Постанова № 124326902, 10.01.2025, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/5970/24

Провадження № 3/314/229/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.01.2025 м.Вільнянськ

Суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Швець О.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Першина В.М., секретар судового засідання Павлівська І.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з відділення поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 08.06.2023 органом 2326, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , інші відомості суду не відомі,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184-3 КУпАП,

встановила:

До Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184-3 КУпАП.

У протоколі зазначено, що 17.12.2024 о 06:50 ОСОБА_1 , перебуваючи в м.Вільнянськ Запорізького району Запорізької області по вул. Перемоги, не будучи працівником поліції України, незаконно використовувала найменування та ознаки належності до Національної поліції України, а саме перебувала у формі працівника Національної поліції України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано уповноваженим органом за ч.1 ст.184-3 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення визнала, пояснивши, що дії нею було вчинено не навмисно.

Захисник Першин В.М., посилаючись на норми ст. 22 КУпАП, зазначив, що при малозначності адміністративного правопорушення, суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Просив суд взяти до уваги характеризуючі матеріали, надані у судовому засіданні, та врахувати порушення при складанні уповноваженими особами матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та переглянувши відео, долучене до матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184-3 КУпАП і її вина у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення знайшла своє повне підтвердження у ході судового розгляду.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, частиною 1 ст. 184-3 КУпАП передбачена відповідальність за незаконне використання фізичною особою ознак належності до Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, або незаконне використання фізичною особою на транспортному засобі найменування Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України чи похідних від них, у тому числі викладених іноземною мовою.

Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 Закону України «Про національну поліцію», ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.

Частиною 3 ст. 5-1 Закону України «Про національну поліцію» передбачено використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами, фізичними особами підприємцями та громадськими об`єднаннями, а так само фізичними особами ознак належності, найменування поліції або похідних від нього, у тому числі, викладених іноземною мовою, на одязі, транспортних засобах, будівлях, бланках документів, у найменуванні з порушенням вимог частини другої цієї статті забороняється і має наслідком відповідальність відповідно до закону.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (надалі по тексту Закон), Національну поліцію України визначено центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Цією ж нормою Закону встановлено скорочене найменування Національної поліції України - «поліція».

Метою запровадження означених вище змін до Закону було нормативне врегулювання питань використання найменування та ознак належності до Національної поліції.

Зазначена мета досягнута шляхом внесення змін до статті 1 Закону щодо уточнення частини 1 статті 1, якою визначено, що термін «поліція» є скороченим найменуванням Національної поліції України, доповнення Закону статтею 5-1, якою визначені ознаки належності до Національної поліції України та порядок використання найменування та ознак належності до Національної поліції України, а також запровадження адміністративної відповідальності за незаконне використання найменування та ознак належності до Національної поліції України шляхом доповнення глави 15 (Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління) Кодексу України про адміністративні правопорушення новою статтею 184-3 (Незаконне використання найменування та ознак належності до Національної поліції України, Бюро економічної безпеки, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, служби безпеки України).

Причиною обговорення внесення означених змін до законодавства слугувала негативна тенденція погіршення стану публічної безпеки і порядку в державі та зниження довіри до поліції, зокрема, через вчинення певних дій юридичними особами, громадськими формуваннями та фізичними особами, які використовують символіку та/або її елементи, повне чи скорочене найменування Національної поліції України та їх похідні.

Тож, у даному випадку, введення заборони використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами, фізичними особами підприємцями та громадськими об`єднаннями, а так само фізичними особами ознак належності, найменування поліції або похідних від нього, у тому числі викладених іноземною мовою на одязі, транспортних засобах, будівлях, бланках документів тощо, має слугувати певним запобіжником цій негативній тенденції.

Таким чином, з сукупного аналізу наведених вище норм закону слідує, що незаконне використання найменування та ознаки належності до Національної поліції України, а саме перебувала у формі працівника Національної поліції України, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184-3 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184-3 КУпАП, у повному обсязі підтверджується дослідженими під час цього розгляду належними доказами, які містяться в матеріалах справи, у їх сукупності, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 002848 від 18.12.2024 року, відповідно до якого 17.12.2024 о 06:50 ОСОБА_1 , перебуваючи в м.Вільнянськ Запорізького району Запорізької області по вул.Перемоги, не будучи працівником поліції України, незаконно використовувала найменування та ознаки належності до Національної поліції України, а саме перебувала у формі працівника Національної поліції України (а.с. 3); захисник Першин В.М. звернув увагу суду на те, що протокол не містить прізвища посадової особи, що його склала. Суд відхиляє зауваження захисника, оскільки зазначений протокол містить повне найменування посади, спеціальне звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол, та засвідчена підписом особи яка склала протокол. Крім того, даний протокол містить відомості, які підтверджені іншими доказами по справі;

- рапортом чергового поліцейського про реєстрацію правопорушення від 18.12.2024 (а.с.4);

- рапортом т.в.о начальника сектору взаємодії з громадами ВнП 2 ЗРУ ГУНП в Запорізькій області від 18.12.2024, у якому зафіксовані обставини виявлення правопорушення, відповідно до якого, під час моніторингу соціальних мереж, було виявлено відео користувача SURZHIK DARIA10, на якому невідомі особи, на території м.Вільнянськ незаконно використовували найменування та ознаки належності до Національної поліції України, а саме перебували у формі працівника поліції (а.с.4);

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 18.12.2024, з яких вбачається: « В кінці вересня місяця 2024 року, я, на ринку «Анголенко», де саме не пам`ятаю, я у чоловіка у віці купила зимову куртку з надписом «Поліція» на спині за 800 грн. приблизно, для використання в подальшому у привітанні господаря магазину з днем народження. Також у моїй присутності ОСОБА_2 купила два кітеля, двоє штанів, три жилетки, кепку з надписами «Поліція» та шеврони, а також жезл. За все вона приблизно заплатила 5000 грн. 17.12.2024 мені зателефонувала ОСОБА_3 і потім заїхала до мене додому, ми під`їхали до ОСОБА_4 , забрали її та поїхали по вул. Перемоги м. Вільнянська, де зупинилися біля бігборду, туди під`їхала ОСОБА_5 , з собакою, дістала форму з багажника і ми почали переодягатися, я одягла кітель з надписом «Поліція» та шеврон, а також шапку з кокардою. Дівчата теж між собою розділили формений одяг. Приблизно о 6:30 їхала ОСОБА_6 , яку зупинила ОСОБА_5 жезлом. Лінник стала на узбіччі і ми почали її перевіряти та привітали з днем народженням. Я розуміла, що перебуваю у форменому одязі працівника національної поліції» (а.с.6). Дані пояснення узгоджуються наданими поясненнями, які зафіксовані на відео доданого до матеріалів справи;

- письмові пояснення ОСОБА_7 від 18.12.2024, з яких вбачається: «17.12.2024 о 5:10 я була на макіяжі в м. Вільнянськ по вул. Бочарова. Приблизно о 6:45, я виїхала з макіяжу на власному автомобілі. В цей час мені зателефонувала ОСОБА_8 та сказала, щоб я їхала до моста. Рухаючись по вул. Перемоги, біля бігборду, я побачила скупчення, на очі мені кинулися поліцейські жилетки в які були одягнуті люди. Я зупинилася біля них, побачила своїх знайомих дівчат, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які були одягнуті в поліцейській формі з атрибутикою поліції та надписами, вони почали перевіряти мене та дарувати подарунки. Після чого ми зібралися та поїхали у часний сектор у кафе магазин, де продовжували мене привітати інші люди. Потім дівчата зняли форму» (а.с.7). Дані пояснення узгоджуються наданими поясненнями, які зафіксовані на відео доданого до матеріалів справи;

-відеозаписом,долученим доматеріалів справи,де зафіксованонезаконне використання найменуваннята ознакналежності доНаціональної поліціїУкраїни ОСОБА_1 , а саме використання головного убору, та форменого одягу з шевронами у званні «капітан», що підтверджується відеофайлами: document_5413717873296170878, та document_5413717873296170881. Ознаки належності зазначеного одягу відповідають вимогам, зазначених у постанові Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 823 (зі змінами) «Про однострій поліцейських». При цьому, після перегляду відеозапису ОСОБА_1 підтвердила обставини, які слугували незаконному використанні найменування та ознак належності до Національної поліції України, а також не оспорювала, що на відео, зафіксована саме вона в елементах форменого одягу працівників поліції.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_1 , адвоката Першина В.М. щодо наявності підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності через малозначність правопорушення, то суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, орган (посадова особа) уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкоди та не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянина.

Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП є правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з`ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Однак, обставини, зазначені у протоколі, набули широкого резонансу, відеозаписи із незаконним використанням ОСОБА_1 найменування та ознак належності до Національної поліції України, були поширенні у мережі Інтернет та у засобах масової інформації, що вказує на те, що з ними ознайомилася велика кількість осіб, а тому, суддя приходить до висновку, що такі дії та бездіяльність могли завдати шкоди як державним (суспільним) інтересам, так і інтересам окремих громадян, а тому підстави для висновку, що адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за сукупністю всіх обставин є малозначним - відсутні.

Таким чином, враховуючи всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, беручи до уваги суспільну небезпеку вказаних дій, вид та розмір стягнення, яке законодавцем передбачено за вказані дії, суддя вважає, що у даному випадку відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні інкримінованого правопорушення, призначаючи вид і розмір адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховую дані про особу правопорушника, ступінь її вини, майновий стан та обставини, що обтяжують і пом`якшують відповідальність.

При призначенні адміністративного стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення та негативну тенденцію погіршення стану публічної безпеки і порядку в державі та зниження довіри до поліції, зокрема, через вчинення певних дій, в тому числі, і фізичними особами, які використовують символіку та/або її елементи, повне чи скорочене найменування Національної поліції України та їх похідні тощо, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, її майновий стан та інші вимоги, передбачені ст.ст.33-35 КУпАП та приходить до висновку про накладення на ОСОБА_1 стягнення на рівні мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 184-3 КУпАП, що у відповідності до ст. 23 КУпАП, буде достатнім для її виховання у дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок та підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 33, 283, 284, 285, 287-289, 299 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184-3 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (р/р: UA578999980313040106000008473, отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Вільнянськ/21081100, код ЄРДПОУ 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок на користь держави, (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП, штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Повний текст постанови складено 10.01.2025.

Суддя О.В.Швець

10.01.2025