Ухвала суду № 124326801, 10.01.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/20726/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2025 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Хиля Михайло Михайлович до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Хиля Михайло Михайлович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ін. позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатької області вказана позовна заява залишена без руху із зазначенням недоліків які слід усунути, а саме вказано на те, що:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хиля Михайло Михайлович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: визнати право спільної сумісної власності на будівельні матеріали використанні в процесі будівництва індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 224,5 кв.м. за подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право у спільній сумісній власності на частини будівельних матеріалів використаних в процесі будівництва індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 224,5 кв.м.; зобов`язати ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належної їй частки вартості будівельних матеріалів використаних в процесі будівництва індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 224,5 кв.м., що становить 4 000 000 (чотири мільйони) грн. в еквіваленті 96 993 (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три) дол. США за курсом Національного Банку України.

Згідно з вимогами ч. ч. 2, 4, ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно порядку засвідчення копій документів, відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту «підпис».

Як вбачається з доданих до копії позовної заяви документів, частина яких належним чином не засвідчені, відтак позивачу слід подати до суду належним чином засвідчені копії документів.

Також вказано на те, що у позовній заяві позивач вказує ціну позову 4 000 000 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Відповідно до п. а п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення судового збору та інших обов`язкових платежів визначений Постановою Кабінету Міністрів України "Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21.08.2014 № 358.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 916/1220/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Позивачем заявлено вимоги зокрема майнового характеру.

Згідно прохальної частини позовної заяви,позивач просить суд: визнати право спільної сумісної власності на будівельні матеріали використанні в процесі будівництва індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 224,5 кв.м. за подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право у спільній сумісній власності на частини будівельних матеріалів використаних в процесі будівництва індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 224,5 кв.м..

Відповідно до пункту 2 Розділу IV Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України 17 травня 2018 року №658 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 12 січня 2021 року № 24), строк дії звіту про оцінку не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, про що зазначається в такому звіті.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно надати до суду відповідні докази на підтвердження визначеної вартості нерухомого майна.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху вказано на те, що позивачем сплачено судовий збір згідно Платіжної інструкції від 08.12.2024 сплачено судовий збір у розмірі 13420 грн.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

За ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).

Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов`язкових платежів визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року №358.

У відповідності до п.п. 1 п. 1 вказаної вище Постанови, оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивачем до позовної заяви не надано підтвердження саме дійсної вартості майна станом на день звернення із даним позовом до суду. Так, звернуто увагу позивача, на те, що ціна позову має бути визначена виходячи з суми дійсної вартості спірного нерухомого майна, на час звернення до суду, однак висновок про оцінку нерухомого майна в матеріалах позовної заяви відсутній.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211, 20 грн.), за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211, 20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140 грн.).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Крім цього, у пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», роз`яснено, що якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Водночас національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов`язувалися з об`єднанням або роз`єднанням позовних вимог. Те саме стосується випадку, коли декілька позивачів пред`являють вимоги до одного відповідача, тоді кожен позивач сплачує судовий збір окремо.

Таким чином, під час тлумачення терміну поняття «вимога» в такому разі має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб`єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Отже, навіть за умови пред`явлення однорідних вимог пов`язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача слід визначати окремо.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 (провадження № 61-5554сво23).

Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, провадження № 12-231гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, провадження № 12-36гс20, зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Із позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати право спільної сумісної власності на будівельні матеріали використанні, визнати за ОСОБА_1 право у спільній сумісній власності на частини будівельних матеріалів, зобов`язати ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належної їй частки вартості будівельних матеріалів, тобто фактично у позовній заяві об`єднано дві вимоги майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру.

З огляду на вказане, суд вважає, що оскільки визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна та за твердженням самого позивача на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, а на момент пред`явлення позову встановити точну вартість спірного майна, згідно матеріалів позовної заяви, неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Таким чином, судом було попередньо визначено розмір судового збору в частині вимог майнового характеру в розмірі 15 140 грн., з наступним стягненням з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

З урахуванням вказаних обставин суд визначив суму яка підлягає сплаті позивачем при зверненні із вимогами майнового характеру у даному позові до суду у розмірі 1 720 грн. з урахуванням сплаченого судового збору у розмірі 13420 з наступним поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Та позивачу було вказано на необхідність сплатити судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1211, 20 грн. та зазначено реквізити для сплати судового збору.

Крім цього, вказано в ухвалі віл 02.01.2025 і на те, що позивачем долучено Технічний паспорт на індивідуальний житловий будівнок станом на 2015 рік, при цьому, у своєму позові вона зазначає, що будівництво будинку було здійснено в період з 2005 року по 2009 рік. При цьому, позивач не надає відповідних дозвільних документів на проведення будівництва.

Позивач також вказує про те, що під час шлюбу, вони разом із відповідачем, за рахунок спільних коштів здійснювали будівництво будинку та вказує у позові про зроблені роботи та придбані товари, однак вказані суми жодними доказами не підтверджує, та клопотання про дослідження таких доказів (якщо останні містяться у матеріалах іншого провадження) не заявляє.

Для усунення вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліків було надано строк, три дні з дня отримання копії ухвали.

Суд констатує, що вказана ухвала про залишення позовної заяви без руху була доставлена до електронного кабінету представника позивача (адвоката) 03.01.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

Станом на 10.01.2025 недоліки на які вказано судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунуто, клопотання про надання додаткового строку для усунення недоліків від позивача по справі до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При вирішенні питання про повернення позивачеві його заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Також, вважаю за необхідне повідомити заявника, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Хиля Михайло Михайлович до ОСОБА_2 про визнання права власності,- вважати неподаною і повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош