Рішення № 12431771, 22.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2010 р.Справа № 6/132-10-4378


за позовом Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави
в особі: Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Одеській області

до 1) Кілійської міської ради,

2) Кооперативного підприємства “Моноліт”

про визнання недійсним на майбутнє договору.

          Суддя Демешин О. А.

Представники:

від прокуратури: Будзул-Лавренюк К. Я. –посвідчення № 48 від 29.04.2009 року.

від позивача: не з’явився,

від відповідачів: 1) не з’явився,

2) не з’явився,

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Кілійського району Одеської області в інтересах держави, в особі Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Кілійської міської ради та Кооперативного підприємства “Моноліт” про визнання недійсним на майбутнє договору сервітутного землекористування № 54 від 29.01.2008 року, укладеного між Кілійською міською радою та кооперативним підприємством “Моноліт”, як такого, що суперечить чинному законодавству.

          У зв’язку з ненаданням відповідачами відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку статті 75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

Згідно ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарсь суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно до ст. 5 Закону України „Про державний контроль за використанням охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель у центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Пунктом 1 Положення про державну інспекцію з контролю за використай охороною земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2 р. №477 зазначено, що Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель (Держземінспекція) є урядовим органом, який діє у системі Держкомзему і йому підпорядковується.

Відповідно до п.10 Положення про державну інспекцію з контролю за використанням; і охороною земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2010 р. № 477, Держземінспекція має територіальні органи в Автономній Республіці Крим областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за використанням і охороною земель. Керівники зазначених територіальних органів є одночасно головними державними інспекторами з контролю використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Керівники зазначених територіальних органів є одночасно головними державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

За змістом ст. 6 Закону України „Про державний контроль за використанням охороною земель” та п. 4.1. Положення про державну інспекцію з контролю використанням і охороною земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 21 червня 2010 р. №477, до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням охороною земель належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами вимог земельного законодавства України встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність. надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Головне управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Одеській області.

Державні інтереси в економічній, соціальній сфері суспільного життя Українського народу, та її складової частини територіальної громади м. Кілія, відповідно до положень ст.ст. 13, 14, 17 Конституції та іншого законодавства України (Земельний Кодекс, Цивільний Кодекс та інші законодавчі акти), полягають в забезпеченні особливої охорони землі, що є основним національним багатством України, забезпеченні законного використання землі і набуття прав користування нею тільки на законних підставах, в забезпеченні прав на землю і користуванні правом власності на землю без порушення прав інших осіб, територіальних громад, держави, Українського народу, а також забезпеченні раціонального використання та охорони земель.

Однак, 29.01.2008р. між Кілійською міською радою в особі міського голови Бобровського В.І. та КП „Моноліт” укладено договір сервітутного землекористування № 54 (далі - Договір).

Згідно умов Договору між КП „Моноліт”, та Кілійською міською радою встановлюється сервітутне землекористуваня (обмежене платне користування) на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Кілія, вул. Пролетарська, 62а площею 0,0204 га.

В п. 1.1. Договору зазначається, що власник земельної ділянки - Кілійська міська рада, укладаючи цей договір діє на підставі ст.ст. 83, 99 Земельного Кодексу України.

Із змісту Договору випливає, що Кілійська міська рада фактично передає об'єкт Договору - земельну ділянку комунальної власності площею 0,0204 га за адресою: м. Кілія, вул. Пролетарська, 62а у користування КП „Моноліт” для розміщення, експлуатації та обслуговування магазину продтоварів. При цьому вказується, що землекористування є сервітутним.

Відповідно до ст. 627 Цивільного Кодексу України сторони вільні в укладанні договору, обранні контрагента і визначення умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 6 Цивільного Кодексу України сторони вправі укласти договір, який не встановлений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1. ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлений відносно земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний і сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим чином.

Також, згідно ст. ст. 98, 99 Земельного Кодексу вбачається, що змістом права <земельного сервітуту є право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. В розвиток цього положення виступає ст. ст. 403, 404 ЦК, якими встановлено, що сервітут визначає об'єм прав з використання особою чужим майном (земельною ділянкою) який полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання і експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, забезпечені водою, меліорацією та таке подібне.

Тобто із змісту положень ЦКУ, ЗКУ випливає, що право сервітутного землекористування встановлюється тільки для вищезазначених цілей та є самостійним речовим правом.

Проте, із сукупності прав і обов'язків Кілійської міської ради та КП „Моноліт”, встановлених ними у Договорі та результатів прокурорської перевірки, наявними в матеріалах справи вбачається, що земельна ділянка не використовується для зазначених цілей сервітутного землекористування, та надана у користування КП „Моноліт” для підприємницької діяльності - розміщення, експлуатації та обслуговування магазину продтоварів.

Отже, із змісту Договору, виходить, що обов'язком Кілійської міської ради є надання у користування і володіння земельної ділянки комунальної власності КП „Моноліт” впродовж 3 років і права вимагати від нього плату за це, та відповідного права КП „Моноліт” користуватися і володіти земельною ділянкою комунальної власності впродовж трьох років для проведення підприємницької діяльності і обов'язку вносити плату за це Кілійській міській раді.

Між тим, відповідно до ст. 13 Закону України „Про оренду землі”, договір, за яким одна сторона зобов'язана за плату передати другій стороні земельну ділянку у володіння користування на певний строк, і друга сторона зобов'язана використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, є договором оренди землі.

Таким чином, оспорюваний Договір по суті є договором оренди земельної ділянки, так як повністю складається тільки з умов договору оренди земельної ділянки.

Відповідно п. З ст. 627 ЦК України сторони можуть відступити від положень цивільного законодавства і врегулювати відносини між собою на власний розсуд. Проте, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано на це, а також у випадку, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи із суті відносин між ними.

Так, згідно зі ст. 18 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У відповідності до ч. 2, ч. З ст. 125 Земельного Кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає тільки на підставі договору оренди та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Однак, в порушення вимог ст. 125 ЗК України, ст. 18 Закону України „Про оренду землі” від 02.10.2003 р. №1211- IV не була проведена державна реєстрація зазначеного Договору у встановленому законом порядку.

Крім того, згідно зі ст. 15 зазначеного Закону України „Про оренду землі” невід’ємною частиною договору оренди землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення земельної ділянки натурі; акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки.

Однак, всупереч вимогам вищезазначеної ст. 15 Закону України „Про оренду землі” до Договору не додавалися план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); проект відведення земельної ділянки.

Більш того, відповідно до ст. 124 Земельного Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, виключно до повноважень сільської, селищної, міської ради належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно цього Кодексу.

Однак, всупереч ст. 12 ЗК України, договір сервітутного землекористування було укладено головою Кілійської міської ради від імені Кілійської міської ради без відповідного рішення Кілійської міської ради про укладання договору сервітутного землекористування з КП „Моноліт”.

Від так, сторони уклали вказаний Договір, всупереч вимогам ст. 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 18 Закону України „Про оренду землі”, обов'язковість яких для сторін випливає із змісту і суті відносин між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу підставою недійсності правочину є не дотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу зміст правочину не може протирічити актам цивільного законодавства та правочин повинен бути направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України, у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

З огляду на наведене, суд вважає, що договір сервітутного землекористування № 54 від 29.01.2008 року, укладений між Кілійською міською радою та кооперативним підприємством “Моноліт” слід визнати недійсним на майбутнє з покладенням на відповідачів судових витрат в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 49; 82 –84 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги у справі задовольнити.

2.          Визнати Договір сервітутного землекористування № 54 від 29.01.2008 року, укладений між Кілійською міською радою (68300, м. Кілія, вул. Леніна, 57, код 25426145) та кооперативним підприємством “Моноліт” (68303, Одеська область, Кілійський район, місто Кілія, вул. Тимошенко, буд. 22, код 31130168) –недійсним на майбутнє.

3.          Стягнути з Кілійської міської ради (68300, м. Кілія, вул. Леніна, 57, код 25426145) на користь державного бюджету 42 грн. 50 коп. державного мита на користь головного управління Державного казначейства України в Одеській області р/р 31114095700008 в ГДКУ в Одеській області МФО 828011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200.

4.          Стягнути з Кілійської міської ради (68300, м. Кілія, вул. Леніна, 57, код 25426145) на користь державного бюджету 118 грн. судових витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу на користь головного управління Державного казначейства України в Одеській області р/р 31217259700008 в ГДКУ в Одеській області МФО 828011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22050000.

5.          Стягнути з кооперативного підприємства “Моноліт” (68303, Одеська область, Кілійський район, місто Кілія, вул. Тимошенко, буд. 22, код 31130168) на користь державного бюджету 42 грн. 50 коп. державного мита на користь головного управління Державного казначейства України в Одеській області р/р 31114095700008 в ГДКУ в Одеській області МФО 828011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200.

6.          Стягнути з кооперативного підприємства “Моноліт” (68303, Одеська область, Кілійський район, місто Кілія, вул. Тимошенко, буд. 22, код 31130168) на користь державного бюджету 118 грн. судових витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу на користь головного управління Державного казначейства України в Одеській області р/р 31217259700008 в ГДКУ в Одеській області МФО 828011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22050000.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК Українпи

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Демешин О.А.