Рішення № 124328861, 07.01.2025, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/4508/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Бондаренко О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка через електронну систему «Електронний суд» звернулася до суду з вказаною позовною заявою до ПАТ «Сумихімпром», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у період з 25 травня 2011 року по 09 жовтня 2024 року знаходилась у трудових відносинах з ПАТ «Сумихімпром». Під час трудових відносин з відповідачем з боку останнього було нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з 01 серпня 2024 року по 09 жовтня 2024 року в сумі 25033,13 грн. 09 жовтня 2024 року позивачка була звільнена з посади лаборанта ПАТ «Сумихімпром». Однак, в день звільнення відповідач письмово не повідомив позивачку про нараховані суми, належні при звільненні, та не здійснив їх виплату, що є грубим порушенням ст. 116 КЗпП України. У зв`язку з цим також просила стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку, який розрахувала таким чином: сума заробітної плати за 2 останні повні календарні місяці 17260,95:43 робочі дні за серпень 2024 року та вересень 2024 року, що дорівнює 401,42 грн (середня заробітна плата), за жовтень 2024 року (16 днів*401,42 грн - середня заробітна плата) середній заробіток становив 6422,72 грн, за листопад 2024 року (21 днів*401,42 грн - середня заробітна плата) - 8429,82 грн. У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивачки та враховуючи те, що до моменту звернення до суду пройшло 37 робочих днів, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складає 14852,54 грн. Просила допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ПАТ «Сумихімпром» на її користь заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в межах суми платежу за один місяць. Посилаючись на вказані обставини, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 25033,13 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, направив до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що в позовній заяві позивачка вказує, що згідно з розрахунковим листом ПАТ «Сумихімпром» має перед нею заборгованість по заробітній платі в сумі 25033,13 грн. Однак за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Сумихімпром» заборгованість по заробітній платі перед позивачем складає 25232,79 грн. Тому вважає, що вказані вимоги позивача є необґрунтованими. Позивачем в заяві від 01 грудня 2024 року проведено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку 37 робочих днів, який становить 14852,54 грн, що не відповідає дійсності. За наявності правових підстав роботодавець повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні 37 робочих днів х 640,75 гр, тобто 23707,75 грн, оскільки середньоденна заробітна плата позивача згідно з довідкою ПАТ «Сумихімпром» від 13 грудня 2024 року №628 складає 640,75 грн, а не 401,42 грн, як зазначає у позовній заяві позивач. Відтак, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зроблений позивачем, є невірним і не відповідає обставинам справи. Зауважує, що позивач використовує позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні як спеціальний вид відповідальності роботодавця та має на меті відшкодування нібито завданих збитків від порушення його майнових прав. Однак, відповідач вважає, що суд має врахувати, що така компенсація повинна бути адекватною та відповідати принципу співмірності, а не розглядатися як спосіб збагачення за рахунок роботодавця. Заперечує проти вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки затримка виплати позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, відбувалась не з вини ПАТ «Сумихімпром», а внаслідок об`єктивних обставин, непереборної сили (воєнного стану), які вплинули на фінансову стабільність підприємства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов`язань. Тому в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі у зв`язку з його необґрунтованістю.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2ст.247ЦПК України не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до такого висновку.

Норми ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Українивстановлюють обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Сумихімпром» з 25 травня 2011 року по 09 жовтня 2024 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 8-10).

09 жовтня 2024 року її звільнено з ПАТ «Сумихімпром» за власним бажанням за ч. 3 ст.38КЗпП України на підставі наказу № 571 від 09 жовтня 2024 року (а.с. 9).

Згідно з довідкою про доходи «Сумихімпром» № 637 від 13 грудня 2024 року сума, що належить до виплати при звільненні ОСОБА_1 , складає 25232,79 грн. (а.с. 23 зв.б.).

Відповідно до довідки про доходи «Сумихімпром» № 628 від 12 грудня 2024 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 640,75 гривень, а середньомісячна заробітна плата - 9931, 63 гривень (а.с. 23 ).

Згідно з вимогами статей 94, 97, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, у відповідності до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як зазначено в ч. 1 ст. 21Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу.

Частиною першоюст. 116 КЗпП Українивстановлений строк розрахунку при звільненні, а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №905/857/19 виклала висновок, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили. Виплата заробітної плати працівнику це обов`язок роботодавця. Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні ст. 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку чи непереборної сили.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Вказаних сертифікатів про встановлено для відповідача існування форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) ним суду не надано.

Руйнування будівель та споруд ПАТ «Сумихімпром» внаслідок обстрілів рф мирного населення та цивільної інфраструктури не є достатнім доказом неможливості виконання відповідачем зобов`язання з виплати заробітної плати позивачу при його звільненні у жовтні 2024 року, зважаючи на те, що товариство продовжує здійснювати свою господарську діяльність.

Таким чином, посилання відповідача на військову агресію як на одну із підстав невиплати заробітної плати є не переконливими і відхиляються судом.

Згідно з довідкою начальника сектора з виплати від 09 жовтня 2024 року сума, яка належить ОСОБА_1 до виплати при звільненні з 09 жовтня 2024 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗ про працю України, складає за жовтень 25033,13 грн (а.с. 4 зв.б.). Вказана довідка додана позивачкою до позовної заяви і вказану суму вона просила стягнути з відповідача.

Відповідач підтвердив факт існування боргу із заробітної плати перед позивачкою на час розгляду справи в суді, однак, не погодившись із зазначеним у позові розміром, у довідці №637 від 13 грудня 2024 року вказав суму заборгованості 25232,79 грн.

Оскільки позивачка підтримала свої позовні вимоги, жодних клопотань щодо збільшення розміру боргу до розміру, який зазначив відповідач, не подала, а також враховуючи, що суд не може відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України виходити за межі позовних вимог, тому приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості із виплати заробітної плати в розмірі 25033,13 грн.

Відповідно дост. 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У зв`язку із невиплатою заробітної плати суд приходить до висновку про виникнення у позивачки права на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки ПАТ «Сумихімпром» в порушення ст. 116 КЗпП України в день звільнення позивачки не здійснив розрахунок по нарахованій заробітній платі.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(даліПорядок), основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки відповідача про доходи від 12 грудня 2024 року вбачається, що нарахована заробітна плата за серпень-вересень 2024 року за фактично відпрацьований час становить 16018,85 грн, кількість фактично відпрацьованих за цей період днів становить 25.

З урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньоденний заробіток позивача становить 640,75 грн (16018,85 грн : 25).

Вказаний розмір середньоденного заробітку також зазначений у довідці відповідача № 628 від 12 грудня 2024 року.

У спірних правовідносинах остаточний розрахунок з позивачем відповідач повинен був здійснити 09 жовтня 2024 року, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних останньому сум, є проміжок часу з 10 жовтня 2024 року (з дня, наступного за датою звільнення) по 07 січня 2025 року (день прийняття рішення судом), тобто менше, ніж шість місяців.

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 жовтня 2024 року по 07 січня 2025 року (по день ухвалення рішення суду) складає 40367,25 гривень (640,75 х 64 роб. дні = 41008 грн).

Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Оскільки визначений позивачем розмір середнього заробітку перевищує розмір невиплаченої їй заробітної плати, враховуючи обставини, які унеможливлюють своєчасну виплату заробітної плати роботодавцем, стягнення з відповідача значної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (41008 грн) є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, з урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за доцільне зменшити належний до виплати ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні до 7 000 грн, вказана сума є розумною, справедливою та пропорційною наслідкам, що настали.

На підставі п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПК Українинеобхідно допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивачі у справах про стягнення заробітної плати відповідно дост. 5 Закону України «Про судовий збір»звільнені від сплати судового збору, на підставі ч. 1 статті 141ЦПК Україниз відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968, 96 грн за вимогу про стягнення заробітної плати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до обсягу задоволених вимог. Ураховуючи, що позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 174 грн. 41 коп. (968,96 грн.* 18,0 %).

На пі дставі викладеного, керуючисьст. 38,47,115,116,117КЗпП України, ст.ст. 9,617 ЦК України, ст. 81,247,264,430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 25033 (двадцять п`ять тисяч тридцять три) гривні 13 коп. без урахування суми податків і обов`язкових платежів та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 жовтня 2024 року по 07 січня 2025 року (по день ухвалення рішення суду) в сумі 7000 (сім тисяч) гривні 00 коп. з урахуванням суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (код ЄДРПОУ 05766356) на користь держави судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 174 (сто сімдесят чотири) грн. 41 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, в межах суми платежу за один місяць.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.Г. Вортоломей