Рішення № 124339920, 06.01.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28205/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи: ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати: - постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Євгенія Семиразума від 15.08.2024 «Про відкриття виконавчого провадження» у виконавчому провадженні №75806354; - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Євгенія Семиразума від 15.08.2024 «Про стягнення виконавчого збору» у виконавчому провадженні №75806354; - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Євгенія Семиразума від 15.08.2024 «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження» у виконавчому провадженні №75806354; - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Євгенія Семиразума від 15.08.2024 «Про відкриття виконавчого провадження» у виконавчому провадженні №75806197; - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Євгенія Семиразума від 15.08.2024 «Про стягнення виконавчого збору» у виконавчому провадженні №75806197; - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Євгенія Семиразума від 15.08.2024 «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження» у виконавчому провадженні №75806197.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що видані відповідачем постанови є протиправними та підлягають скасуванню оскільки, військовою частиною НОМЕР_1 станом на день відкриття виконавчих проваджень по справі №420/18442/21 вже було виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року по справі №420/18442/21.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, а отже суд розглядає справу за наявними письмовими доказами, та матеріалами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі №420/28205/24 за позовом Військової частини до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), третьої особи: ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов. Витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), у повному обсязі матеріалів виконавчого провадження ВП №75806354, та №75806354, у паперовому вигляді. Зупинено провадження по справі №420/28205/24, - до отримання витребуваних судом письмових доказів

Ухвалою суду від 06.01.2025 року поновлено провадження по справі №420/28205/24, відповідно до ч.1 ст.237 КАС України, та продовжено розгляд за наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року по справі №420/18442/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування вересня 2017 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.09.2017 року по 28.02.2018 року.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 09.06.2021 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 22.09.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 09.06.2021 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року по справі №420/18442/21 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 420/18442/21 - залишено без змін.

Тобто, рішення суду набрало законної сили 08 листопада 2022 року.

З матеріалів справи також встановлено, що 28 червня 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено виплату індексації грошового забезпечення за невідомий період у розмірі 38386,87 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

У зв`язку з тим, що посадові особи військової частини НОМЕР_1 протягом тривалого часу не здійснювали виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року по справі №420/18442/21 в повному обсязі ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з виконавчими листами видані 14.12.2022 року Одеським окружним адміністративним судом №420/18442/21 для примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 15.08.2024 року відкрито виконавчі провадження:

№ 75806197: щодо зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 22.09.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

№ 75806354: щодо зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 09.06.2021 року, із урахуванням вимог абзаців 4,5,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

По вказаним виконавчим провадженням відповідачем також винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Вважаючи прийняті відповідачем постанови в межах ВП № 75806197, № 75806354 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи: ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов є такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч. 4, 8 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно до ч.9 ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

З матеріалів справи вбачається, що виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року по справі №420/18442/21, військова частина НОМЕР_1 обґрунтовує платіжною інструкцією від 28.06.2023 року №649 про часткову виплату індексації у розмірі 38386,87 грн.

Разом з тим, з резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року по справі №420/18442/21 вбачається, що військову частину НОМЕР_1 було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 22.09.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), а також здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 09.06.2021 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Тобто, на переконання суду, сама по собі платіжна інструкція без доданого до неї детального розрахунку індексації грошового забезпечення не може свідчити про факт виконання рішення суду в повному обсязі, оскільки з платіжної інструкції не можливо встановити: чи здійснила військова частина НОМЕР_1 нарахування індексації грошового забезпечення за весь період згідно рішення суду, зокрема за період з 22.09.2017 року по 28.02.2018 року; чи застосовувала військова частина НОМЕР_1 січень 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при обрахунку індексації за період з 22.09.2017 року по 28.02.2018 року; чи здійснила військова частина НОМЕР_1 нарахування індексації грошового забезпечення за весь період згідно рішення суду, зокрема за період з 01.03.2018 року по 09.06.2021 року; чи врахувала військова частина НОМЕР_1 вимоги абзаців 4,5,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 09.06.2021 року.

Отже, платіжна інструкція без доданого до неї детального розрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням вище окреслених питань, не може свідчити про факт виконання рішення суду в повному обсязі.

Разом з тим, позивачем не було надано таких розрахунків як з позовною заявою, так і під час розгляду справи.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року по справі №420/18442/21, в повному обсязі, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що судове рішення було виконано в повному обсязі до відкриття спірних виконавчих проваджень.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи: ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов, є необґрунтованими, а тому не можуть бути задоволені судом.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 90, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи: ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 06.01.2025 p., з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 03.10.2024 р. по 01.11.2024 р., а також з 09.12.2024 р. по 13.12.2024 р., включно.

Суддя Ю.В. Харченко

У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи: ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю

.