Рішення № 124364424, 13.01.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року Справа№200/6909/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2024 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему "Електронний суд", надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - Відповідач 2) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування індексації грошового забезпечення за період з 12 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно), обчисливши її з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 68 034,59 гривень, при цьому скласти, оформити належним чином та надати до Військової частини НОМЕР_2 відомість виплати індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 на підставі наданих Військовою частиною НОМЕР_1 відомостей виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно), обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 68 034,59 гривень, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали в визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2016 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2016 - 2017 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016 - 2017 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до Військової частини НОМЕР_2 відомість доплати ОСОБА_1 підйомної допомоги, виплаченої в 2016 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2016 - 2017 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2016 - 2017 роках;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 на підставі наданих Військовою частиною НОМЕР_1 відомостей виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу, виплачену в 2016 році, грошову допомогу на оздоровлення, виплачену в 2016 - 2017 роках, та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплачену в 2016 - 2017 роках, враховуючи раніше виплачені суми.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 12.07.2016 по 06.09.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка була зарахована на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 , при цьому у період з 12.07.2016 по 28.02.2018 відповідачами, всупереч діючому законодавству України, протиправно не нараховувалася та не виплачувалася поточна індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Позивач вказав, що у спірний період індексація грошового забезпечення мала здійснюватися із застосуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року.

Також позивач зазначив, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення (підйомної допомоги, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпусток тощо).

Відповідач - 1 позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. При цьому в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було.

Стосовно включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок одноразових додаткових видів грошового забезпечення вказав, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Відповідач - 2 позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов аналогічного змісту відзиву Відповідача - 1.

Відповідач - 1 надав додаткові пояснення та вказав, що відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункту 6 Порядку, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, що підтверджується роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 08.08.2017 №13700/з та від 08.08.2017 №78/0/66-17. Водночас, відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України (вхідний від 08.08.2017 №13700/з та від 08.08.2017 №78/0/66-17) механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У межах наявного фінансового ресурсу Міністерства оборони за січень 2016 - лютий 2018 року фінансування витрат на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не здійснювалось. Враховуючи викладене, виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 не проводилась, підстав для її нарахування і виплати за вказаний період немає.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 23.12.2024 повторно витребувано у відповідача докази у справі.

На виконання вимог ухвали суду відповідач повідомив про неможливість подання витребуваних документів оскільки архіви, в тому числі і розрахунково-платіжні відомості за період до 2022 року знищені, у зв`язку із агресією РФ та веденням бойових дій у АДРЕСА_1 , де була розташована в/ч НОМЕР_1 . При цьому наголосив, що виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 ОСОБА_1 не проводилась

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 та копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 16.05.2018.

У період з 12.07.2016 по 06.09.2019 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_5 ), що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_6 та копіями витягів з наказів командира військової частини.

Як зазначає позивач, та не спростовано відповідачами, Військова частина НОМЕР_1 , польова пошта НОМЕР_5 була зарахована на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 .

У період проходження військової служби з 12.07.2016 по 06.09.2019 ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не проводилася, що відповідачами не заперечується.

Відповідачі вказали, що у межах наявного фінансового ресурсу Міністерства оборони України за січень 2016 - лютий 2018 року фінансування витрат на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не здійснювалось.

Вважаючи, протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стосовно строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до з 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Разом з тим, приписами частин третьої і п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).

Частиною 1 статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).

Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Отже, ураховуючи, що спірні правовідносини виникли до набуття чинності частини 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX, суд вважає, що позивачем не пропущено процесуальний строк звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі-Закон №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV"Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).

Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року в справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року в справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 у справі № 620/1892/19,від 05 лютого 2020 року в справі № 825/565/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Стосовно позовних вимог в частині встановлення базового місяця суд зазначає наступне.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

На підставі пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Згідно з п.14 Порядку №1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Мінсоцполітики в листі від 28 квітня 2016 року № 201/10/1.37-16 надало роз`яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: "Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року".

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів № 1013 від 09 грудня 2015 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01 січня 2008 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Тобто, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача в даному випадку за період з 12 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року та якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям.

При цьому, підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з абзацами 4-5 пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до приписів пунктів 2, 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови КМ № 1013 від 9 грудня 2015 року) для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 1 березня 2018 року (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 1 березня 2018 року.

При вирішенні питання щодо встановлення базового місяця, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21 та зазначає, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача починаючи з 12 липня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

Також суд зазначає, що положеннями Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Тобто, мова йде про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Тому, посилання відповідача на положення статті 5 Закону України №1282-XII, як на підставу не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, є необґрунтованими.

Отже, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у період служби з 12.07.2016 по 28.02.2018 свідчить про порушення відповідачем вимог Закону України № 1282-XII та Порядку № 1078.

Враховуючи, що відповідачем у період з 12.07.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не виплачувалась взагалі, то сума, що підлягає нарахуванню складає 68 034,59 грн, яка розрахована наступним чином:

- липень 2016 рік 99,90% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 99,80% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 286,90% (наростаючий індекс споживчих цін), 186,90% (величина приросту індексу споживчих цін), 1450,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 2710,05 грн (сума індексації за місяць), 1748,42 грн (сума індексації за 20 днів служби з 12.07.2016 по 31.07.2016), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 1748,42 грн (належить до виплати);

- серпень 2016 рік 99,70% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 99,50% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 286,90% (наростаючий індекс споживчих цін), 186,90% (величина приросту індексу споживчих цін), 1450,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 2710,05 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 2710,05 грн (належить до виплати);

- вересень 2016 рік 101,80% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 101,29% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 286,90% (наростаючий індекс споживчих цін), 186,90% (величина приросту індексу споживчих цін), 1450,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 2710,05 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 2710,05 грн (належить до виплати);

- жовтень 2016 рік 102,80% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 104,13% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 286,90% (наростаючий індекс споживчих цін), 186,90% (величина приросту індексу споживчих цін), 1450,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 2710,05 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 2710,05 грн (належить до виплати), перевищення порогу 103%;

- листопад 2016 рік 101,80% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 101,80% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 286,90% (наростаючий індекс споживчих цін), 186,90% (величина приросту індексу споживчих цін), 1450,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 2710,05 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 2710,05 грн (належить до виплати);

- грудень 2016 рік 100,90% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 102,72% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 298,60% (наростаючий індекс споживчих цін), 198,60% (величина приросту індексу споживчих цін), 1600,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3177,60 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3177,60 грн (належить до виплати);

- січень 2017 рік 101,10% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 103,85% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 298,60% (наростаючий індекс споживчих цін), 198,60% (величина приросту індексу споживчих цін), 1600,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3177,60 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3177,60 грн (належить до виплати), перевищення порогу 103%;

- лютий 2017 рік 101,00% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 101,00% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 298,60% (наростаючий індекс споживчих цін), 198,60% (величина приросту індексу споживчих цін), 1600,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3177,60 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3177,60 грн (належить до виплати);

- березень 2017 рік 101,80% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 102,82% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 310,00% (наростаючий індекс споживчих цін), 210,00% (величина приросту індексу споживчих цін), 1600,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3360,00 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3360,00 (належить до виплати);

- квітень 2017 рік 100,90% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 103,74% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 310,00% (наростаючий індекс споживчих цін), 210,00% (величина приросту індексу споживчих цін), 1600,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3360,00 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3360,00 грн (належить до виплати), перевищення порогу 103%;

- травень 2017 рік 101,30% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 101,30% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 310,00% (наростаючий індекс споживчих цін), 210,00% (величина приросту індексу споживчих цін), 1684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3536,40 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3536,40 грн (належить до виплати);

- червень 2017 рік 101,60% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 102,92% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 321,50% (наростаючий індекс споживчих цін), 221,50% (величина приросту індексу споживчих цін), 1684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3730,06 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3730,06 грн (належить до виплати);

- липень 2017 рік 100,20% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 103,13% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 321,50% (наростаючий індекс споживчих цін), 221,50% (величина приросту індексу споживчих цін), 1684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб) 3730,06 (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3730,06 грн (належить до виплати), перевищення порогу 103%;

- серпень 2017 рік 99,90% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 99,90% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 321,50% (наростаючий індекс споживчих цін), 221,50% (величина приросту індексу споживчих цін), 1684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3730,06 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3730,06 грн (належить до виплати);

- вересень 2017 рік 102,00% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 101,90% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 331,40% (наростаючий індекс споживчих цін), 231,40% (величина приросту індексу споживчих цін), 1684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3896,78 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3896,78 грн (належить до виплати);

- жовтень 2017 рік 101,20% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 103,12% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 331,40% (наростаючий індекс споживчих цін), 231,40% (величина приросту індексу споживчих цін), 1684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3896,78 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3896,78 грн (належить до виплати), перевищення порогу 103%;

- листопад 2017 рік 100,90% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 100,90% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 331,40% (наростаючий індекс споживчих цін), 231,40% (величина приросту індексу споживчих цін), 1684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 3896,78 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 3896,78 грн (належить до виплати);

- грудень 2017 рік 101,00% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 101,91% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 341,70% (наростаючий індекс споживчих цін), 241,70% (величина приросту індексу споживчих цін), 1762,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 4258,75 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 4258,75 грн (належить до виплати);

- січень 2018 рік 101,50% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 103,44% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 341,70% (наростаючий індекс споживчих цін), 241,70% (величина приросту індексу споживчих цін), 1762,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 4258,75 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 4258,75 грн (належить до виплати), перевищення порогу 103%;

- лютий 2018 рік 100,90% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата), 100,90% (індекс споживчих цін для визначення порогу), 341,70% (наростаючий індекс споживчих цін), 241,70% (величина приросту індексу споживчих цін), 1762,00 (прожитковий мінімум для працездатних осіб), 4258,75 грн (сума індексації), 0,00 грн (виплачено військовою частиною), 4258,75 грн (належить до виплати).

Таким чином сума індексації грошового забезпечення, яку відповідач мав нараховувати позивачу за період з 12.07.2016 по 28.02.2018 складає 68 034,59 грн.

З наведених підстав підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 12 липня 2016 року до 28 лютого 2018 року та зобов`язання нарахувати та виплатити таку індексацію із застосуванням базового місяця - січень 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 в сумі 68 034,59 грн.

Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплату на користь позивача індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, враховуючи обраний спосіб захисту прав позивача, суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Стосовно позовних вимог в частині врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку підйомної допомоги в 2016 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2016 - 2017 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016 - 2017 роках, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Так, у п. 6 розділів ХХІІІ та п. 7 розділу ХХІV Порядку №260 закріплено, що розрахунок допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань проводиться із сум грошового забезпечення, які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання допомоги та компенсації.

Суд зауважує, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого ст. 9 Закону № 2011-XII містить відсилочну норму. Тому, суд приходить до висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не регулюється положеннями Закону № 2011-XII.

Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-XII, Інструкції №260, якими імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошові допомоги, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-III, Закону № 1282-XII, та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення що забезпечує дотримання прав осіб, які перебувають на військовій службі, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації призвело б до застосування для визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, постанові від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, постанові від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, постанові від 26.02.2021 у справі №620/3346/19, предметом розгляду яких було включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру "грошової допомоги на оздоровлення" та "одноразової грошової допомоги при звільненні".

Отже, індексація повинна враховуватися при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та повинна включатися до розрахунку вказаних видів грошового забезпечення, що безпідставно не було здійснено відповідачем.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачеві одноразових видів грошового забезпечення, а саме:, грошової допомоги на оздоровлення в 2016 - 2017 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016 - 2017 роках, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, стосовно обрахунку підйомної допомоги суд не погоджується з позицією позивача та зазначає, що розділом ХХІІ Порядку №260 закріплено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується:

особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки;

особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком на 3 роки і більше;

особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 1 рік і більше;

особам, які підписали контракт строком на 5 років і більше, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов`язків за цими посадами.

При цьому, одноразова грошова допомога виплачується в таких розмірах:

особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;

особам сержантського і старшинського складу - дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;

особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.

Отже, розмір одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту (підйомна допомога) залежить не від розміру грошового забезпечення військовослужбовця, а від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.

Таким чином, підстави для урахування індексації грошового забезпечення при обрахунку розміру підйомної допомоги відсутні.

Отже, в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за спірний період та зобов`язання здійснити виплат, суд зазначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 12.07.2016 по 06.09.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

При цьому, відповідно до правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом МО України від 22.05.2017 № 280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України" (далі - Наказ №280) розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:

Міністр оборони України головний розпорядник;

Командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів другого рівня);

Командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів третього рівня).

У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та забезпечення інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Аналіз наведених положень, дає підстави для висновку, що обов`язком військової частини НОМЕР_1 є підготовка та організація оформлення документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини, у тому числі в частині нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд зазначає, що оскільки позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі ОСОБА_1 проводила фінансово-економічна служба Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, судом не встановлено протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо спірних виплат ОСОБА_1 .

Також, суд зазначає, що незважаючи на перебування військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні іншої військової частини, впродовж всього спірного періоду, ураховуючи, що обов`язком підготовки та організації оформлення документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини, у тому числі в частині нарахування та виплати грошового забезпечення є обов`язком ВЧ НОМЕР_1 , суд вважає за необхідне зобов`язати саме військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачеві спірні виплати.

Суд звертає увагу, що скласти, оформити належним чином та надати до Військової частини НОМЕР_2 відомість для виплати індексації грошового забезпечення та інших спірних виплат є обов`язком Військової частини НОМЕР_1 , а обов`язок Військової частини НОМЕР_2 провести такі виплати, що прямо передбачено Наказом №280. Додаткове зобов`язання судом вчинити такі дії не потребується.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_2 задоволенню не підлягають.

Отже, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 12 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно), обчисливши її з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 68 034,59 гривень, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали в визначенні ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення в 2016 - 2017 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016 - 2017 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених у 2016 - 2017 роках з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні перерахунку одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту (підйомної допомоги) суд відмовляє з наведених у цьому рішенні підстав.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) здійснити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 12 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно), обчисливши її з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 68 034,59 гривень, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення в 2016 - 2017 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016 - 2017 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених у 2016 - 2017 роках з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/)

Суддя В.С. Дмитрієв