затверджені Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури (щодо обсягу за квітень 2023 року). Акт на Обсяг II оформлюється як різниця між загальним обсягом остаточної алокації та сумою Обсягу І (фіксований) та Обсягу III (фіксований).»

6. В третьому абзаці пункту 13.1. Розділу 13 «Строк дії Договору та інші умови» Договору замінити слова та цифри « 31» березня 2023р.» на слова та цифри « 30» квітня 2023р.»

7. Решта умов Договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання Сторонами».

У період з листопада 2022 року по квітень 2023 року Позивач передав, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 174 006 497 грн 02 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а. с. 25-30):

- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2022 р., обсяг І переданого газу: 2892,65097 тис.куб.м, вартістю: 21 937 538,66 грн.

Всього поставлено природного газу у листопаді 2022 р. - 21 937 538,66 грн.

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2022 р., обсяг І переданого газу: 3753,63200 тис.куб.м, вартістю: 28 467 121,67 грн;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2022 р., обсяг ІІІ переданого газу: 632,11761 тис.куб.м, вартістю: 10 464 003,610 грн;

Всього поставлено природного газу у грудні 2022 р. - 38 931 125,28 грн.

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2023 р., обсяг І переданого газу: 4 025,60900 тис.куб.м, вартістю: 30 529 764,56 грн;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2023 р., обсяг ІІ переданого газу: 118,72072 тис.куб.м, вартістю: 4 569 488,71 грн;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2023 р., обсяг ІІІ переданого газу: 665,94300 тис.куб.м, вартістю: 11 023 945,31 грн;

Всього поставлено природного газу у січні 2023 р. - 46 123 198,58 грн.

- Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2023 р., обсяг І переданого газу: 3 768,42400 тис.куб.м, вартістю: 28 579 302,54 грн;

- Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2023 р., обсяг ІІІ переданого газу: 539,59727 тис.куб.м, вартістю: 8 932 432,34 грн;

Всього поставлено природного газу у лютому 2023 р. - 37 511 734,88 грн.

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2023 р., обсяг І переданого газу 3 245,92700 тис.куб.м, вартістю: 24 616 744,24 грн;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2023 р., обсяг ІІІ переданого газу: 88,23510 тис.куб.м, вартістю: 1 460 633,89 грн;

Всього поставлено природного газу у березні 2023 р. - 26 077 378,13 грн.

- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2023 р., обсяг І переданого газу: 451,68413 тис.куб.м, вартістю: 3 425 521,49 грн;

Всього поставлено природного газу у квітні 2023 р. - 3 425 521,49 грн.

Відповідно до розрахунку (а.с.10) суми основного боргу для підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Котельна північного промислового вузла» за Договором постачання природного газу від 02.11.2022 №7354-ПСО(ТКЕ)-29 Відповідачем фактично сплачено 11 000 000 грн 00 коп., водночас, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 163 006 497 грн 02 коп.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача вказаної суми основного боргу за Договором постачання природного газу від 02.11.2022 №7354-ПСО(ТКЕ)-29.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 цієї статті передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 689 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України (ст. 663 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 5.1 Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого Споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього Договору.

Суд установив, що Позивач поставив, а Відповідач прийняв Товар на загальну суму 174 006 497 грн 02 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними та скріпленими печатками сторін без зауважень.

Відповідно до розрахунку (а.с.10) суми основного боргу для підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Котельна північного промислового вузла» за Договором постачання природного газу від 02.11.2022 №7354-ПСО(ТКЕ)-29 сума боргу за спірний період з листопада 2022 року по квітень 2023 становить 163 006 497 грн 02 коп.

Відповідач порушив своє зобов`язання з оплати товару, передбачене умовами Договору, доказів сплати вказаної суми боргу не надав, належними та допустимими доказами не спростував доводів Позивача.

Суд критично ставиться до тверджень Відповідача, вказаних у відзиві на позовну заяву, виходячи з наступного.

Відповідач вказує на те, що 29.07.2022 набув чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII (далі - Закон 1730).

Закон 1730 визначає процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Разом з цим, врегулювання заборгованості в рамках Закону 1730, процедура врегулювання заборгованості здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону 1730) та договорів реструктуризації заборгованості (ст. 5 Закону 1730). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Згідно п. 5 постанови КМУ від 20.12.2022 № 1403 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб`єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

У постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 911/3195/21 Верховний Суд сформував наступну правову позицію:

«Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (частина третя статті 4 вказаного Закону)».

Обставин укладення Товариством договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками, суди попередніх інстанцій не встановили, відповідно і підстави припинення спірних правовідносин між сторонами відсутні. А тому доводи скаржника про наявність підстав для закриття провадження у справі є необгрунтованими».

Матеріалами цієї справи підтверджено та не заперечується сторонами, що заборгованість Відповідача перед Позивачем в розмірі 163 006 497 грн 02 коп. за Договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався (відповідач не здійснив взаєморозрахунок заборгованості або реструктуризації заборгованості за договором).

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання Відповідачем зобов`язань щодо оплати природного газу за Договором постачання природного газу від 02.11.2022 №7354-ПСО(ТКЕ)-29, враховуючи підтвердження боргу наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 163 006 497 грн 02 коп.

Щодо клопотання (вх.№41) відповідача про відстрочення виконання рішення.

Відповідач у клопотанні (вх.№41 від 07.01.2025) просить суд, у випадку задоволення позовних вимог, відстрочити виконання рішення суду на один рік з дати ухвалення рішення у справі.

В обґрунтування заявленого клопотання, Відповідач посилається на те, що загальна сума заборгованості державного бюджету перед ТОВ «Котельня північного промислового вузла» з відшкодування різниці в тарифах становить 318123700 грн 30 коп., яка в подальшому буде направлена на погашення заборгованості перед Позивачем.

Відповідач вказує на те, що ТОВ «КППВ» є об`єктом критичної інфраструктури міста Суми і відстрочення виконання судового рішення надасть можливість підприємству акумулювати кошти, які заборгували йому населення, підприємства і бюджетні організації міста, проводити розрахунки з позивачем та належним чином проводити опалювальний сезон.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини третя, четверта статі 331 ГПК України).

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Сгеесе), від 19 березня 1997 року, пункт 40, ReportsofJudgmeNtsaNdDecisioNs 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (справа ІммобільяреСаффі проти Італії, № 22774/93, пункт 74, ЕСНR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), Вищий господарський суд України вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

При цьому, відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду, покращення фінансового стану відповідача, виконання ним зобов`язань як перед позивачем, так і перед третіми особами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти росії).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувана та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

Положення частини п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Так, в силу приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, звертаючись до господарського суду із клопотанням про відстрочення виконання рішення суду, заявником не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 920/301/24.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 847 840 грн. 00 коп. покладається на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні Заяви (вх.№41 від 07.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельна північного промислового вузла» про відстрочення виконання рішення - відмовити.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельна північного промислового вузла» про стягнення 163 006 497 грн 02 коп. - задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельна північного промислового вузла» (вул. Ковпака, буд. 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44360724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 163 006 497 грн 02 коп. суми основного боргу за Договором постачання природного газу від 02.11.2022 №7354-ПСО(ТКЕ)-29, а також 847 840 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.01.2025.

Суддя С.В. Заєць