Ухвала суду № 124337355, 09.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 січня 2025 року м. Київ № 320/61238/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., ознайомившись із матеріалами адміністративної справи

за позовом Приватного підприємства "ПАВА ГРУП"

доЗапорізької митниці

Київської митниці

Харківської митниці

Державної митної служби України

Адміністрації державної прикордонної служби України

провизнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "ПАВА ГРУП" із позовом до Запорізької митниці, Київської митниці, Харківської митниці, Державної митної служби України, Адміністрації державної прикордонної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005647) щодо відмови Приватному підприємству «ПАВО ГРУП» (ЄДРПОУ 01286056) у припиненні митного режиму безмитної торгівлі, викладене у формі висновку від 04.03.2024 р. та зобов`язати Запорізьку митницю Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005647) припинити митний режим безмитної торгівлі товарів, заявлені відповідно до Заяви від 27.02.2024р. №187 у зв`язку з повною втратою товарів унаслідок дії обставин непереборної сили;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44017626) щодо відмови Приватному підприємству «ПАВО ГРУП» (ЄДРПОУ 01286056) у припиненні митного режиму безмитної торгівлі, викладене у формі висновку від 04.03.2024 р. та зобов`язати Харківську митницю Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44017626) припинити митний режим безмитної торгівлі товарів, заявлені відповідно до Заяви від 27.02.2024р. №189 у зв`язку з повною втратою товарів унаслідок дії обставин непереборної сили;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555) щодо відмови Приватному підприємству «ПАВО ГРУП» (ЄДРПОУ 01286056) у припиненні митного режиму безмитної торгівлі, викладене у формі висновку від 04.03.2024 р. та зобов`язати Київську митницю Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555) припинити митний режим безмитної торгівлі товарів, заявлені відповідно до Заяви від 27.02.2024р. №188 у зв`язку з повною втратою товарів унаслідок дії обставин непереборної сили;

- визнати протиправним та скасувати спільний Наказ Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.03.2024 року №281/247-АГ.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від суддями від 23.12.2024 дану справу передано на розгляд судді Колесніковій І.С. Фактично матеріали даної адміністративної справи передано канцелярією суду 31.12.2024.

З урахуванням перебування судді у відпустці з 30.12.2024 до 08.01.2025 включно, судом розглянуто матеріали адміністративної справи у перший робочий день після відпустки.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтею 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про судовий збір судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Розміри ставок судового збору встановлені статтею 4 Закону України Про судовий збір.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 гривні.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вона фактично містить чотири позовні вимоги немайнового характеру, проте не надано доказів сплати судового збору.

Відтак, позивач повинен надати докази сплату судового збору у сумі (3028,00 грн*4).

Окрім того, у відповідності до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

При цьому, згідно частини 1 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм слідує, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Пунктом 23 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - це вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У відповідності до даної норми закону пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Таким чином, у випадку заявлення в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання в одне провадження позовних вимог, що не пов`язані між собою.

За приписами частини 2 статті 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Такі дії вчиняються з метою всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку.

При цьому, право на об`єднання різних позовних заяв в одне провадження належить саме суду, а не позивачу.

Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є рішення Запорізької митниці, Київської митниці, Харківської митниці та наказ Державної митної служби України, Адміністрації державної прикордонної служби України.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що Запорізька митниця, Київська митниця, Харківська митниця відмовили ПП «ПАВО ГРУП» в дозволі на переміщення зниклих товарів з режиму безмитної торгівлі в режим припинення.

Серед товарів, які є зниклими та по яких відкриті досудові розслідування, були й товарні позиції 2401-2404 згідно з УКТ ЗЕД (тютюнові вироби).

Введеним в дію підпунктом 1 п.9-30 Розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення Митного кодексу України передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, забороняються: 1) поміщення у митний режим безмитної торгівлі та продаж (постачання) магазинами безмитної торгівлі, а також розміщення у них вироблених в Україні товарів, що класифікуються у товарних позиціях 2401-2404 згідно з УКТ ЗЕД.

Протягом 30 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо протидії незаконному обігу тютюнових виробів" товари, які вироблені в Україні та класифікуються за товарними позиціями 2401-2404 згідно з УКТ ЗЕД, що знаходяться в магазинах безмитної торгівлі та перебувають в митному режимі безмитної торгівлі, підлягають декларуванню утримувачем відповідного магазину безмитної торгівлі до іншого митного режиму відповідно до частини першої статті 146 цього Кодексу.

На виконання вище зазначених вимог, ПП «ПАВО ГРУП» було переведено в режим утилізації та/або відмови на користь держави всі тютюнові вироби за позиціями 2401- 2404 згідно з УКТ ЗЕД, які фактично знаходились в магазинах безмитної торгівлі.

За фізичної відсутності деякої кількості тютюнових виробів (позицій 2401-2404 згідно з УКТ ЗЕД), які були викрадені та вважаються зниклими, не можливо було заявити на зміну режиму безмитної торгівлі в інший митний режим крім режиму припинення.

Проте, Запорізька митниця, Київська митниця, Харківська митниця відмовили ПП «ПАВО ГРУП» в дозволі на переміщення зниклих товарів з режиму безмитної торгівлі в режим припинення.

Як результат, відповідно до сумісного Наказу Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України №281/247 АГ від 05.03.2024р. скасовані дозволи на відкриття та експлуатацію магазинів безмитної торгівлі D/0031/04 (міжнародного пункту пропуску повітряного сполучення «Харків»), D/0026/08(міжнародного пункту пропуску повітряного сполучення «Бориспіль») D/0030/04 (міжнародного пункту пропуску повітряного сполучення

«Запоріжжя-Аеропорт»), .

Підставою для винесення даного наказу зазначено порушення пп.1 п.9-30 Розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення Митного кодексу України.

Оскільки Регіональними митницями відмовлено підприємству в дозволі на переміщення зниклих товарів в митний режим припинення, Державною митною службою України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України винесено Наказ від 05.03.2024р.№281/247 АГ.

Вище визначені обставини, на думку позивача визначають пов`язаність позовних вимог щодо скасування Рішень Запорізької митниці, Київської митниці, Харківської митниці, якими відмовлено ПП «ПАВО ГРУП» в дозволі на переміщення зниклих товарів з режиму безмитної торгівлі в режим припинення до позовної вимоги про скасування сумісного Наказу Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України №281/247 АГ від 05.03.2024р. яким скасовані дозволи на відкриття та експлуатацію магазинів безмитної торгівлі D/0031/04, D/0026/08, D/0030/04.

Однак, проаналізувавши зазначені в позовній заяві обставини та аргументи представника позивача, викладені в обґрунтування позовних вимог, перевіривши додані представником позивача до позовної заяви матеріали, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Однак, аналізуючи зміст позовної заяви, суд наголошує, що підстави позову (обставини прийняття відповідачем спірних рішень) є різними, оскільки спірні рішення прийнято відповідачем на підставі різних пакетів документів та заяв.

Тобто, предметом даної позовної заяви є об`єднані вимоги, які мають самостійні обсяги та предмет доказування та підтверджуються різними доказами.

Більше того, задоволення вимоги про скасування рішень не залежить одне від одного.

Таким чином, підстави позову щодо кожної позовної вимоги є різними, індивідуальними, оскільки приймаючи оскаржувані рішення відповідач в кожному випадку діяв окремо та з різних підстав, в межах повноважень та у спосіб, які встановлені законом. Предметом позову є об`єднані різні вимоги, які мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами.

У зв`язку з наведеним, суд зазначає, що позивачу потрібно надати інші докази щодо об`єднання вказаних позовних вимог в одне провадження.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Приватного підприємства "ПАВА ГРУП" залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

3. Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення ним у встановлений судом спосіб і строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву буде повернуто відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Колеснікова І.С.