Рішення № 124363661, 13.01.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 січня 2025 р. Справа № 120/10466/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зокрема, вказав, що певні види відпусток не передбачають право заміни їх на виплату компенсації. Окрім того, зауважив, що підстави для нарахування і виплати компенсації за невикористані дні відпустки у роках, що передують звільненню відсутні.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій останній вказує на те, що у випадку звільнення з органів Національної поліції особі виплачується компенсація за всі невикористані дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встанови такі обставини справи.

Позивач проходи службу в головному управління Національної поліції у Вінницькій області.

Наказом ГУНП у Вінницькій області від 29.09.2023 року № 135 о/с відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" позивача звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 цього Закону (за власним бажання) на підставі рапорту від 08.08.2023 року.

При звільненні позивачеві було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані 33 доби основної оплачуваної відпустки за 2023 рік.

Відповідно до довідки № П-615/12/01/2023 від 13.12.2023 року позивач не використав наступні відпустки:

щорічна оплачувана відпустка за 2015 рік - 3 доби

щорічна основна оплачувана відпустка за 2016 рік - 30 діб та додаткового оплачувана відпустка за 2016 рік - 13 діб;

щорічна основна оплачувана відпустка за 2017 рік - 30 діб та додаткова оплачувана відпустка за 2017 рік - 14 діб;

щорічна основна оплачувана відпустка за 2018 рік - 19 діб та додаткова оплачувана відпустка за 2018 рік - 15 діб;

щорічна основна оплачувана відпустка за 2019 рік - 30 діб та додаткова оплачувана відпустка за 2019 рік - 15 діб;

щорічна основна оплачувана відпустка за 2020 рік - 30 діб та додаткова оплачувана відпустка за 2020 рік - 15 діб;

щорічна основна оплачувана відпустка за 2021 рік - 30 діб та додаткова оплачувана відпустка за 2021 рік - 15 діб;

щорічна основна оплачувана відпустка за 2022 рік - 30 діб та додаткова оплачувана відпустка за 2022 рік - 15 діб.

З огляду на вказане, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому грошової компенсації за невикористану за період служби відпустку.

Листом від 24.01.2024 року позивачеві відмовлено у виплаті компенсації, з огляду на те, що грошова компенсація за невикористану щорічну чергову відпустку виплачується лише при звільненні поліцейського зі служби.

Не погоджуючись із вказаним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.

Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" (надалі - Закон № 504/96-ВР).

Особливості соціального захисту поліцейських врегульовано Законом України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).

Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Частинами 8 - 11 статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Особливості виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, врегульовано однойменним Порядком, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260).

Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII.

При цьому, як свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, зокрема: поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Тобто, законодавець не виключає випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, а навпаки, закріплює право поліцейського використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, з нормативного тлумачення наведених правових норм слідує, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже в протилежному випадку - це суперечитиме суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.

Відтак з огляду на не врегулювання приписами Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, тому слід дійти висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин було застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 листопада 2021 року у справі № 440/5244/19, від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 160/13220/19, від 31 березня 2021 року у справі № 320/3843/20, від 31 березня 2021 року у справі № 200/9828/19-а та ряду інших.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до ст.16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Отже, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19.

Так, суд установив, що у позивача залишилась невикористана основна оплачувана відпустка терміном 202 доби та додаткова оплачувана відпустка - 102 доби за період служби з 2015 по 2022 рік.

Водночас, суд зауважує, що розглядає справу з урахуванням заявлених позовних вимог з урахуванням строку звернення до суду, тобто, за період проходження служби з 2015 року до 19.07.2022 року.

Відтак, позивач має право на грошову компенсацію за Відтак, позивач має право на грошову компенсацію за невикористані 259 доби відпустки за період з 2015 по 2021 року та 22 доби з початку 2022 року до 19.07.2022 року, тобто, у загальній кількості 281 доба. невикористані 259 доби відпустки за період з 2015 по 2021 року та 22 доби з початку 2022 року до 19.07.2022 року, тобто, у загальній кількості 281 доба.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, проте відповідач відмовив у виплаті компенсації за невикористанні дні цих відпусток, що свідчить про протиправність таких дій.

Відтак належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористану основну та додаткову оплачувану відпустку за період проходження служби з 2015 року до 19.07.2022 року (281 доба), виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 40108672) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки.

Зобов`язати головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним за час проходження служби в Національній поліції України з 2015 року до 19.07.2022 року основну та додаткову відпустки (281 доба), виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович