Ухвала суду № 124370736, 06.12.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45144/24

Провадження № 1-кс/761/29804/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72024001110000040 від 21 серпня 2024 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України

У С Т А Н О В И В:

Прокурор Офісу Генерального прокурора звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням у кримінальному провадженні №72024001110000040 від 21 серпня 2024 року.

З матеріалів долучених до клопотання вбачається, що за результатами проведених під час досудового розслідування слідчих (розшукових) дій здобуто об`єктивні відомості, що службовими особами ТОВ «ІННОВАЦІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ» (код ЄДРПОУ 43872565), з метою здійснення фінансово-господарської діяльності, зберігання предметів, речей та документів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, використовуються нежитлові та офісні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на праві власності належать ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 34495354), ТОВ «АРГО 42» (код ЄДРПОУ 44724856).

За результатами проведеного обшуку, 26.11.2024 року на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2024 року, за адресою АДРЕСА_1, серед іншого виявлено та вилучено наступне майно, а саме мобільний телефон iPhone 11 Pro (IMEI НОМЕР_1 ), який належить керуючому магазином, що входить до мережі «YABLUKA», ОСОБА_4 .

В ході проведення обшуку, з метою здійснення огляду мобільного телефону, яким користується ОСОБА_4 , для з`ясування та встановлення відомостей, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, останньому запропоновано ввести пароль до встановленої системи логічного захисту інформації. Керуючий магазином, ОСОБА_4 , відмовив у доступі до відомостей, що містяться в його мобільному телефону.

Враховуючи відповідні обставини, ОСОБА_4 може приховувати відомості, що можуть бути безпоседеньо пов`язані з обставинами вчинення кримінального правопорушення та містяться в його мобільному телефоні iPhone 11 Pro (IMEI НОМЕР_1 ). Дані відомості можна отримати лише шляхом проведення відповідної комп`ютерно-технічної експертизи.

Постановою детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України від 27.11.2024 вилучений телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Прокурор надав до суду заяву, в якій просив розглянути клопотання за його відсутності та задовольнити його з підстав, які у ньому наведені.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна проводиться без виклику власника майна.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не відбувалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Дослідивши матеріали справи слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Підставою для накладення арешту на майно є факт вилучення вищевказаних предметів, які мають доказове значення вчинення кримінального правопорушення.

Метою накладення арешту на вказані речові докази є їх збереження, оскільки їх повернення призведе до неминучого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, з метою уникнення винною особою кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Повернення вилученого майна негативно вплине на встановлення істини по кримінальному провадженню, встановлення усього кола осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення та унеможливить проведення судових експертиз по кримінальному провадженню.

Слідчий суддя враховує, що вилучене майно має суттєве значення для досудового розслідування цього кримінального провадження, а також може бути використане як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Арешт майна є необхідним для забезпечення збереження речових доказів, про що зазначається у клопотанні слідчого.

Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Таким чином, клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №72024001110000040 від 21 серпня 2024 року є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку 26 листопада 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone 11 Pro (IMEI НОМЕР_1 ), який належить керуючому магазином, що входить до мережі «YABLUKA», ОСОБА_4 , з метою забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні №72024001110000040 від 21 серпня 2024 року заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження вказаним майном.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1