Ухвала суду № 124364504, 13.01.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

13 січня 2025 року Справа №200/13678/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Логойди Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Гуревича Родіона Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення, що ухвалено в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

06.01.2025 року Гуревич Родіон Геннадійович в інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду із заявою, в якій просив, зокрема:

- змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року у справі № 200/13678/21 із зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним пенсійним виплатам за період з 01.03.2016 року в розмірі 884 515,30 грн.

Заяву обґрунтовував тим, що рішення суду, що ухвалено в даній справі та набрало законної сили, в частині виплати заборгованості з пенсії протягом тривалого часу відповідачем не виконується з посиланням на обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, чим порушуються пенсійні права позивача та право на виконання рішення суду.

Заявник просив розглядати заяву без участі позивача.

Боржник подав заяву, в якій просив у задоволенні заяви відмовити.

Заяву обґрунтовував тим, що вважає, що змінивши спосіб виконання рішення суду першої інстанції із зобов`язання вчинити дії на стягнення конкретної суми, буде змінено рішення суду першої інстанції по суті, з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Також зазначав, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року, яке ухвалено в даній справі, позивачу поновлено нарахування пенсії з 01.03.2016 року; нарахована заборгованість за період з 01.03.2016 року по 31.08.2022 року. Станом на 09.01.2025 року із загальної суми неотриманої пенсії у розмірі 884 551,30 грн. йому нараховано на поточний рахунок в банківській установі АТ «Ощадбанк»: у жовтні 2024 року 2361 грн., у листопаді 2024 року 2361 грн., у грудні 2024 року 2361 грн.; сума залишку становить 877 468,30 грн. та буде виплачена відповідно до Порядку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165.

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2016 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01.03.2016 року та сплатити заборгованість; здійснено розподіл судових витрат.

14.10.2022 року - після набрання вказаним рішенням законної сили, адміністративним судом оформлено та видано виконавчий лист.

11.05.2023 року на підставі вказаного виконавчого листа державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 71779001.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 року заяву адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 200/13678/21 задоволено: застосовано судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 200/13678/21 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до Донецького окружного адміністративного суду в місячний строк з дня отримання копії цієї постанови звіт про виконання рішення суду від 23.11.2021 року.

03.01.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало звіт про виконання судового рішення в даній справі (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.01.2025 року).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року у прийнятті зазначеного звіту відмовлено.

Судом також встановлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року, яке ухвалено в даній справі та набрало законної сили, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 :

- поновлено нарахування пенсії з 01.03.2016 року;

- нарахована заборгованість за період з 01.03.2016 року по 31.08.2022 року в загальній сумі 884 551,30 грн.;

- із зазначеної суми заборгованості перераховано на поточний рахунок у банківській установі АТ «Ощадбанк»: у жовтні 2024 року 2361 грн., у листопаді 2024 року 2361 грн., у грудні 2024 року 2361 грн.;

- залишок суми заборгованості становить 877 468,30 грн. (підтверджується довідкою від 09.01.2025 року по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ).

Розглянувши заяву суд виходить з наступного.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, врегульовані розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України (ст.ст. 370 383).

Відповідно до ч. 3 ст. 3823 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд може за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, яке згідно з ч. 9 ст. 3823 цього Кодексу розглядається за правилами статті 378 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою, зокрема для встановлення або зміни способу або порядку виконання, є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Орган Пенсійного фонду України має перед стягувачем (позивачем) як пенсіонером заборгованість з пенсії. І рішенням суду зобов`язано орган Пенсійного фонду України, зокрема, виплатити пенсіонеру таку заборгованість.

Заборгованість, що нарахована на виконання рішення суду, що ухвалено в даній справі та набрало законної сили, є виключно заборгованістю по рішенню суду, що набрало законної сили, та стосується його виконання.

Невиконання судового рішення або виконання такого рішення не у повному обсязі не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, що виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача (яким є позивач) шляхом подання позову.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Законодавством передбачена щомісячна виплата пенсії.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вказані Закони мають вищу юридичну силу ніж Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165 (на який посилався боржник), який не відповідає Закону, бо встановлює інші більш тривалі строки виплати пенсії. Тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, застосуванню підлягають правові акти, які мають вищу юридичну силу.

Застосування боржником такого Порядку (який є чинним) фактично призводить до незаконного втручання у право власності стягувача (в даному випадку право власності на заборгованість з пенсії) шляхом відтермінування та розстрочення виконання рішення суду, яке набрало законної сили та щодо якого судом розстрочення або відстрочення виконання (що є виключною компетенцією суду) боржнику не надавалося.

Наявність вказаних обставин істотно ускладнює вчасне виконання рішення суду щодо стягувача, який є пенсіонером та належить до соціально-малозахищеної групи населення.

Неповне виконання рішення суду суб`єктом владних повноважень в розумні строки після набрання рішенням суду законної сили, за наявності наведених обставин, не дає суду можливість зробити протилежний висновок.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у пункті 33 рішення у справі «Бакалов проти України» (рішення від 30.11.2004 року, заява №14201/02) зазначив, що право, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б примарним, якби національна правова система дозволяла існування ситуації, коли б остаточне обов`язкове рішення суду було невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Тому виконання рішення суду повинно розглядатись як невід`ємна частина судового процесу в сенсі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 32).

Державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів як на виправдання невиконання рішення. Відомо, що затримка у виконанні судового рішення може за певних обставин бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 33).

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП «Фея» та інші проти України (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) звернута увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя. Це повністю узгоджується з положеннями статті 1291 Конституції України.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 6 цієї Конвенції, ст. 1291 Конституції України, ст. ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Викладені заявником доводи та подані до суду докази підтверджують наявність обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню.

Приймаючи дану ухвалу судом враховано також те, що органи Пенсійного фонду України протягом тривалого часу не виконують рішення судів в частині зобов`язання виплатити пенсію (заборгованість з пенсії), які ухвалені на користь пенсіонерів та набрали законної сили. При цьому судовий контроль за виконанням таких судових рішень в цій частині на підставі чинних на той час положень Кодексу адміністративного судочинства України, які не передбачали можливість суду за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, не був ефективним.

Таким прикладом є справа № 200/15434/21, в якій ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2022 року, яка набрала законної сили 21.10.2022 року, було встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року у справі № 200/15434/21; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання зазначеного рішення суду протягом одного місяця з дня набрання даною ухвалою законної сили. В подальшому 10-ю ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2022 року, від 10.01.2023 року, від 28.02.2023 року, від 18.04.2023 року, від 06.06.2023 року, від 25.07.2023 року, від 12.09.2023 року, від 01.11.2023 року, від 25.12.2023 року, від 15.02.2024 року, що набрали законної сили та були винесені судом після подання чергового звіту, суб`єкту владних повноважень було встановлено новий строк подання звіту про виконання рішення суду - протягом одного місяця з дня набрання відповідною ухвалою законної сили. А в ухвалі цього ж суду від 16.04.2024 року (з урахуванням правової позиції, що міститься в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 року у справі №200/11618/21) суд дійшов висновку про те, що правові підстави для встановлення чергового нового строку подання звіту про виконання судового рішення відсутні через неефективність такого засобу захисту права стягувача на виконання рішення суду, і на час винесення зазначеної ухвали рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року у справі № 200/15434/21 в частині зобов`язання виплатити перераховану пенсію (заборгованість з пенсії) залишилося не виконаним.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву Гуревича Родіона Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення, що ухвалено в даній адміністративній справі, задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року, що ухвалено в даній справі, в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплатити ОСОБА_1 заборгованість на наступний.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.; код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.08.2022 року в загальній сумі 884 551,30 грн. за вирахуванням виплачених сум.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 13 січня 2025 року.

Суддя Т.В. Логойда