Рішення № 124355854, 07.11.2024, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5114/24

Провадження №2-а/367/128/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Миколаєнко П.М., розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Ірпеніадміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області, Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області, Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позивач зазначає, що постановою старшого лейтенанта СРПП ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Галченкова Дениса Олександровича її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. за ст. 183 КУпАП за те, що вона 20 травня 2024 року о 15 годині 04 хвилини в АДРЕСА_1 надала хибний виклик по спеціальній лінії 102. Позивач стверджує, що 19 травня 2024 року повернулася додому за адресою: АДРЕСА_2 та повернувшись додому вона виявила свою собаку породи міні-пудель мертвою. Також зазначає, що на мордочці собаки була кров, по стінам і на підлозі теж були бризки крові. Її неповнолітній син перебував у гостях у друзів, а в той день в квартирі залишався її співмешканець ОСОБА_2 , якого вона підозрює у вбивстві своєї собаки. Крім того, зазначає, що саме в той день він вживав алкогольні напої та вона викликала поліцію та СОГ, які прийняли від неї заяви, склали протокол огляду місця події та забрали труп собаки, а ОСОБА_2 того ж дня покинув її квартиру. Позивач звертає увагу суду, що 20 травня 2024 року ОСОБА_2 знову перебував в стані алкогольного сп`яніння біля її будинку та намагався їй додзвонитися, однак вона його боялася, оскільки підозрювала його у вчиненні насильницького злочину щодо її собаки. Позивач стверджує, що 20 травня 2024 року вона звернулася до поліції за номером «102» і викликала наряд патрульної поліції, та повідомила про свій страх зазнати фізичного насильства з боку ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що20 травня 2024 року наряд поліції, який прибув на її виклик за адресою: АДРЕСА_1 не взяли в неї пояснення щодо підстав та обставин її звернення, склали якийсь документ, а потім дали їй на підпис. Позивач наголошує, що вона перебувала в стані душевного хвилювання, а тому тільки пізніше зрозуміла, що це була постанова про накладення на неї штрафу за хибний виклик. Позивач звертає увагу суду, що поліцейські не проводили дослідження на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_4 та зазначили, що на їх погляд він був тверезим і це зафіксовано на боді- камеру. Позивач стверджує, що після того як СОГ забрала труп її собаки, вона знайшла сокиру в дивані та зазначила, що сокира не її та скоріше за все приніс її ОСОБА_2 . Таким чином, вважає, що не погоджується із постановою поліцейського та вважає себе невинною, оскільки вона боялася фізичного насильства зі сторони ОСОБА_4 . Враховуючи вищевикладене, позивач просить скасувати постанову серії ГБВ № 163372 від 20 травня 2024 року, винесену лейтенантом поліції ОСОБА_5 , якої її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за ст. 183 КУпАП. 18.07.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому Головне управління Національної поліції в Київській області заперечувало в повному обсязі, проти позову, виходячи з наступного. Відповідач зазначає, що згідно з поясненням поліцейського СРПП ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 , 20 травня 2024 року був отриманий виклик на спецлінію «102» за адресою: АДРЕСА_3 , однак по прибуттю на місце виклику було з`ясовано, що за вищевказаною адресою вже знаходилась СОГ ВП № 2, після спілкування із заявницею ОСОБА_1 було з`ясовано, що вона повторно звернулася в поліцію з хибним викликом та зазначене підтверджується з портативного відеореєстратора. Відповідач стверджує, що матеріалами справи встановлено, що 20 травня 2024 року ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, оскільки на місці події вже були присутні працівники поліції. Таким чином, вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 183 КУпАП, а тому просить відмовити в задоволенні позову. 18 жовтня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначила, що обставини, викладені відповідачем не відповідають дійсності, оскільки 20 травня 2024 року вона зробила лише один виклик за номером 102 і підстави для цього виклику в неї були вагомі та саме цей виклик зазначений в постанові, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того, зазначила, що відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу вчинення нею правопорушення за ст. 183 КУпАП. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 31 травня 2024 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Позивач у судове засідання судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі та просила задовольнити позов. Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті «Судова Влада України», а тому суд вважає за можливе розглянути справу без його участі та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів. Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову. Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Крім того з ч. 1 ст.5 КАС Українивипливає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист в тому числі і шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Як вбачається з вимог ч. 1 ст.2 КАС України- завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст.2КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно дост. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.20 КАС Українимісцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Як встановлено судом, старшим лейтенантом поліції СРПП ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області поліцейським Галченковим Денисом Олександровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 163372 від 20 травня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок. Зі змісту постанови, вбачається, що 20.05.2024 року о 15 годині 04 хвилини, в АДРЕСА_1 , заявником було надано хибний виклик по спец. лінії «102». З винесеною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною, з огляду на те, що підставою для виклику працівників поліції було побоювання агресивних насильницьких дій з боку її співмешканця ОСОБА_4 , який погрожував їй та її неповнолітньому сину фізичним насиллям та перебував на території її подвір`я в стані алкогольного сп`яніння. З наданих суду доказів вбачається, що подія, за якою був здійснений виклик поліції підлягала ретельній перевірці працівниками поліції. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з винесенням постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення. Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та статтею 6 КАС України. Положеннями ст. 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об`єктивна сторона порушення, передбаченого постановою серії ГБВ № 163372 від 20.05.2024 року, виражається у завідомо неправдивому виклику працівників поліції. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Суб`єктом правопорушення - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Проте судом не встановлено, що в діях позивача вбачається суб`єктивна сторона даного правопорушення, а саме, що позивач умисно здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції. Також зі змісту норми ст. 283 КУпАП слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених посадовою особою доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції. Разом з тим, вказана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем вказаного адміністративного порушення. Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, на підставі яких працівником поліції зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Отже, встановлена законом певна процедура, щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи та доведення в її діях складу правопорушення, в якому вона обвинувачується, в цій справі дотримана не була. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Оскільки постанова, яка є предметом оскарження, винесена без посилання на належні та допустимі докази, суд вважає, що вона постановлена без достатніх на те підстав, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. З урахуванням положень ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений нею при зверненні до суду з позовом. Керуючись ст. ст.5,8,14,22,72-79,211,220,241-246,249,250,268,271,286 КАС України, суддя,

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області, Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 163372 від 20.05.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Київській області (адреса: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15, код ЄДРПОУ: 40108616) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.В. Кравчук