Рішення № 124308945, 09.01.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р. справа № 300/6053/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі, також відповідач 2, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області від 05.06.2024 №926050155066 про відмову у перерахунку та виплаті з 29.05.2024 пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату №061 від 12.12.2023 за 2002-2006 роки видану ТОВ "Максіма" на ім`я ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління ПФУ Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , врахувавши заробітну плату згідно довідки про заробітну плату №061 від 12.12.2023 за 2017-2021 роки видану ТОВ "Максіма" на ім`я ОСОБА_1 , починаючи з 29.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 04.10.2015 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії згідно частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", долучивши довідку про розмір заробітної платим ТОВ "Максіма" за 2017-2021 роки. За результатами розгляду поданої заяви рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 05.06.2024 №926050155066 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, позаяк установа, яка видала довідку знаходиться на території російської федерації, яка з 01.01.2023 припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Крім цього, позивачу було проведено попередній перерахунок пенсії автоматичним способом з 01.04.2023, стаж враховано по 28.02.2023. Станом на дату звернення заявник не набув права на відповідний перерахунок ,позаяк звернувся раніше ніж через два роки після попереднього перерахунку пенсії та з наданими персоніфікованого обліку страховий стаж, набутий після попереднього перерахунку пенсії становить менше ніж 24 місяці. Проте позивач вважає, що вказаний перерахунок здійснено не правильно, та є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків.

Позивач у встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунув, подавши заяву про уточнення позивних вимог в якій позовні вимоги виклав в такій редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.06.2024 №926050155066 про відмову у перерахунку та виплаті з 29.05.2024 пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату №061 від 12.12.2023 за 2017-2021 роки видану ТОВ "Максіма" на ім`я ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , врахувавши заробітну плату згідно довідки про заробітну плату №061 від 12.12.2023 за 2017-2021 роки видану ТОВ "Максіма" на ім`я ОСОБА_1 , починаючи з 29.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.08.2024 від ГУ ПФУ в Донецькій області через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно якого відповідач 2 не визнає позов, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Представник ГУ ПФУ в Донецькій області вказує, що довідки про стаж і заробітну плату підлягають перевірці. При цьому, в умовах воєнного стану в Україні, АТ "Укрпошта" повністю припинила обмін посилками/листами з країною-агресором рф. Тому відсутня можливість зробити відповідний запит до рф щодо перевірки достовірності зазначеної у довідці поданої позивачем інформації. Відтак, проведення розрахунку пенсії відповідно до наданої довідки на даний час неможливе.

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області також скористалось правом подання відзиву на позов від 29.08.2024, який надійшов на адресу суду 04.09.2024. Так, представник вказала, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території рф по 31.12.1991, так як з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Крім того, в довідці про заробітну плату №061 від 12.12.2023, вказується, що із сум нарахованої зарплати проведені відрахування в пенсійний фонд рф. Також, у ній містяться відомості про фактичну суму заробітної плати позивача за відповідні періоди, при цьому відсутні відомості про суми відрахувань до пенсійного фонду рф, лише вказано, що такі відрахування проводились у розмірі 22%. За вказаних обставин, позивач не надав пенсійному органу жодних доказів про відрахування в пенсійний фонд рф страхових внесків із заробітної плати позивача, зазначеної у довідці ТОВ "Максіма". Додатково зауважила, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, в Україні не діяла Угода про гарантії прав громадян держав учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Суд, розглянувши адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по списку 2 згідно Закону України №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 04.10.2015.

Пенсію ОСОБА_1 призначено із заробітку за період з 01.07.2000 по 30.09.2015. Для обчислення пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні застосовано за 2014-2016 роки, коефіцієнт заробітної плати становить 3.11994 та середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 24942.27.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в івано-Франківській області із заявою № 8319 від 29.05.2024 про перерахунок пенсії, долучивши довідку про заробітну плату № 061 від 12.12.2023 видану ТОВ "Максіма" за 2017-2021 роки.

В зв`язку з призначенням пенсій за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, заява ОСОБА_1 розглядалася ГУ ПФУ в Донецькій області.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.06.2024 №926050155066 відмовлено у проведенні вказаного перерахунку.

З вказаного рішення слідує, що до заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_1 була надана довідка про заробітну плату №061 від 12.12.2023 про заробітну плату за період 2017-2021 роки. Установа, яка видала довідку, знаходиться на території російської федерації. Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється згідно законодавства держави, на території якої вони проживають. З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в цій угоді. Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1058, у разі, якщо застрахована особа після призначення (попереднього перерахунку) пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. У разі, якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше, ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Відповідно до матеріалів справи пенсійної справи та індивідуальних відомостей про застраховану особу повідомлено, що попередній перерахунок пенсії відповідно до частин 4 статті 42 Закону №1058 ОСОБА_1 було проведено автоматичним способом з 01.04.2023. Стаж враховано по 28.02.2023. Станом на дату звернення за перерахунком пенсії від 29.05.2024 заявник не набув права на відповідний перерахунок, так як звернувся раніше, ніж через два роки після попереднього перерахунку пенсії та за даними персоніфікованого обліку страховий стаж, набутий після попереднього перерахунку пенсії становить менше ніж 24 місця.

Вважаючи дії відповідача 2 щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за заявою позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Отже, наведені норми визначають право на перерахунок пенсії тим пенсіонерам, які після призначення пенсії продовжують працювати; в застрахованої особи, яка продовжила працювати після призначення їй пенсії, виникає право на перерахунок пенсій через 24 місяці страхового стажу або не раніше ніж через два роки після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

При цьому пенсіонеру, який продовжував працювати і набув стажу, достатнього для обчислення пенсії в мінімальному розмірі відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-IV (35 років для чоловіків чи 30 років для жінок або шахтар набув права на мінімальну пенсію), за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач після призначення пенсії продовжував працювати.

Разом з тим, позивачем не оспорюється факт, що з 01.04.2023 йому проведено перерахунок пенсії. При цьому, цей перерахунок (автоматичний) стосувався індексації заробітку та він не стосується перерахунку пенсії через додатково набутий пенсіонером стаж.

Суд зауважує, що автоматичний перерахунок пенсії без додаткового звернення особи здійснюється лише один раз на рік з 01 квітня. В інших випадках необхідною умовою для здійснення перерахунку пенсії по стажу є звернення особи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, та від 31.10.2019 року у справі № 266/1994/17.

Звернення позивача від 29.05.2024 зумовлене набуттям додаткового страхового стажу після призначення пенсії. Закон № 1058-IV визначає право працюючого пенсіонера на перерахунок пенсії на підставі поданої ним заяви до органів Пенсійного фонду, виходячи із того, коли настало право на такий перерахунок, тобто у кожному конкретному випадку залежно від того, коли набуто 24 місяці страхового стажу після призначення (перерахунку) пенсії.

Суд, встановивши факт того, що з часу первинного призначення пенсії 04.10.2015 і по 29.05.2024, в тому числі в період 2017-2021 років, позивач працював, тому зазначений страховий стаж становить більше 24 місяців, що дає позивачу право на перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV.

Таким чином, відповідачем проведено автоматизованим способом перерахунок пенсії позивача, але не враховано, що позивач є працюючим пенсіонером, а тому перерахунок його пенсії необхідно було здійснити з урахуванням положень ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що відповідач 2 протиправно відмовив в перерахунку пенсії позивача відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV за заявою від 24.01.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України №1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).

Відповідно до ст. 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно із ч. 3 ст. 6 Угоди обчислення пенсій відбувається із заробітку (доходів) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У тому випадку якщо у державах-учасницях Угоди введено національну валюту, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Законом України від 11 липня 1995 року за №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року (далі також - Угода від 15 квітня 1994 року).

Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про:

- вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві;

- доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Згідно з приписами абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Відтак, наведені положення зазначених актів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.

За приписами статті 22 федерального закону російської федерації №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов`язкове пенсійне страхування в російській федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 11 федерального Закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 "Про страхові пенсії" в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд російської федерації.

За приписами статтіею 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).

Частинами 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а.

Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, пенсійним органом періоди роботи та заробітну плату з серпня 2017 року по грудень 2021 року взагалі не було включено при обчисленні пенсії.

При цьому, як встановлено судом, з серпня 2017 року по грудень 2021 року позивачу роботодавцем нараховувалась заробітна плата та здійснювалась сплата страхових внесків, що підтверджується відомостями довідки №061 від 12.12.2023, яка надавалась позивачем до заяви про перерахунок пенсії. Такий документ видано на підставі особових рахунків за 2017-2021 роки та підписаний відповідальними особами. Дані цього документу не викликають обґрунтованого сумніву з приводу факту роботи позивача на відповідному підприємстві на території російської федерації, відтак, підтверджують обставину працевлаштування та отримання заробітної плати. Також, в примітці спірної довідки вказано, що на підставі Ф3 №37-ФЗ п. 2 ст. 3 з 01.01.12 відрахування із заробітної плати іноземних громадян в пф рф здійснювалась в розмірі 22%.

Крім цього, періоди роботи позивача у ТОВ "Максіма" підтверджується долученими до матеріалів справи трудовими договорами №357 від 20.10.2021, №329 від 15.10.2019, №201-ИР від 12.11.2018, №169-ИР від 01.08.2017, №251-ИР від 15.12.2017, додатковими угодами від 21.05.2021, від 06.05.2020, від 25.04.2019, від 01.12.2018, від 08.05.2018, від 03.08.2018, від 28.12.2017 та договором від 01.08.2017.

Щодо посилання відповідача у відзиві на неможливість зарахування заробітної плати, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують сплату страхових внесків, суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначалось вище, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Крім того, невідображення даних про сплату страхових внесків в інших документах (довідках) роботодавця, за наявності відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи, не можуть бути підставою для неврахування даних сум при обрахунку пенсії, у зв`язку з чим такі суми заробітної плати повинні бути враховані при перерахунку для визначення розміру пенсії.

До того ж, відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, на підтвердження стажу та, відповідно, здійснених відрахувань, приймаються також дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати тощо.

Окрім цього, у контексті вказаного, слід також враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі - Порядок № 22-1), за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

У межах досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання (перерахунок) пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.

У даному випадку відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження розміру заробітної плати позивача, що є порушенням вищезазначених норм, а послався лише на відсутність покладеного обов`язку за вищевказаним рішенням суду.

Суд зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи пенсійним органом як суб`єктом владних повноважень, на якого покладається тягар доказування правомірності своїх дій/рішень, не надано суду допустимих і належних доказів, які б спростовували дані, вказані у довідці №061 від 12.12.2023, в тому числі в частині відрахування внесків до Пенсійного фонду російської федерації, та доказів на підтвердження вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок зі сторони органу пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків за спірний період.

Суд вважає, що вищезазначені відомості підтверджують нарахування позивачу заробітної плати та сплату страхових внесків за період з серпня 2017 року по грудень 2021 року, а відтак підлягають врахуванню при обчисленні розміру пенсії.

На підставі вищевикладеного, на думку суду, дії пенсійного органу щодо відмови у здійсненні з 29.05.2024 перерахунку та виплати пенсії позивача із врахуванням заробітної плати, що міститься у довідці №061 від 12.12.2023 за 2017-2021 роки порушують конституційні права позивача на отримання належного пенсійного забезпечення, відтак є протиправними.

Суд зауважує, що безпідставними є й посилання відповідача на відсутність правових підстав для обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати згідно наданої відомості за період роботи у росії через припинення з 01.01.2023 участі росії в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, з огляду на таке.

Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" Україна також вийшла з вищезазначеної Угоди. Проте, як зазначалось судом вище, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року. Отже, до цієї дати Україна, як держава-учасниця Угоди, виконує зобов`язання, взяті згідно із такою Угодою.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати в оспорюваний період, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Окрім цього, згідно із приписами пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 рф на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території росії.

Воднораз, як вбачається з розрахунку стажу, позивачу не було зараховано період його роботи з серпня 2017 року по грудень 2021 року на посаді майстер капітального ремонту свердловин у ТОВ "Максіма".

Виходячи з викладеного, при призначенні пенсії та її перерахунку, страховий стаж та заробітна плата, набуті на території російської федерації, повинні бути враховані на підставі трудових договорів та довідки.

Суд звертає увагу також на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Відтак, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Отже, на переконання суду, з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача на відповідне пенсійне забезпечення слід позовні вимоги задовольнити шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.06.2024 №926050155066 про відмову у перерахунку та виплаті з 29.05.2024 пенсії за віком ОСОБА_1 , врахувавши заробітну плату згідно довідки №061 від 12.12.2023 за 2017-2021 роки видану ТОВ "Максіма" та зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 29.05.2024, із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи та заробітної плати за 2017-2021 роки у ТОВ "Максіма" згідно довідки №061 від 12.12.2023.

Щодо питання про визначення відповідача, який має виконувати рішення зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Із вказаного слідує, що після реєстрації 29.02.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на здійснення перерахунку пенсії, в розумінні Порядку №22-1, є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо здійснення перерахунку пенсії позивача має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про такий перерахунок, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 в справі №500/1216/23, від 07.05.2024 в справі №460/38580/22.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке винесло спірне рішення, на користь позивача частину сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, представником позивача заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001728 від 09.06.2020, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1076128 від 02.08.2024, договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.08.2024, розрахунок винагороди згідно договору про надання правової (правничої) допомоги, акт приймання-передачі виконаної роботи, довідку від 02.08.2024 №01/08, квитанцію до прибуткового касового ордера від 02.08.2024 №25.

Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката як визначено частиною 5 статті 134 КАС України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорію складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Оцінюючи характер наданої адвокатом Боднарчуком А.М. правничої допомоги, слід виходити із наступного.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності, або ж могли бути ним безперешкодно отримані.

Окрім того зважаючи те, що для фахівця у галузі права, який отримав право на здійснення адвокатської діяльності, консультація, складання заяви та позовної заяви не може становити значного робочого часу.

У даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:

" 74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

76. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним".

Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд вважає, що покладені на відповідача судові витрати за правничу допомогу мають бути співмірними з сумою коштів, що підлягають сплаті як судовий збір за розгляд цього спору професійним суддею

Підсумовуючи свої міркування, суд не зменшуючи значення і роль професійності фахівця у галузі права, кваліфікованості адвоката та не зменшуючи його право на самостійне визначення і оцінку вартості власних знань, здобутого досвіду і авторитету як представника у даній справі, надання в інтересах позивача правничої консультації, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи і судової практики щодо регулювання спірних відносин та з огляду на судові рішення Верховного Суду, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для суду першої інстанції, на переконання суду, потребує певної затрати часу та зусилля, втім суд погоджується із представником відповідача 1, що заявлені представником позивача витрати на правову допомогу є завищеними та неспівмірними з реальним обсягом наданих послуг, формування матеріалів та консультації клієнта.

За таких обставин, а також враховуючи часткове задоволення позову, слід стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Донецькій області, як суб`єкта владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань 1000 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.06.2024 №926050155066 про відмову у перерахунку та виплаті з 29.05.2024 пенсії за віком ОСОБА_1 , врахувавши заробітну плату згідно довідки про заробітну плату №061 від 12.12.2023 за 2017-2021 роки видану ТОВ "Максіма".

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 29.05.2024, із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи та заробітної плату за 2017-2021 роки у ТОВ "Максіма" згідно довідки №061 від 12.12.2023.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84121) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84121) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Представнику позивача та відповідачам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач 1 Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ, 76018);

відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84121).

Суддя Главач І.А.