Рішення № 124345069, 08.01.2025, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/1016/24

Провадження № 2/162/28/2025

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Цибень О.В.,

за участю секретаря судових засідань Будько І.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Дмитрук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Від представника позивача через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 08.11.2024 року до суду надійшов вказаний позов.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3985643 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами укладеного договору, відповідачу був наданий кредит на суму 15000 гривень строком на 360 днів, з 16.09.2023 року до 10.09.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору, ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем було вказано особисто під час укладання договору. Враховуючи зазначені вище умови договору, 24.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено додатковий договір до договору №3985643 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.09.2023 року про надання кредиту у сумі 4000 гривень. На виконання вказаного додаткового договору ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Кредитні договори укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовими ідентифікаторами, що відповідає вимогам ст. ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «Лінеура Україна» виконав взяті на себе зобов`язання. 24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» укладений договір факторингу № 24/05/2024, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і до відповідача. ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконав та його заборгованість за кредитним договором становить 140270 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту - 19000 гривень, заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, - 98470 гривень, заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» - 22800 гривень. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача в свою користь заборгованість у вказаній сумі, а також понесені судові витрати.

На підставі клопотання представника позивача, поданого 08.01.2025 року, змінити назву позивача на ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» у зв`язку зі здійсненням заміни найменування ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» відповідно до рішення №251124/1.

Ухвалою судді від 12.11.2024 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Від відповідача 04.12.2024 року до суду надійшов відзив, у якому просить залишити позов без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України у зв`язку з тим, що отримав позовну заяву 25.11.2024 року поштовим відправленням. Однак, окрім копії позовної заяви до неї було додано копії документів із 6 перших найменувань, замість 36, як про це вказано в описі вкладення у цінний лист. Отже, позивачем порушено вимоги п.3, 5 ст.175 ЦПК України. У разі відмови у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, просить задовольнити позовні вимоги частково з огляду на наступне. Відповідач визнає позовні вимоги в частині суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19000 гривень. Звертає увагу на недобросовісну поведінку кредитодавця, який встановив надвисоку денну ставку за користування споживчим кредитом - 2%, не оцінивши кредитоспроможності споживача. Разом з тим, позивачем порушена вимога ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ та умови договору №3985643 від 16.09.2023 року не було приведено у відповідність до вказаного Закону. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу вважає завищеним, оскільки дана справа не входить до категорії складних та її розгляд проводиться у спрощеному провадженні. Крім того, послуги, надані адвокатом, є типовими для позивача та не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правової позиції.

Через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 13.12.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому, крім вказаного у позовній заяві, звернуто увагу на те, що договір з відповідачем укладено в електронному вигляді відповідно до вимог чинного законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено в належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до умов вказаного договору та погодженого строку. Нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом.

Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні підтримали свої заперечення, викладені у відзиві, та наполягали на частковому задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази у справі, суд доходить такого висновку.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд зауважує, що у даному випадку відсутні правові підстави та передумови для застосування вказаної норми, а доводи відповідача не підтверджені належними доказами та не спростовують інформації, зазначеної в описі вкладення у цінний лист від 04.11.2024 року за підписом працівника зв`язку.

Судом встановлено, що 16.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 3985643 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 15000 гривень строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 2 % в день, яка застосовується в межах вказаного строку.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору, ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем було вказано особисто під час укладання договору.

Враховуючи зазначені вище умови договору, 24.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору №3985643 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.09.2023 року про надання кредиту у сумі 4000 гривень. На виконання вказаного додаткового договору ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Перерахування коштів на виконання вказаних договорів підтверджується витребуваними документами з АТ «Ощадбанк» та копіями довідок платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» №1664-3105 та №1663-3105 від 31.05.2024 року.

Вищезазначені договори між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 були укладені в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору відповідач не виконував належним чином взяті на себе боргові зобов`язання.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що борг ОСОБА_1 по кредитному договору станом на 24.05.2024 року становить 117470 гривень, з яких: 19000 гривень - тіло кредиту та 98470 гривень - нараховані проценти первісним кредитором.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» нарахована позивачем сума процентів за користування грошовими коштами за 60 календарних днів - 22800 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату(у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» 24.05.2024 року укладений договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого відступлено право грошової вимоги, серед іншого, за вказаним кредитним договором (включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі).

Відтак, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» наділено правом грошової вимоги до відповідача, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед кредитором за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач, уклавши договір №3985643 від 16.09.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, був ознайомлений з умовами кредитування, строком надання кредиту, терміном повернення кредиту, процентами за користування кредитними коштами, комісією. Тобто, підписавши договір шляхом виготовлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач з такими умовами кредитування погодився.

Суд не вбачає підстав для зменшення відсоткової ставки процентів до 1% в день на підставі статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, оскільки відповідні зміни набрали чинності 24.12.2023 і згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №3498-ІХ перерахунок кредитної заборгованості за такою ставкою можливий лише, якщо строк дії договору продовжено після набрання чинності цим Законом.

Позивачем надано розрахунок заборгованості. Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок сторона відповідача суду не надала.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позичальник взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) та нараховані відсотки не повернув, відтак, вимоги щодо стягнення суми заборгованості по кредиту підлягають до задоволення.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 10000 гривень підтверджується договором про надання правової допомоги № 26/08-2024 від 26.08.2024 року, заявкою №41 на виконання доручення до договору №26/08-2024 від 26.08.2024 року, актом №41 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.10.2024 року.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні, без участі представника позивача.

З огляду на обставини справи, зважаючи на позицію щодо таких витрат, викладеної відповідачем у відзиві, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, суд вважає, що наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 8000 гривень, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 247, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст. 526-527, 533, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054-1056 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 3985643 від 16.09.2023 року у загальному розмірі 140270 (сто сорок тисяч двісті сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 8000 (вісім тисяч) витрат на правову допомогу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Любешівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.01.2025 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (м. Київ, вул. Загородня 15, офіс 118/2; код ЄДРПОУ 44559822).

Представник позивача: Городніщева Єлизавета Олегівна (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Представник відповідача: Дмитрук Любов Іванівна (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ