Рішення № 124364999, 13.01.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Справа № 280/10420/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012),

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з січня 2024 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування і виплату пенсії, та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.01.2024;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.11.2014 після вимушеної зміни постійного місця проживання позивачка стала на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Вказує, що відповідач призупинив виплату позивачу пенсії з січня 2024 року. Зазначає, що у листі Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 04.11.2024 № 45798-54157/В-03/8-2800/24 визнало факт невиплати позивачці пенсії з січня 2024 року на підставі інформації з ЄІБДВПО, згідно з якою довідка позивачка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не діюча. Звертає увагу на те, що такі підстави для припинення виплати пенсії не передбачені ст. 49 Закону №1058-IV. Вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві від 05.12.2024 вх. № 56097 вказав, що з 01.01.2024 виплату пенсії припинено на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, в зв`язку з тим, що довідка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 недіюча. Вказує, що оскільки позивач із заявою про поновлення виплати пенсії та необхідними документами, які б дозволили з`ясувати (спростувати) обставини, які стали підставою для зупинення виплати пенсії, до органу Пенсійного фонду України особисто не звертався, то фактично позивачем не вчинено необхідних дій для реалізації права на отримання належних йому сум пенсійних виплат, передбачених Порядком, тому нарахування пенсії не здійснювалось. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/10420/24 без виклику сторін.

Ухвалою суду від 10.12.2024 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення до участі у справі №280/10420/24 в якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, - відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та є внутрішньо переміщеною особою.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.11.2024 повідомлено, що з 01.01.2024 виплату пенсії припинено на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, в зв`язку з тим, що довідка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 недіюча.

Позивач, не погодившись з діями відповідача та з вимогою вчинити певні дії, звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058-IV) передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV (у редакції станом на момент припинення виплати пенсії) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

Водночас таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 236/2495/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Порядок призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам визначено постановами Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 та від 08.06.2016 № 365. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам призначення, відновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, передбачено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд вважає за необхідне зауважити, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем припинено виплату пенсії позивачеві оскільки довідка внутрішньо переміщеної особи не діюча, без прийняття відповідного рішення.

Суд зазначає, що норми ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не містять такої підстави припинення виплати пенсії як припинення дії довідки внутрішньо переміщеної особи. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, посилання відповідача в обґрунтування припинення виплати пенсії нормами Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема, у зв`язку з не підтвердженням дії довідки внутрішньо переміщеної особи є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.

Оскільки судом встановлено, що відповідач припинив виплату пенсії позивачу без прийняття окремого рішення та встановлених законом підстав, тому суд вважає, що відповідач діяв не у спосіб встановлений Законом № 1058-IV.

Згідно зі ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Суд зазначає, що доводи відповідача відносно того, що для подальшого поновлення пенсії, позивачу необхідно звернутися до управління особисто з відповідними документами або надіслати поштою із засвідченими належним чином копіями є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в Україні, гарантованогоЗаконом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»ніхто не може позбавляти його права на отримання призначеної йому пенсії за віком.

Згідно з частиною 2статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного фонду України на території України.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених уКонституції Україниконституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

У рішеннях Конституційного Суду України (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантуєтьсястаттею 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У даному випадку наявність статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, як встановлено судом раніше, була припинена управлінням без законних на те підстав.

Пунктом 3 частини 2статті 2 КАС Українивказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до частини 1статті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав.

За таких обставин, беручи до уваги надані позивачем докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Стосовно строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, зокрема частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.

В той час, частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв`язку із тим, що попередньо призначені йому суми пенсії, починаючи з січня 2024 року, не отримані ним з вини пенсійного органу, який призначає і виплачує пенсію, і ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату йому призначеної пенсії, з січня 2024 року, тобто за минулий час, та такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.

Тому суд вважає, що у даному випадку, позивач строків звернення до суду із позовом не пропустив, оскільки, на підставі вказаного вище закону, він має право захистити своє право на отримання виплати пенсії, без обмеження будь-яким строком, що можливо, якщо позовні вимоги будуть задоволені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується припинення виплати пенсії з 01.01.2024, однак, відповідач не зазначав про те, що було припинено і нарахування пенсії позивачу.

Тому, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати позивачеві пенсійних виплат з 01.01.2024 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії починаючи з 01.01.2024.

Щодо вимог позивача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області подати у місячний строк після набрання рішенням законної сили звіт про виконання даного судового рішення .

Згідно із ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 1211,20 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії починаючи з 01.01.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати у місячний строк після набрання цим рішенням законної сили звіт про виконання даного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.01.2025.

Суддя Л.Я. Максименко