Ухвала суду № 124343134, 13.01.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 501/4334/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Є.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду заяву Громадської організації «Рибалки-Любителі причалу №121 «Сухий Лиман» про забезпечення позову в цивільній справі №509/4334/24 за позовом Громадської організації «Рибалки-Любителі причалу №121 «Сухий Лиман» до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває вищевказана цивільна справа. 10.01.2025 року до суду в інтересах позивача звернувся представник із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно магазин-бар «У ПРИЧАЛА» загальною площею 86,7 кв м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1333897551237.

Заява обґрунтована тим, що підставою позовних вимог є скасування реєстрації речових прав на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що державна реєстрація здійснена на підставі документів, що не були передбачені законом, а також у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не міг набути право власності на нерухоме майно - магазин-бар «У ПРИЧАЛА» на будь-яких законних підставах, так як згідно цільового призначення земельної ділянки 10.08 Для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, категорія земель -землі водного фонду, та на ній не може бути розміщена капітальна будівля комерційного призначення, а також у зв`язку з тим, що будівництво споруди здійснено на земельній ділянці без згоди власника такої земельної ділянки, та постійного землекористувача, яким є Громадською організацією «РИБАЛКИ- ЛЮБИТЕЛІ ПРИЧАЛУ №121 «СУХИЙ ЛИМАН», однак землекористувачем не надавався дозвіл ОСОБА_1 на будівництво магазин-бару «У ПРИЧАЛА». Позивачу відомо, що 2 березня 2023 р, відповідач ОСОБА_1 намагався реалізувати майно через аукціон (скріншот повідомлення про оголошення торгів додається). Крім того, після подачі позову, позивачу стало відомо, що відповідач повторно намагається реалізувати майно, що є предметом позову через інший майданчик - ОЛХ (копія оголошення додається). У зв`язку з цим у позивача є обґрунтовані побоювання щодо того, що після прийняття судового рішення його виконання буде утруднено чи неможливе через недобросовісні дії відповідача, в зв`язку з чим і подали вказану заяву. У заявника відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову, у зв`язку з тим що таке забезпечення відповідно до закону не є обов`язковим, та втручання у права відповідача щодо володіння майном є мінімальним, тобто запропонований засіб забезпечення позову не передбачає повне вилучення майна, а лише заборону його відчуження.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Прийняття рішення про забезпечення позову доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Так, в своїй заяві сторона посилається на те, що 2 березня 2023 р, відповідач ОСОБА_1 намагався реалізувати майно через аукціон (скріншот повідомлення про оголошення торгів додається). Крім того, після подачі позову, позивачу стало відомо, що відповідач повторно намагається реалізувати майно, що є предметом позову через інший майданчик - ОЛХ (копія оголошення додається). Разом з тим, жодного доказу на підтвердження такого стороною не було надано.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, відсутні передбачені законом підстави для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-151, 153, 260-261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Громадської організації «Рибалки-Любителі причалу №121 «Сухий Лиман» про забезпечення позову в цивільній справі №509/4334/24 за позовом Громадської організації «Рибалки-Любителі причалу №121 «Сухий Лиман» до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: Є. М. Панасенко