Рішення № 124364456, 13.01.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року Справа№160/31345/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення заборгованості з пенсії,

встановив:

25 листопада 2024 року адвокат Сакун Віталій Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогами:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 14 грудня 2024 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 200470,89 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року адміністративну справу №160/31345/24 передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

19 грудня 2024 року дана справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 грудня 2024 року головуючим суддею у справі призначено суддю Молочну І.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

08 січня 2025 року відповідач подав відзив на адміністративний позов та докази по справі.

Інших клопотань від сторін до суду не надходило.

За правилами пункту 2 частини першоїстатті 263 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьоїстатті 263 КАС Україниу справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14 лютого 2024 року подав заяву про призначення пенсії за наявності пільгового стажу 25 років. Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області №056650009894 від 22 лютого 2024 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №200/1854/24, зокрема, зазначене рішення територіального органу Пенсійного фонду України скасовано та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №200/1854/24 позивачу нараховано пенсію за період з 14 лютого 2024 року по 31 жовтня 2024 року. За цей період заборгованість по пенсії склала 200470,89 грн., проте, відповідач ці кошти добровільно не виплачує.

Позивач вважає таку бездіяльність незаконною, оскільки вона порушує його право на пенсійне забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач мотивував тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов`язань виконано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №200/1854/24 та повторно розглянуто заяву позивача №1115 від 14 лютого 2024 року. Розмір призначеної пенсії позивача обчислений на виконання постанови суду з урахуванням вимог статті 8 Закону України від 02 вересня 2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці». Починаючи з 01 листопада 2024 року по теперішній час виплата пенсії позивачу проводиться шляхом включення нарахованого місячного розміру пенсії до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ КБ «Приватбанк».

Відповідач вважає, що підставою звернення до суду з цим позовом слугував факт утвореної заборгованості пенсійних виплат на виконання судового рішення у справі №200/1854/24, на підставі якого позивачу здійснено перерахунок пенсії по допризначенню відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Крім того, відповідач зазначив, що виплату пенсій, у зв`язку з підвищенням розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» здійснює винятково коштом Пенсійного фонду України та з інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат. При цьому, наголошує, що не заперечує свого обов`язку щодо виплати позивачу заборгованості, яка виникла після перерахунку пенсії, та зазначає, що вказана сума боргу буде виплачена в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Позивач є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №200/1854/24, яке набрало законної сили 03 вересня 2024 року, позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, Харківська область, м.Харків, майдан Свободи, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Словянськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №056650009894 від 22.02.2024 року та зобов`язання зарахувати до страхового стажу та пільгового стажу за професіями згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994 стаж 02.02.1995 - 01.09.1995, 24.05.1999 - 19.09.2017, 18.10.2017 22.02.2024 та прийняти рішення про призначення пенсії згідно ч.3 ст.114 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, Харківська область, м.Харків, майдан Свободи, код ЄДРПОУ 14099344) №056650009894 від 22.02.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, Харківська область, м.Харків, майдан Свободи, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) №1115 від 14.02.2024 року, з зарахуванням до страхового та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, періоди з 08.02.1995 по 12.02.1995, з 03.03.1995 по 18.03.1995, з 01.05.1995 по 02.05.1995, з 01.09.1995 по 05.09.1995, з 16.10.1995 по 01.09.1996; з 01.01.2000 по 01.01.2000, з 01.02.2000 по 19.02.2000, з 01.06.2000 по 15.06.2000, з 01.09.2000 по 05.09.2000, з 01.01.2001 по 20.01.2001, 01.05.2001 по 14.05.2001, з 01.06.2001 по 13.06.2001, 01.10.2004 по 06.10.2004, з 01.02.2005 по 08.02.2005, з 01.03.2005 по 12.03.2005, з 01.06.2005 по 14.06.2005, з 01.09.2005 по 09.09.2005, з 01.12.2005 по 20.12.2005, з 01.04.2006 по 25.04.2006, з 01.05.2006 по 18.06.2006, з 01.10.2008 по 02.10.2008, з 01.03.2010 по 01.03.2010, з 01.04.2011 по 01.04.2011, з 01.05.2011 по 01.05.2011, з 15.11.2013 по 21.11.2013, з 01.12.2013 по 22.12.2013, з 01.01.2014 по 15.01.2014, з 01.05.2017 по 01.05.2017, з 01.07.2017 по 01.07.2017, з 18.10.2017 по 30.10.2017 року.

В іншій частині позову - відмовлено.

15 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом вих.№31214-29291/С-02/8-0500/24 надало відповідь на звернення позивача на вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України від 06 листопада 2024 року №ВЕБ-05001-Ф-С-24-178332, яке зареєстровано за вх.№29291/С-0500-24. За результатами розгляду надано довідку про розмір пенсії, яка нарахована за період з 14 лютого 2024 року по 31 жовтня 2024 року, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №200/1854/24. Одночасно повідомлено, що виплата поточної пенсії, яку призначено на виконання рішення суду, розпочато з листопада 2024 року.

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15 листопада 2024 року про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з 14 лютого 2024 року по 31 жовтня 2024 року сума боргу складає 200470,89 грн.

Згідно з електронною пенсійною справою позивача з лютого 2024 року по жовтень 2024 року пенсійні виплати у розмірі 200470,89 грн. нараховані, але не виплачені позивачу в повному обсязі, що не оспорюється відповідачем.

З 14 лютого 2024 року по 31 жовтня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплату пенсії позивачу фактично не здійснювало, що підтверджується листом відповідача від 07 січня 2025 року вих.№647/04-16.

Судом встановлено, що з 01 листопада 2024 року відповідач здійснює поточну виплату пенсії позивачу, проте, пенсія за період з 14 лютого 2024 року по 31 жовтня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не виплачується по теперішній час, що підтверджується самим відповідачем.

Інших доказів в обґрунтування законності підстав не виплати пенсії позивачу з 14 лютого 2024 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 200470,89 грн. відповідачем суду не надано.

Право позивача на отримання пенсії відповідачем не оспорюється.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність не виплати пенсії позивачу за період з 14 лютого 2024 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 200470,89 грн., що не було предметом розгляду у межах справи №200/1854/24.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому, в порядку частини третьої вказаної статті невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду передбачено статтею 383 КАС України.

Так, частиною першою статті 383 КАС встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Як встановлено судом вище, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №200/1854/24, яке набрало законної сили 03 вересня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №056650009894 від 22 лютого 2024 року та зобов`язання зарахувати до страхового стажу та пільгового стажу за професіями згідно з постановою КМУ №202 від 31 березня 1994 року стаж 02 лютого 1995 року 01 вересня 1995 року, 24 травня 1999 року 19 вересня 2017 року, 18 жовтня 2017 року 22 лютого 2024 року та прийняти рішення про призначення пенсії згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» задоволено частково.

Оскільки, резолютивною частиною рішення від 01 серпня 2024 року у справі №200/1854/24 не визначено зобов`язань щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, зокрема, за період з 14 лютого 2024 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 200470,89 грн., у суду відсутні підстави вважати, що даний спір слід вирішувати в порядку статті 383 КАС України.

Таким чином, доводи відповідача відносно того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 383 КАС України, а провадження у справі №160/31345/24 підлягає закриттю, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що зазначені у відзиві на позовну заяву постанови Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18, від 09 липня 2019 року у справі №826/17587/18, від 23 липня 2024 року у справі №320/15401/23, від 13 вересня 2024 року у справі №640/19962/22, від 14 серпня 2024 року №580/5660/22, від 13 вересня 2024 року №640/19962/22 не є релевантними до цієї справи.

В свою чергу, суд враховує, що частиною четвертою статті 78 КАС України, гарантовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Підсумовуючи, суд констатує, що встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №200/1854/24, яке набрало законної сили 03 вересня 2024 року, обставини, не потребують доказування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до положень статті 5 Закону №1058-IV Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною другою статті 46 Закону №1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 47 Закону №1058-IV Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості перед позивачем з виплати пенсії за період з 14 лютого 2024 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 200470,89 грн. Водночас, відповідач також не заперечує й свого обов`язку щодо виплати позивачу такої заборгованості, яка виникла після перерахунку пенсії, при цьому зазначає, що вказана сума боргу буде виплачена в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Суд зауважує, що згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Разом з тим, суд не погоджується з вищезазначеними діями відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 частини першої статті 16 Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа має право, зокрема, на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм можна прийти висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відсутність бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у бюджеті Пенсійного фонду України, не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, не виплачуючи нараховану позивачу пенсію у розмірі 200470,89 грн., відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Відповідно до статті 13 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За таких обставин, наявними матеріалами справи підтверджено невиплату заборгованості з пенсії позивачу за період з 14 грудня 2024 року по 31 жовтня 2024 року у загальній сумі 200470,89 грн.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з пенсії за період з 14 грудня 2024 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 200470,89 грн., право позивача на яку відповідачем не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогамКонституціїта законів України, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з пенсії за період з 14 грудня 2024 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 200470,89 грн.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанцій №3553-9225-7133-4350 від 25 листопада 2024 року позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1603,77 грн.

Згідно із частиною першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про стягнення заборгованості з пенсії задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 14 грудня 2024 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 200470 (двісті тисяч чотириста сімдесят) грн. 89 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1603 (одна тисяча шістсот три) грн. 77 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 січня 2025 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна