Рішення № 12436233, 19.11.2010, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 2-7430

2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2010р. Дружківський міський суд Донецької області

у складі

головуючого - судді Панової Т.Л.

при секретарі Костіній І.В.

з участю представників позивача ОСОБА_1,

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення неустойки, інфляційних витрат, збитків і моральної шкоди

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до Дружківського суду з позовом до ПАТ «Родовід банк», про стягнення неустойки, збитків і моральної шкоди, в якому ззначила, що 18 квітня 2008року між нею і відповідачем був укладений договір № ДРГ.583.ПР12-14/04-2008р. про строковий банківський вклад «Прибутковий», згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв на строковий депозитний рахунок № НОМЕР_2 грошову суму в розмірі 48000,00грн на 12 місяців та 2дні.

Днем повернення вкладу є 20квітня 2009року. 21 квітня 2009року позивач звернувся до відповідача, щоб отримати кошти згідно договору, але йому було відмовлено без жодних пояснень. Згодом відповідач своїм листом повідомив йому про постанову Правління Національного банку України від 13.03.2009року № 139 «Про призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у «Родовід банку» з 16.03.2009року на рік та на пів року відповідно». В цьому ж листі банк повідомив, що кошти перераховані на інший банківський рахунок «для подальшої їх виплати».

Привласнення відповідачем збережень та невиплата щомісячних процентів поставили її у скрутне матеріальне становище. Це змусило її 02 липня 2009року укласти ще один договір з відповідачем на строк 3 місяці. Свій вклад і проценти за новим договором вона отримала 02 жовтня 2009року.

Вважає дії банку з невидачі їй суми депозиту у встановлений договором строк протиправними.

Цивільний кодекс України, як основний акт цивільного законодавства, передбачає право вкладника вимагати повернення внесеного ним депозиту у повному обсязі у будь який момент, цей же закон передбачає обовязок Банку видати депозит на першу вимогу вкладника.

В період з 21 квітня 2009року до 02 липня 2009року на протязі 71 доби відповідач утримував і користувався її грошима всупереч вимогам повернути Вклад, без укладання додаткової угоди в письмовій формі, як передбачено у п. 2.8.2, п. 6.6 договору.

Кожні 10 днів на протязі 71дня прострочки нею подавалися заяви вимоги про повернення вкладу і нарахування пені за кожний день прострочки. Всі вимоги відповідачем реєструвалися.

В силу відсутності повного виконання умов Договору відповідачем (повернення вкладу), дія Договору продовжується.

Відповідно до п. 2.7 договору, відповідач використовував її кошти на власний розсуд додатково до строку Договору. Своїми діями підтвердив пролонгацію Договору ще на протязі 71 дня. Проценти при цьому не сплатив, безпідставно посилаючись на мораторій та введення тимчасової адміністрації.

Просить визнати відмову відповідача в частині повернення вкладу незаконною, протиправною.

Стягнути з відповідача на користь позивача пеню за 71 день прострочки 3408грн, несплачені проценти за 71день 1355,17грн, борг з урахування індексу інфляції за період невиконання своїх зобовязань за травень, червень 2009року 768,00грн, 3% річних від простроченої суми вкладу 280,11грн, упущену вигоду 887,01грн, реальні збитки 106,00грн. моральну шкоду 7100грн та судові витрати.

У попередньому судовому засіданні позивач надала доповнення до позову та розрахунок і обґрунтування грошових сум, заявлених до стягнення (а.с.50-58), в якому просила визнати протиправною відмову в поверненні вкладу 21.04.2009року, стягнути з відповідача на користь позивача: пеню за 71 день прострочки строку повернення вкладу в сумі 3408,00 із розрахунку 48000грн * 0,1% = 48грн пені за день, 48грн * 71день =3408,00грн; борг з урахуванням індексу інфляції за травень, червень 2009року 768,00грн; 3%річних від простроченої суми вкладу 280,11грн із розрахунку 4800грн:100% х 3% : 365дн х 71дн = 280,11грн; упущену вигоду за 71 день 2 334,25грн із розрахунку 48000грн : 100% х 25% : 365дн х 71дн = 2334,24грн, де 25% процентна ставка річних по депозитному вкладу у гривні, запропонована іншим банком за період невиконання відповідачем зобовязань за договором; суму витрат для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) 204,80грн; судові витрати 5560,00грн, моральну шкоду 7100грн.

Також надала заяву (а.с. 115), в якій просить вимоги щодо стягнення з відповідача несплачених процентів 15,5 річних від суми вкладу за 71день прострочки повернення вкладу залишити без розгляду.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася. Надала заяву, в якій просить розглядати справу в її відсутності, з участю її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позові, просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та пояснив, що вважає дії відповідача не правомірними, оскільки мораторій, на який посилається позивач згідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у звязку із зобовязаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобовязання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Зобовязання по поверненню вкладу виникли у квітні 2009року, а мораторій призначений з 16.03.2009року. Строки давності для пені позивачем не пропущений, оскільки мораторій закінчився у березні 2010року, а позивач звернувся до суду у серпні 2010року. Упущена вигода полягає в тому, що всій родині позивача АКБ «Форум» повідомив, що з 21 квітня 2009року в банку діє депозитна програма, яка передбачає нарахування відсотків 25%річних і позивач мав можливість суму неповернутого вкладу 48000грн покласти на депозит і отримувати прибуток у виді процентів 25%річних. Така можливість була втрачена позивачем. Фактично вклад було повернуто 02 липня 2009року, за період з 21 квітня по 02 липня 2009року позивач мав би отримати проценти в сумі 2334,24грн. Також позивачу завдана матеріальна шкода, оскільки вона неодноразово зверталася до відповідача з листами про повернення вкладу, нарахування пені відповідно до умов договору на що витрачалися кошти. Це поштові витрати, витрати на ксерокопіювання, витрати на друкування позовної заяви, в загальній сумі складає 204,80грн.

Судові витрати складаються із суми витрат за послуги адвоката 5000грн, судові витрати по сплаті судового збору 70грн, 120грн інформаційно технічне забезпечення, 355грн сплата судового збору за моральну шкоду, 15грн сплата банківський послуг.

Також вважає, що позивачу завдана моральна шкода, оскільки вона перенесла душевні хвилювання з приводу не повернення вкладу і страх, що гроші можуть бути втрачені. Крім того, відчувала себе приниженою в очах інших людей, оскільки не могла своєчасно сплачувати комунальні послуги, крім того не могла належним чином відсвяткувати весілля своєї доньки у м. Києві із-зі відсутності грошей. Оцінює такі хвилювання у сумі 7100грн, по 100грн за кожний день затримки повернення вкладу. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Бруско О.В. позовні вимоги не визнав і пояснив, що згідно з Постановою Правління Національного банку України № 138 від 13.03.2009року у банку з 16 березня 2009року призначена тимчасова адміністрація строком на 1рік і введений мораторій на задоволення вимог кредиторів АТ «Родовідбанк». Мораторій зупиняє виконання банком зобовязань перед кредиторами. Згідно ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобовязань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Умовами договору передбачено, що Банк звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання умов Договору, якщо це сталося внаслідок зміни законодавства України, до яких на його думку відноситься і Постанова Правління НБУ №138 від 13.03.2009року та постанова Правління № 743 від 16.12.2009р, що зробили неможливим або збитковим виконання банком своїх зобовязань.

Тому вважає, що вимоги позивача щодо сплати неустойки задоволенню не підлягають. Крім того, розмір пені був за добровільною згодою сторін обмежений 1% від суми прострочки, тому неможливо погодитися із думкою позивача щодо розрахунку пені за весь період прострочення 71день.

Також вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності по стягненню неустойки, передбачений ст.ст. 256, 258 ЦК України. Вклад був повернутий 02 липня 2009року, тому строк сплинув 02 липня 2010року.

Щодо наявності матеріальних і моральних збитків, вважає, що позивачем не доведено наявність таких збитків.

Що стосується витрат на правову допомогу, то вважає, що такі витрати значно завищені та не чим не підтверджуються.

Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір Банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад)

Судом встановлено, що 18 квітня 2008року між позивачем та відповідачем був укладений договір № ДРГ.583.ПР12-14/04-2008 про строковий банківський вклад «Прибутковий» (далі договір), згідно якому позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання на депозитний рахунок № НОМЕР_2 грошову суму в розмірі 48000грн строком на 12 місяців і 2 дні та зобовязується повернути позивачу суму вкладу 20квітня 2009року і проценти за ним на умовах та в порядку встановлених в договорі (а.с. 2-3, 63).

Судом встановлено, що позивач своєчасно уперше звернувся до відповідача з вимогою про повернення вкладу 21 квітня 2009року, потім неодноразово звертався з вимогою про повернення вкладу і пені, однак сума вкладу повернута позивачу тільки 02 липня 2009року, що підтверджується поясненнями сторін та відповідними заявами до банку (а.с.4-6,65-78).

Згідно ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в редакції, яка діяла на час звернення позивача до банку, мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобовязання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у звязку із зобовязаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Судом встановлено, що постановою правління Національного банку України від 13 березня 2009року № 138 у ВАТ «Родовід банк» було призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 16 .03.2009року до 15.03.2010року. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 16.03.2009року до 15.09.2009року (а.с. 42-44).

Згідно з постановою Національного банку України № 551 від 15 вересня 2009року продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Родовід банк» шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на один місяць з 16 вересня 2009року до 15 жовтня 2009року, крім зобовязань Банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобовязаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором Банку.

Згідно з постановою Національного банку України від 15 жовтня 2009року №616 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПАТ «Родовідбанк» шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на два місяці з 16 жовтня 2009року до 15 грудня 2009року, крім зобовязань Банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків (а.с.46).

Згідно з постановою Національного Банку України від 15 грудня 2009року № 743 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПАТ «Родовідбанк» шляхом уведення повного мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 16.12.2009року до 15.03.2010р включно.

Зобовязання Банку щодо повернення вкладу позивачу виникли 21 квітня 2009року то б то під час здійснення тимчасової адміністрації банку, і мораторій на задоволення вимог позивача щодо повернення вкладу в даному випадку не поширюється.

Тому суд вважає, що банком порушені умови Договору щодо своєчасного повернення вкладу позивачу і відповідно вимоги ст.1060 ЦК України, а доводи відповідача, що на даний випадок поширюється мораторій і відповідні з цим наслідки не заслуговують до уваги.

Згідно з п. 5.2 Договору у разі порушення Банком строку повернення вкладу, вказаного у вимозі Вкладника, Банк сплачує на вимогу вкладника пеню у розмірі 01, % від суми Вкладу за кожний день прострочки, але не більше 1 відсотка від від суми Вкладу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки мораторій на даний випадок не поширюється, то строк, протягом якого мав позивач звернутися до суду із вимогою про стягнення пені за порушення умов договору, обчислюється в один рік від дня коли позивач довідалася про порушення свого права.

Судом встановлено, що позивач дізналася про порушення свого права 21 квітня 2009року, коли на її вимогу вклад не було повернуто. Строк, за який просить позивач стягнути пеню, складає 71 день, з 21 квітня до 02 липня 2009року.

З вимогою про стягнення зазначеної пені позивач звернулася до суду 31 серпня 2010року, річний строк складає з 31 серпня 2009року по 31 серпня 2010року, таким чином позивачем пропущений річний строк для стягнення пені в сумі 3408,00грн.

Оскільки позивач звернувся до суду з даними вимогами після закінчення строку позовної давності, то такі вимоги не є обґрунтованими і тому не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправною відмову в поверненні Вкладу 21.04.2009р., оскільки такий спосіб захисту не передбачений ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання щодо повернення вкладу в сумі 48000грн на 71день (з 21 квітня по 02 липня 2009р), відповідно у позивача виникло право вимоги сплатити йому суму інфляції за весь час прострочки, а також три процента річних від простроченої суми, тому вимоги позивача щодо стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 768,00грн. та 280,11грн підлягають задоволенню.

Індекс споживчих цін у травні 2009р становив 100,5%, у червні 2009р 101,1%.

Сума неповернутого своєчасно вкладу складає 48000грн.

Інфляція у травні 2009р складає 240грн ( 48000 * (100,5/100-1);

Інфляція у червні 2009р складає 528грн (48000*(101,1/100-1). Загальна сума інфляції складає 768грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Розрахунок 3%річних (а.с.54) також зроблений позивачем правильно, тому з відповідача підлягають стягненню 280,11грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення упущеної вигоди в сумі 2334,25грн, реальних збитків у сумі 204,80грн, моральної шкоди, суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Ст. 625 ЦК України є спеціальною статтею щодо ст. ст. 623 і 22 ЦК України, що встановлюють відповідальність у вигляді відшкодування збитків. Тому при порушенні грошового зобовязання не може предявлятись вимога про відшкодування збитків. Інше може бути передбачено тільки договором відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України.

Змістом договору №ДРГ.583.ПР12-14/04-2008 не передбачено відшкодування збитків і моральної шкоди у випадку порушення його умов.

Не передбачено відшкодування моральної шкоди в даному випадку і спеціальним законодавством.

Таким чином загальна сума до стягнення складає 1048,11грн ( 768 + 280,11)

Згідно ст. 88 ЦК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому вимоги позивача щодо стягнення судових витрат підлягають задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір у сумі 10,5грн, витрати по сплаті за інформаційне забезпечення в сумі 18грн.

Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Склад та розмір витрат повязаних із сплатою правової допомоги, належать до предмета доказування у справі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави, передбачені такі граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу:

- Якщо компенсація сплачується іншою стороною граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її робити.

В судовому засіданні не надано доказів погодинної ставки адвоката, або звичайної погодинної ставки на такі послуги у м. Дружківка.

Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Однак в договорі - №72 від 01 вересня 2010року , який укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 відсутні зазначені умови (а.с.107).

Згідно квитанції (а.с.106), адвокатом прийнято від позивача за договором № 72 від 01.09.2010року 5000грн.

При відсутності вищезазначених зазначених доказів, суд вважає, що вартість послуги на правову допомогу у сумі 5000грн явно завищена. Тому, з урахуванням матеріалів даної справи, суд вважає необхідним обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для справи і стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування правових витрат 500грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11,57, 60, 61, 84, 89, 131, 209, 212 215, 223 ЦПК України, на підставі ст.ст. 258,611,625, 1060 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність»,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення неустойки, інфляційних витрат, збитків і моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ( ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1576 (одна тисяча пятсот сімдесят шість)грн 61коп., в тому числі інфляційні витрати 768,00 грн, 3% річних від простроченої суми 280,11грн, витрати на правову допомогу 500грн, витрати по сплаті судового збору 10,5грн, витрати по сплаті інформаційного забезпечення 18грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 10денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: