Рішення № 124310019, 08.01.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2025 року Справа № 480/7814/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7814/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунку пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області по о/р № НОМЕР_1 від 02 серпня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 28.06.1983 по 27.09.1983 - період перебування у відпустці по догляду за дитиною, з 21.06.1985 по 18.11.1985 - період, коли позивач ОСОБА_1 , як жінка військовослужбовця, у зв`язку з переведенням чоловіка до нового місця проходження військової служби в іншу місцевість, мала професію, але не мала можливості працювати, з 31.12.1991 по 09.02.1993 - період роботи в промкомбінаті військторга 533, з 12.02.1993 по 03.10.1996 - період проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_2 , з 09.02.1998 по 07.08.1998 - період навчання на денній формі в Сумській філії Київського інституту підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, з 18.12.1998 по 29.03.1999 - період роботи на посаді бухгалтера у Приватному підприємстві "Діона", з 17.08.2000 по 01.01.2001 - період роботи на посаді головного бухгалтера у приватного підприємця ОСОБА_2 .

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 11.04.2024 у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням всіх періодів страхового стажу відповідно до записів у трудовій книжці.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2024, із заробітної плати, яка була отримана в російських рублях за період з 01.10.1991 по 09.02.1993 в Військторзі 533 та в період військової служби з 12.02.1993 по 31.10.1996 в військовій частині НОМЕР_2 по курсу української гривні до російського рубля на день призначення пенсії - 4,1828 грн за 10 російських рублів.

Також позивачка просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на її користь суму судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. та витрати по сплаті професійної правничої допомоги адвоката в сумі 10 000 грн. 00 коп.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що позивачка після досягнення пенсійного віку, 20.03.2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, надавши необхідні документи.

Рішенням №183450030232 від 02.04.2024 ОСОБА_1 з 11.04.2024 призначено пенсію за віком у сумі 2980 грн.

Відповідно до розрахунку наданому в ГУ ПФУ в Сумській області позивачці до страхового стажу зараховано 33 роки 6 місяців та 1 день.

Згідно до розрахунку форми РС-право до страхового стажу позивачки зараховано періоди з 01.09.1980-28.06.1983 (2 роки 9 місяців 28 днів), 28.09.1983-20.06.1985 (1 рік 8 місяців 23 дні), 19.11.1985-31.12.1991 (6 років 1 місяць 13 днів), 02.02.1997-02.08.1997 (6 місяців 1 день), 25.12.1997-08.02.1998 (1 місяць 14 днів), 08.08.1998-17.12.1998 (4 місяці 10 днів), 30.03.1999-12.08.1999 (4 місяці 13 днів), 23.08.1999-16.08.2000 (11 місяців 24 дні), 01.01.2001-31.12.2003 (3 роки), 01.01.2004-10.01.2006 (2 роки 28 днів), 11.01.2006-31.07.2012 (6 років 7 місяців), 06.02.2015-30.04.2015 (3 місяці), 01.05.2015-22.10.2018 (3 роки, 6 місяців), 23.10.2018-30.09.2021 (3 роки), 04.10.2021-28.04.2022 (6 місяців 27 днів), 29.04.2022-31.12.2023 (1 рік 8 місяців 29 днів).

Ознайомившись із вказаним розрахунком позивачка виявила, що до страхового стажу не включено періоди роботи, які підтверджуються записами в належній їй трудовій книжці Серії НОМЕР_3 , а саме:

- 31.12.1991-09.02.1993 - період роботи в промкомбінаті військторга 533 (записи в трудовій книжці під №3, 4, 5, 6, 7);

- 12.02.1993-03.10.1996 - період проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_2 (запис в трудовій книжці під №8, 9);

- 09.02.1998-07.08.1998 - період навчання на денній формі в Сумській філії Київського інституту підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів (запис в трудовій книжці під №14, 15);

- 18.12.1998-29.03.1999 - період роботи на посаді бухгалтера у Приватному підприємстві "Діона" (запис в трудовій книжці під №18, 19);

- 17.08.2000-01.01.2001 - період роботи на посаді головного бухгалтера у приватного підприємця ОСОБА_2 (запис в трудовій книжці під №24, 25).

Крім того, позивачем виявлено, що до її загального (страхового) стажу не зараховано період перебування у відпустці до догляду за дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та період з 21.06.1985 по 18.11.1985, коли позивач, у зв`язку з переведення чоловіка до нового місця проходження військової служби в іншу місцевість мала професію, але не мала можливості працювати.

У зв`язку з тим, що ГУ ПФУ в Сумській області не зарахували вищевказані періоди до загального (страхового) стажу 04.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою щодо проведення допризначення пенсії у зв`язку наданими додатковими документами.

На заяву позивача ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Сумській області 03.05.2024 за вих. №1800-0202-8/21351 надано роз`яснення щодо порядку призначення пенсії, а також копію рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 09.04.2024 про відмову в перерахунку пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 надана архівна довідка про заробітну плату від 23.11.2011 №1075 за період проходження військової служби з 01.02.1993 по 31.10.1996, виданою військовою частиною НОМЕР_4 міністерства оборони російської федерації та диплом про перепідготовку від 07.08.1998 НОМЕР_5 .

ГУ ПФУ в Черкаській області зазначено, що згідно пункту 22 Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод). У зв`язку з тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, станом на дату розгляду заяви ОСОБА_1 відсутній відповідний двосторонній договір з російською федерацією. У зв`язку з чим, на думку ГУ ПФУ в Черкаській області відсутні законодавчі підстави для зарахування стажу та заробітної плати.

Крім того, у вказаному рішенні відмовлено у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання, оскільки в дипломі про перепідготовку від 07.08.1998 ДМСК №008266 не вказана дата початку періоду навчання, а також не надана інформація про форму навчання (денна чи заочна).

Не погодившись із вказаним рішенням, 26.04.2024 року ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Сумській області та просила зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 03.10.1996, а також при розрахунку пенсії взяти до уваги архівну довідку про проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_2 з лютого 1993 по жовтень 1996 року №1075 від 23.11.2011, де вказано її заробітну плату за вказаний період.

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 03.05.2024 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.

Після отримання додаткових документів, які були відсутні у позивача при призначенні їй пенсії, остання вкотре звернулась із заявою про перерахунок пенсії до ГУ ПФУ в Сумській області, в якій просила зарахувати їй до страхового стажу періоди роботи, відповідно до записів у трудовій книжці Серії НОМЕР_3 , а саме:

- з 28.06.1983 по 27.09.1983 - період перебування у відпустці по догляду за дитиною;

- з 21.06.1985 по 18.11.1985 - період, коли позивач ОСОБА_1 , як жінка військовослужбовця, у зв`язку з переведенням чоловіка до нового місця проходження військової служби в іншу місцевість, мала професію, але не мала можливості працювати, що відповідає запису №2 в трудовій книжці Серії НОМЕР_3 відповідно до п. " 3" ст. 56 ЗУ "Про пенсійне забезпечення"

- 31.12.1991-09.02.1993- період роботи в промкомбінаті військторга 533, що відповідає записам №3, 4, 5, 6, 7 в трудовій книжці Серії НОМЕР_3 ;

- 12.02.1993-03.10.1996 - період проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_2 , що відповідає записам №8,9 в трудовій книжці Серії НОМЕР_3 ;

- 09.02.1998-07.08.1998 - період навчання на денній формі в Сумській філії Київського інституту підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, що підтверджується записами №14,15 в трудовій книжці Серії НОМЕР_3 , довідкою Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості №481/107 від 16.05.2024 та дипломом молодшого спеціаліста Серії ДМСК № НОМЕР_6 від 07.08.1998;

- 18.12.1998-29.03.1999 - період роботи на посаді бухгалтера у Приватному підприємстві "Діона", що підтверджується записами №18,19 у трудовій книжці Серії НОМЕР_3 ;

- 17.08.2000-01.01.2001 - період роботи на посаді головного бухгалтера у приватного підприємця ОСОБА_2 , що підтверджується записами №24,25 у трудовій книжці трудовій книжці Серії НОМЕР_3 .

Крім того, у своїй заяві позивачка просила здійснити перерахунок пенсії із врахуванням її заробітної плати відповідно до даних, які містяться у наданих архівних довідках. А також, відповідно до порядку розрахунку пенсій визначеного у ст. 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивачка просила взяти до розрахунку пенсії заробітну плату за 60 місяців, а саме період з жовтня 1991 року по вересень 1996 року, яка зазначена у архівних довідках №417 від 07.05.2024 та архівною довідкою за вих. №1075 від 23.11.2011.

Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 19.07.2024 по о/р № НОМЕР_1 позивачці відмовлено у перерахунку пенсії. Відповідно до вказаного рішення встановлено, що заява ОСОБА_1 не відповідає встановленому зразку відповідно до Додатку 1 Постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 27.12.2005 №22-1.

Після отримання вказаного рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачка звернулась до Відділу обслуговування громадян № 1 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про перерахунок пенсії.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії рішенням відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області по о/р № НОМЕР_1 від 02.08.2024 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії.

Мотивами відмови у перерахунку пенсії є те, що ОСОБА_1 надано довідки від 07.05.2024, видані архівним відділом адміністрації муніципальної освіти "Ахтубинський муніципальний район Астраханської області", які неможливо взяти до уваги, оскільки з 01 січня 2023 року росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Крім того, у відмові у перерахунку пенсії зазначено, що неможливо взяти до уваги довідку №481/107 від 16.05.2024, оскільки ОСОБА_1 надано копію вказаної довідки.

Вважаючи відмову у перерахунку пенсії протиправною, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.09.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", документ доставлено до електронного кабінету 06.09.2024 (а.с. 58, 59).

У встановлений судом строк відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) відзив не надав.

25.09.2024 відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області) подав до суду відзив.

Ухвалою суду від 27.09.2024 у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про поновлення строку на подання відзиву по справі відмовлено. Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишено без розгляду.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 20.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (а.с. 43).

02.04.2024 Сумським ОУПФУ прийнято рішення №183450030232, яким ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно ЗУ №1058 (а.с. 42-43).

Відповідно до розрахунку стажу Сумського ОУПФУ ОСОБА_1 до страхового стажу зараховано 33 роки 6 місяців 1 день (а.с.42).

04.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою щодо проведення допризначення пенсії у зв`язку наданими додатковими документами (а.с. 37).

09.04.2024 ГУ ПФУ в Черкаській області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії (а.с. 37- 38).

У вказаному рішенні відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоди проходження військової служби з 01.02.1993 по 31.10.1996 та період навчання.

В обґрунтування відмови зазначено, що згідно пункту 22 Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод). У зв`язку з тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, станом на дату розгляду заяви ОСОБА_1 відсутній відповідний двосторонній договір з російською федерацією. У зв`язку з чим, на думку ГУ ПФУ в Черкаській області відсутні законодавчі підстави для зарахування стажу та заробітної плати.

Крім того, у вказаному рішенні відмовлено у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання, оскільки в дипломі про перепідготовку від 07.08.1998 ДМСК №008266 не вказана дата початку періоду навчання, а також не надана інформація про форму навчання (денна чи заочна).

26.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Сумській області про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 03.10.1996 (а.с. 32).

03.05.2024 ГУ ПФУ в м. Києві прийнято рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (а.с. 36).

18.06.2024 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про перерахунок пенсії (а.с. 33), в якій просила зарахувати їй до страхового стажу періоди роботи, відповідно до записів у трудовій книжці Серії НОМЕР_3 , а саме:

- з 28.06.1983 по 27.09.1983 - період перебування у відпустці по догляду за дитиною;

- з 21.06.1985 по 18.11.1985 - період, коли позивач ОСОБА_1 , як жінка військовослужбовця, у зв`язку з переведенням чоловіка до нового місця проходження військової служби в іншу місцевість, мала професію, але не мала можливості працювати, що відповідає запису №2 в трудовій книжці Серії НОМЕР_3 відповідно до п. " 3" ст. 56 ЗУ "Про пенсійне забезпечення"

- 31.12.1991-09.02.1993- період роботи в промкомбінаті військторга 533;

- 12.02.1993-03.10.1996 - період проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_2 ;

- 09.02.1998-07.08.1998 - період навчання на денній формі в Сумській філії Київського інституту підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів;

- 18.12.1998-29.03.1999 - період роботи на посаді бухгалтера у Приватному підприємстві "Діона";

- 17.08.2000-01.01.2001 - період роботи на посаді головного бухгалтера у приватного підприємця ОСОБА_2

19.07.2024 ГУ ПФУ в Сумській області прийнято рішення по о/р № НОМЕР_1 , яким позивачці відмовлено у перерахунку пенсії (а.с. 34).

У рішенні зазначено, що заява ОСОБА_1 не відповідає встановленому зразку відповідно до Додатку 1 Постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 27.12.2005 №22-1.

26.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про перерахунок пенсії.

02.08.2024 ГУ ПФУ в Житомирській області прийнято рішення по о/р № НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії (а.с. 35).

В обґрунтування відмови зазначено, що ОСОБА_1 надано довідки від 07.05.2024, видані архівним відділом адміністрації муніципальної освіти "Ахтубинський муніципальний район Астраханської області", які неможливо взяти до уваги, оскільки з 01 січня 2023 року росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Крім того, у відмові у перерахунку пенсії зазначено, що неможливо взяти до уваги довідку №481/107 від 16.05.2024, оскільки ОСОБА_1 надано копію вказаної довідки.

Вважаючи відмову у перерахунку пенсії протиправною, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Зі змісту спірного рішення про відмову в призначенні пенсії встановлено, що період роботи позивача в російській федерації з 21.06.1985 по 18.11.1985, з 31.12.1991 по 09.02.1993, з 12.02.1993 по 03.10.1996 , відповідач не включив до страхового стажу з тих підстав, що російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Щодо періоду з 21.06.1985 по 18.11.1985, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 судом встановлено, що відповідно до запису №2 позивач була звільнена з займаної посади у зв`язку із переводом чоловіка до нового місяця служби в іншу місцевість (а.с.15 звор.бік).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Пунктом «з» ч.3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується також: період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення та розрахунок страхового стажу позивачки не місять підстав відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 .

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що позивачка має право на зарахування до страхового стажу період з 21.06.1985 по 18.11.1985, а тому позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 21.06.1985 по 18.11.1985 підлягають задоволенню.

Щодо періоду з 31.12.1991 по 09.02.1993, з 12.02.1993 по 03.10.1996, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 судом встановлено, що відповідно до записів №3-7 позивач в період з 19.11.1985 по 09.02.1993 року працювала на посаді зав складом ательє військового пошиву одягу (а.с.15 звор.бік-16).

В період з 12.02.1993 по 03.10.1996 ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується записами у трудовій книжці №8-9 (а.с.16 звор.бік).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно з приписами статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється. Єдиною підставою для відмови у зарахування періодів роботи з 21.06.1985 по 18.11.1985, з 31.12.1991 по 09.02.1993, з 12.02.1993 по 03.10.1996 до страхового стажу позивача стала та обставина, що російська федерація припинила свою участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

В силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож, припинення участі однієї з договірних сторін в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до припинення участі як російської федерації так і України.

До того ж позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не ставиться у залежність від припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу громадян держав - учасників.

Статтями 72, 73 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen V. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв, принципів, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій (ст. 2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаному критерію для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Проаналізувавши викладене, судом визнано за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 21.06.1985 по 18.11.1985, з 31.12.1991 по 09.02.1993, з 12.02.1993 по 03.10.1996.

Щодо періоду роботи з 09.02.1998 по 07.08.1998, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до записів №14-15 трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 судом встановлено, що позивач в період з 09.02.1998 по 07.08.1998 року навчалася в Сумській філії НПК і ПК важкого машинобудування (а.с.17 звор.бік-18).

Також, в матеріалах справи наявна довідка Сумської філії Сумського обласного центру зайнятості від 481/107 від 16.05.2024, якою підтверджено факт навчання на денній формі навчання в Сумській філії Київського інституту підвищення кваліфікації кадрів з 09.02.1998 по 07.08.1998.

Відповідно до п. «д» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що позивачка має право на зарахування до страхового стажу період навчання в Сумській філії НПК і ПК важкого машинобудування з 09.02.1998 по 07.08.1998, а тому позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи 09.02.1998 по 07.08.1998 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального (страхового) стажу ОСОБА_1 період перебування у відпустці по догляду за дитиною з 28.06.1983 по 27.09.1983, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «ж» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, на підставі медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, час догляду за дитиною, у тому числі у період до 01.01.2004 року, зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3- та 6-річного віку.

Судом встановлено, що позивачкою надано Свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_7 , згідно змісту якого 08.04.1981 позивачка народила- ОСОБА_3 (а.с.44).

Судом встановлено, що в період з 01.09.1980 по 28.06.1983 позивачці було зараховано страховий стаж за навчання у вищих/середніх НЗ. (а.с.43).

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 та розрахунку стажу позивачка у період з 29.06.1983 року по 27.09.1983 року не працювала.

Відповідно до п. 11 Порядку № 637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:

свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:

виписка з трудової книжки;

відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;

інформація із системи персоніфікованого обліку.

Отже, відповідно до п. «ж» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 11 Порядку № 637 позивачка має право на зарахування до страхового стажу час догляду за дитиною в період з 29.06.1983 року по 27.09.1983, а тому позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи 29.06.1983 по 27.09.1983 підлягають задоволенню.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу 28.06.1983- періоду перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною, оскільки зазначену дату вже було зараховано до страхового стажу позивачки- навчання у ВНЗ.

Щодо періодів роботи ОСОБА_1 в періоди з 18.12.1998 по 29.03.1999 та з 17.08.2000 по 01.01.2001, суд зазначає наступне.

Так, згідно розрахунку стажу позивачки судом встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 18.12.1998 по 29.03.1999 та з 17.08.2000 по 01.01.2001.

Разом з тим, судом зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 встановлено, що позивач в період з 18.12.1998 по 29.03.1999 працювала на посаді бухгалтера у Приватному підприємстві "Діона" (а.с.18 звор.бік).

Також, судом зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 встановлено, що позивач в період з 17.08.2000 по 10.04.2002 працювала на посаді головного бухгалтера у приватного підприємця ОСОБА_2 (а.с.19 звор.бік-20).

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить підстав для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до страхового стажу.

Згідно статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу ОСОБА_1 у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт.

Жодних недоліків до трудової книжки відповідачем не зазначено.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для не зарахування періодів роботи позивачки з 18.12.1998 по 29.03.1999 та з 17.08.2000 по 01.01.2001 до страхового стажу, а тому позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.12.1998 по 29.03.1999 та з 17.08.2000 по 01.01.2001 підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області по о/р № НОМЕР_1 від 02 серпня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2024, із заробітної плати, яка була отримана в російських рублях за період з 01.10.1991 по 09.02.1993 в Військторзі 533 та в період військової служби з 12.02.1993 по 31.10.1996 в військовій частині НОМЕР_2 по курсу української гривні до російського рубля на день призначення пенсії - 4,1828 грн за 10 російських рублів, суд зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, питання щодо врахування довідки про заробітну плату відповідачем не розглядалось,

Крім того, наразі предметом спору є саме наявність правових підстав для зарахування спірних періодів роботи позивачу, а не розрахунок пенсії з урахуванням наданої позивачем довідки про нарахування заробітної плати, а тому дана позовна вимога є передчасною і задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 11.04.2024 у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням всіх періодів страхового стажу відповідно до записів у трудовій книжці, суд зазначає, що наведені позовні вимоги є взаємовиключні, а тому суд вважає належним та достатнім способом захисту позивачки саме зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати звернення із заявою про такий перерахунок, а саме: 26.07.2024, з урахуванням висновків суду.

Щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області суму судового збору у розмірі 605,60 грн.

Щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Водночас, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З матеріалів справи суд встановлено, що з метою отримання правничої допомоги позивачем було укладено Договір про надання правничої допомоги від 09.08.2024 р. № 17 (далі по тексту - Договір) з адвокатом Сусіденко Яною Сергіївною (а.с. 46).

Відповідно до п. 1 Договору, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання виконати від імені й за рахунок Клієнта правничу допомогу в справі про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №183450030232 від 02.08.2024, зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 стаж та зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії з 10.04.2024 у відповідності до ЗУ №1058.

Згідно п. 4.1 Договору послуги щодо надання правничої допомоги за даним Договором Клієнтом Адвокату оплачено в розмірі 10 000 гривень 00 копійок на умовах передоплати.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано акт приймання-передачі виконаних робіт від 28.08.2024 року, відповідно до якого, адвокатом було надано Клієнту наступні послуги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, що стосуються предмету Договору; формування правової позиції, вивчення нормативно-правової бази та вивчення судової практики щодо предмету Договору; формування витягів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; складення та направлення адвокатських запитів; складання адміністративного позову; надання консультаційних послуг щодо представництва інтересів Клієнта в Сумському окружному адміністративному суді по даній справі; представництво інтересів клієнта в Сумському окружному адміністративному суді. Загальна вартість наданих послуг становить - 10 000,00 грн (а.с. 45).

Також представником позивача надано платіжну інструкцію від 12.08.2024 року № @2PL433292, відповідно до якої за послуги, згідно договору № 17 від 09.08.2024 сума понесених витрат складає 10 000,00 грн (а.с. 48).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №580/3324/19.

Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Разом з тим ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому, суд зазначає, що адміністративна справа №480/7814/24 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи досліджені судом докази щодо витрат на професійну правничу допомогу, критерії необхідності та доцільності понесених витрат, складність справи та обсяг наданих послуг, а також враховуючи, що позов було задоволено частково та оскаржуване рішення було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02 серпня 2024 року по о/р № НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) періоди роботи з 29.06.1983 року по 27.09.1983, з 21.06.1985 по 18.11.1985, з 31.12.1991 по 09.02.1993, з 12.02.1993 по 03.10.1996, з 09.02.1998 по 07.08.1998, з 18.12.1998 по 29.03.1999, з 17.08.2000 по 01.01.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) з 26.07.2024, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) суму судового збору в розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук