Ухвала суду № 124308995, 09.01.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"09" січня 2025 р. справа № 300/24/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову від 07.01.2025 про заборону ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) вчиняти певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Гарбар Юлія Олегівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, згідно з якою, просить суд:

- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) вчиняти будь-які дії, які пов`язані з призовом на військову службу під час мобілізації відносно ОСОБА_1 до набрання законної сили рішення по справі.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що до часу набрання законної сили рішенням по справі, стосовно заявника існує очевидна і реальна небезпека заподіяння шкоди його законним правам та інтересам, які можуть бути спричинені діями ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), що пов`язані із призовом на військову службу під час мобілізації. З урахуванням викладеного, заявник просить суд вжити відповідних заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника в майбутньому.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В контексті вказаного слід також зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспівмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв`язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, постанові Верховного суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.

Суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно не розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і видати відповідну довідку за формою 6.

Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зсилається на можливість вчинення щодо нього дій ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) пов`язаних із призовом на військову службу під час мобілізації

Таким чином, заявник порушує питання про заборону ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) вчиняти будь-які дії (видавати розпорядження, накази тощо) щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , на час розгляду адміністративної справи № 300/24/25, як заходу забезпечення позову.

Водночас, позивачем не додано до матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову жодних підтверджуючих документів, що свідчать про вжиття відповідачем будь-яких дій щодо призову позивача на військову службу.

Інших доказів, що відповідачем вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до позивача, які полягають у врученні йому повістки та факт існування реальної загрози вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації, позивачем також не надано.

Таким чином, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи, зокрема, про ймовірний призов позивача на військову службу під час мобілізації, на цій стадії судового процесу не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відтак, твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях.

Суддя зазначає, що підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.

Окрім того, дії або рішення відповідача щодо призову та мобілізації позивача останнім не оскаржуються, внаслідок чого, визначений позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо призову його на військову службу виходить за межі предмету спору.

На підставі вищевикладеного, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених заявником у її обґрунтування, суд приходить до висновку, що заявником не наведено обставин та не надано доказів, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову, буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду, а отже, відсутні підстави для забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) вчиняти будь-які дії, які пов`язані з призовом на військову службу під час мобілізації відносно ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі, щодо надання відстрочки від призову пі час мобілізації та зобов`язання вчинити певні дії, внаслідок чого, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись частиною 2 статті 150, частиною 5 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 07.01.2025, зареєстрованої за № 116/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.