Рішення № 124308943, 09.01.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р. справа № 300/8928/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - третя особа, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 08.11.2024 №926090164347;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 08.11.2024 (дня звернення за перерахунком пенсії), зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 30.10.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві "Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради" (на сьогодні - КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області") в подвійному розмірі.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Дізнавшись, що до стажу для обчислення пенсії позивачу не враховано у подвійному розмірі період її роботи у КНП "Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради" (на сьогодні - КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області"), остання 08.11.2024 звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, долучивши довідку КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області", якою підтверджується, що робота позивача в інфекційній лікарні зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 08.11.2024 №926090164347 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв`язку з тим, що пільгове обчислення страхового стажу відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується лише до 01.01.2024. Позивач вважає рішення відповідача протиправним, позаяк як станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії, так і на дату звернення із заявою про перерахунок пенсії, положення ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в частині, що стосується пільг по обчисленню стажу за роботу в інфекційному закладі охорони здоров`я залишилися без змін. Відтак, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області скористалось правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов 11.12.2024 через систему "Електронний суд". У відзиві зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що Закон України №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ). Так, відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах(відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Після 01.01.2004 відсутні підстави для обчислення стажу роботи в подвійному розмірі, передбачені ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 01.01.2004 страховий стаж обчислюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а за період до 01.01.2004 - на підставі законодавства, що діяло раніше. До набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення регулювалось Законом № 1788. Оскільки, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено пільг у вигляді зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, на яких працювала позивач, то у позивача відсутні законні підстави для обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2024. Тобто, робота в закладах визначених ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в подвійному розмірі зараховується до 1 січня 2004 року. Цим Законом не передбачено поширення його норм на тих осіб, яким пенсію було призначено до його ухвалення. З 01.01.2004 стаж обчислюється в одинарному розмірі - за даними системи персоніфікованого обліку. Таким чином, відсутні правові підстави для врахування в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду роботи позивача з 01.01.2004 по 30.10.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві "Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради". Враховуючи вищенаведене, за результатом опрацювання заяви ОСОБА_1 від 08.11.2024 № 15558, Головним управлінням ПФУ в Донецькій області правомірно прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 08.11.2024 №926090164347, яке не підлягає скасуванню. З огляду на викладене, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

16.12.2024 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву від 09.12.2024, який суд кваліфікує як пояснення третьої особи щодо позову. В обґрунтування яких представницею третьої особи зазначено, що 08.11.2024 позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії, з проханням зарахувати до стажу спірний період роботи в подвійному розмірі. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглядало ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. На думку представниці ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, оскільки Закон №1058 набрав чинності 01.01.2024, то в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону №1788-ХІІ підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2024. Згідно з абзацу 3 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV пільговий порядок обчислення страхового стажу передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків передбачених цим законом. Як визначено абзацами 1, 2 частини 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Таким чином третя особа, зазначає, що органом пенсійного забезпечення правомірно не враховано стаж з 01.01.2004 по 31.07.2021 у подвійному розмірі, оскільки відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота у закладах охорони здоров`я зараховується до стажу у подвійному розмірі тільки до 31.12.2003.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується матеріалами справи.

08.11.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 30.10.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві "Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради" (на сьогодні - КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області") в подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.15,17). До вказаної заяви позивачем долучено довідку КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області" від 30.10.2024 №1932/01-19 (а.с.16).

За принципом екстериторіальності заяву позивача від 08.11.2024 розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.11.2024 №926090164347 позивачу відмовлено у перерахунку страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зокрема, зазначено, що після набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто 1 січня 204 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі. Заявниця претендує на зарахування у подвійному розмірі стажу період роботи з 01.01.2004 по 30.10.2024, підстав для зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі період до 30.10.2024 немає (а.с.18).

Позивач, вважаючи протиправною відмову щодо незарахування спірних періодів роботи у подвійному розмірі, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає про таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.

Відповідно до відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 23.01.1980 (а.с.9-14), позивач з 15.07.1980 по сьогодні працює в КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області" (Івано-Франківська міська інфекційна лікарня) (записи №№2-17), тобто в інфекційному закладі охорони здоров`я, що визнається і не заперечується сторонами.

Крім того, позивач долучала до заяви від 08.11.2024 довідку видану КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області" від 30.10.2024 №1932/01-19. Вказаною довідкою підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно працює в КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області" (ЦІЗ ІФ ОР) на основному місці роботи на 1.0 ст. сестри медичної стаціонару в інфекційному відділенні для дітей по вул. Гетьмана Сагайдачного, 66 з 31.08.2023 згідно наказу №416-к від 30.08.2023 по даний час, що дає право відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зарахувати стаж роботи в подвійному розмірі. В КНП "Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради" працювала на посаді сестри медичної палатної з 15.07.1980 згідно наказу №75 від 15.07.1980 по 30.08.2023 згідно наказу №151-к від 29.08.2023, що дає право відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зарахувати стаж роботи у подвійному розмірі. У відпустці по догляду за дитиною не перебувала. У відпустці без збереження заробітної плати знаходилась: з 17.05.2022 по 31.05.2022 - особовий рахунок за 2022 рік. Згідно рішення Івано-Франківської обласної ради від 07.12.2022 припинено (реорганізовано) КНП "Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради" шляхом приєднання до КНП "Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради" (Центр легеневих захворювань) та передані частково книги наказів, особові картки (ф.П-2), штатні розписи та тарифікації, особові рахунки, відомості нарахування заробітної плати працівників. КНП "Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради" (ЦЕНТР легеневих захворювань) перейменовано в КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради" з 28.06.2024 згідно наказу від 28.06.2024 (а.с.16).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 №1645-III, інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Згідно з статтею 7 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.

Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Із роз`яснень Міністерства охорони здоров`я України №05.03-18-54/973 від 27.01.2010 року слідує, що інфекційний заклад (відділення) - це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб", розробленого на виконання статті 28 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" холера, черевний тиф та паратифи, дизентерія, ієрсініози, дифтерія, менінгіт, кашлюк відносяться до небезпечних інфекційних хвороб.

Таким чином, робота позивач в КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області" відноситься до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) і зараховується до стажу в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що визнається та не заперечується відповідачем.

Отже, трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 23.01.1980 та довідкою КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області" від 30.10.2024 №1932/01-19 підтверджено, що позивач працювала на посадах сестри медичної (стаціонару, палатної), робота в яких відноситься до роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я і зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Разом з тим, підставою для відмови в зарахуванні спірного періоду роботи позивача в подвійному розмірі в оскаржуваному рішенні слугувало те, що пільгове обчислення страхового стажу відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується лише до 01.01.2004.

Суд зазначає, що 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

В даних правовідносинах суд встановив, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я.

За правилами статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та в силу приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року, у справі №689/872/17 та від 27 лютого 2020 року, у справі №462/1713/17.

У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.

Посилання представників відповідача та третьої особи на те, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років - є безпідставним, оскільки вимогами абзацу 4 частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

При цьому, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 17.05.2022 по 31.05.2022 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

Згідно частин 1, 2 статті 84 Кодексу законів про працю України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки" працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як слідує зі статті 4 Закону України "Про відпустки" відпустка без збереження заробітної плати є одним з видів відпусток.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про відпустки" за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Статтею 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08 лютого 2016 року №713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Водночас, пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ. Зокрема, вказаною нормою Закону №1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. (стаття 30 Кодексу законів про працю України).

Отже, робота в розумінні статей 21, 30 Кодексу законів про працю України є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.

Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, тому, на думку суду, період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці без збереження заробітної плати по сімейних обставинах та по догляду за онуком зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №314/404/17, від 28 листопада 2019 року справа №349/422/16-а.

Разом з тим, відповідач проти зарахування означеного періоду в подвійному розмірі з наведених вище підстав, не заперечує ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов.

Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до стажу позивача у подвійному розмірі періоди роботи в КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області" з 01.01.2004 по 30.10.2024.

Зважаючи на викладене, рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 08.11.2024 №926090164347, яким позивачу відмовлено у зарахуванні таких періодів роботи до стажу в подвійному розмірі, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо дати, з якої підлягає перерахунку пенсія позивача, суд зазначає таке.

Формулюючи позовні вимоги, позивач визначила дату, з якої підлягає перерахунку її пенсія - 08.11.2024, тобто дату звернення до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, щодо необхідності виходу за межі позовних вимог, оскільки пенсія позивача підлягає перерахунку та виплаті з 01.11.2024 (тобто з першого числа місяця згідно заяви та документів, поданих до 15 числа).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з врахуванням змісту заявлених вимог, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту відновлення порушених прав ОСОБА_1 є зобов`язання відповідача здійснити з 01.11.2024 перерахунок та виплату пенсії позивачу, зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 30.10.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві "Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради" (на сьогодні - КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області") в подвійному розмірі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Наявною в матеріалах справи квитанцією № 0.0.4029866215.1 від 25.11.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 1211,20 грн (а.с.4).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частина сплаченої нею суми судового збору в розмірі 968,96 грн, що пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.11.2024 №926090164347;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2024, зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 30.10.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві "Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради" (на сьогодні - КНП "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської області") в подвійному розмірі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

Відповідачу та третій особі рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122);

третя особа - Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.