Рішення № 124309422, 09.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 рокусправа № 380/22695/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 158Б; ЄДРПОУ: 20490012), в якому просить:

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком протиправними та скасувати рішення № 133850016734 від 12.09.2024;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15.03.1992 по 15.02.1993 в ТзОВ «Галеон» до страхового стажу та відновити виплату пенсії за віком, призначеної відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.05.2024 № 133850016734 в розмірі 7416,30 грн. з дати її припинення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі рішення від 24.05.2024 № 133850016734. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 133850016734 від 12.09.2024 скасовано попереднє рішення та відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 11.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 27.11.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що рішенням від 02.05.2024 № 133850016734 ОСОБА_1 з 08.03.2024 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV. Період роботи в ТЗОВ «Галеон» з 15.03.1992 по 15.02.1993 відповідно до трудової книжки від 01.10.1981 серії НОМЕР_2 було враховано до страхового стажу позивача, однак, оскільки вищезазначений період було внесено до трудової книжки всупереч Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, даний період потребував підтвердження, оскільки згідно записів трудової книжки, дата наказу при звільненні не відповідає даті звільнення, а також не зазначено назву організації, у яку був прийнятий позивач. На підставі вищевикладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізький області було проведено перевірку правильності обчислення загального страхового стажу позивача, опрацьовано електронну пенсійну справу без використання принципів черги. Про результати перевірки повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За результатами повторного розгляду документів ОСОБА_1 рішення від 02.05.2024 № 133850016734 про призначення пенсії скасовано та прийнято нове рішення від 12.09.2024 № 133850016734 про відмову у призначенні пенсії. Відповідач зазначає, що період роботи позивача з 15.03.1992 по 15.02.1993 згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 від 01.10.1981 (записи 18-19) не підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки в порушення вимог п.2.14 Інструкції №58 запис про назву підприємства при прийнятті на роботу відсутній. Також, у вищезазначеному періоді роботи дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення. Враховуючи вищевикладене, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач має наступний трудовий стаж:

-01.10.1981 прийнятий вантажником до роздрібного об`єднання «Культпобутгосптовари»;

-11.11.1982 звільнений з роботи у зв`язку з призовом до лав радянської армії;

-16.11.1982 08.12.1984 служба в рядах радянської армії;

-03.12.1984 зарахований слухачем підготовчого відділення з денною формою навчання з 1 грудня 1984 року;

-31.07.1985 зарахований студентом економічного факультету на денну форму навчання;

-30.08.1986 переведений на вечірню форму навчання;

-17.09.1986 прийнятий старшим комірником складу 1 до роздрібного об`єднання «Культпобутгосптовари»;

-05.01.1987 звільнений з роботи за власним бажанням;

-12.01.1987 призначений на посаду контролера станкових і слюсарних робіт ІІІ розряду в інструментальний цех установи №315/48 УВС Львівської області;

-26.01.1988 звільнений з роботи за угодою сторін;

-25.05.1988 прийнятий продавцем магазину №23 до роздрібного об`єднання «Культпобутгосптовари»;

-10.11.1989 звільнений з роботи за власним бажанням;

-21.11.1989 прийнятий на посаду заступника директора Науково-дослідницького інноваційного виробничо-технічного бюро АН УРСР;

-27.06.1991 звільнений з роботи за власним бажанням;

-01.07.1991 призначений на посаду заступника директора Львівського міського клубу творчої молоді;

-16.12.1991 переведений на посаду директора клубу творчої молоді імені В. Івасюка;

-14.03.1992 звільнений з роботи за власним бажанням;

-15.03.1992 призначений на посаду в.о. директора до ТОВ «Галеон»;

-15.02.1993 звільнений з роботи за власним бажанням;

-22.02.1993 призначений на посаду майстра цеху в Мале підприємство «Воля»;

-30.01.1997 звільнений за власним бажанням;

-03.06.1996 прийнятий на роботу на посаду заступника директора до ТОВ «Аналог»;

-06.07.1999 звільнений за власним бажанням;

-01.09.1994 зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності;

-24.04.2006 підприємницьку діяльність припинено;

-28.04.2006 прийнятий на посаду секретаря Солонківської сільської ради, прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування, присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

-10.03.2009 присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

-08.06.2010 присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

-22.11.2010 звільнений у зв`язку із закінченням строку повноважень;

-10.09.2021 призначений на посаду начальника відділу координації діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади управління забезпечення взаємодії з органами місцевого самоврядування та координації діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади Дрогобицької районної державної адміністрації, прийняв присягу державного службовця;

-11.10.2021 присвоєно 6 ранг державного службовця;

-10.01.2022 призначений на посаду начальника відділу координації діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади та взаємодії з правоохоронними органами управління забезпечення взаємодії з органами місцевого самоврядування та координації діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади та взаємодії з правоохоронними органами Дрогобицької районної державної адміністрації.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 25.04.2024 про призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.05.2024 № 133850016734 позивачу з 08.03.2024 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV.

Згодом, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 133850016734 від 12.09.2024 скасовано рішення від 02.05.2024 № 133850016734 та відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. Рішення мотивоване тим, що вік заявника становить 60 років 01 місяць 18 днів. Право на призначення пенсії за віком згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058, у разі відсутності страхового стажу передбаченого ч. 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 63 років за наявності страхового стажу від 24 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого ч. 2 цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 65 років за наявності страхового стажу від 15 років. Страховий стаж особи становить 30 років 10 місяців 20 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.03.1992 по 15.02.1993 згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 від 01.10.1981, оскільки запис оформлено з порушенням п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме відсутнє найменування підприємства, куди було прийнято заявника. В вищезазначеному періоді роботи дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормами права.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №234/13910/17 та від 20.01.2021 по справі №588/647/17.

Як встановлено судом, підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 15.03.1992 по 15.02.1993 стало те, що запис оформлено з порушенням п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме відсутнє найменування підприємства, куди було прийнято заявника. В вищезазначеному періоді роботи дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Більше того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав.

Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідачами не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про отримання допомоги по безробіттю та здійснення трудової діяльності на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

За відповідних умов стаж роботи позивача в ТОВ «Галеон» з 15.03.1992 по 15.02.1993 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Відповідно достатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниметою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" у теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Суд вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

З урахуванням обставин справи суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача поновити йому виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.09.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи в ТОВ «Галеон» з 15.03.1992 по 15.02.1993.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

На підставі ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 133850016734 від 12.09.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 158Б; ЄДРПОУ: 20490012) поновити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 12.09.2024 виплату пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи в ТОВ «Галеон» з 15.03.1992 по 15.02.1993.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 158Б; ЄДРПОУ: 20490012) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна