Постанова № 124346817, 10.01.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26631/24

Провадження №: 3/752/771/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Бондаренко Г.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , працює головним бухгалтером ТОВ «ШТРАУС Україна», місце проживання: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,

встановив:

згідно з протоколом від 03.12.2024 року №673/31-0-04-02-04, ОСОБА_1 порушила пункт 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21) завищено базу оподаткування ввезених на митну територію України товарів, необоротних актів (обсяг придбання) на загальну суму 1 945 215 грн., що призвело до порушення п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість, яке сплачується до державного бюджету по податковій декларації за вересень 2024 року (реєстраційний №9311673445 від 21.10.2024 року) в сумі 389 043 грн. та складено акт від 15.11.2024 року №2677/Ж5/31-00-04-02-04-26/31513464, тобто вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату та час повідомлена належним чином. На адресу суду надала клопотання, в якому справу просила розглядати без її участі. В клопотанні зазначила, що акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Зазначила, що єдиною правомірною підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. Вказала, що в матеріалах справи відсутнє податкове повідомлення-рішення, а тому, на її думку, є всі підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали, вважаю, що провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП підлягає закриттю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів, і, самі по собі, не породжують правових наслідків для платника податків.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Статтею 58.1. Податкового кодексу України, визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до п. 86.8. Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Судом встановлено, що до матеріалів справи не надано доказів, що уповноваженими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України прийнято, надіслано та вручено у встановленому законом порядку податкове повідомлення-рішення, без наявності якого, згідно приписів п. 86.7 ст. 86 ПК України, посилання як на доказ, на акт перевірки є безпідставним, оскільки акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та містить висновки інспектора у ході її проведення.

За таких обставин, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки не є доказами вини ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Інших доказів наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення суду не надано.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вважаю що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, тому провадження відносно неї на підставі вказаного протоколу слід закрити.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постанова судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г.В. Бондаренко