Рішення № 124308854, 08.01.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/5780/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пилипецької сільської ради (с. Пилипець, буд. 75, Хустський район, Закарпатська область, 90011, код ЄДРПОУ 04350843) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Пилипецької сільської ради, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Пилипецької сільської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.11.2023 року (вх. № 1791) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086740, зареєстрованого 25.06.1997 року із земель колишнього КСП «Пролісок» на території села Буковець Пилипецької сільської об`єднаної територіальної громади;

2) зобов`язати Пилипецьку сільську раду (код ЄДРПОУ 04350843, юридична адреса: 90011, Закарпатська обл., Хустський р-н, село Пилипець, будинок 75) на найближчому пленарному засіданні розглянути по суті та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства заяву ОСОБА_1 від 24.11.2023 року (вх. № 1791) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086740, зареєстрованого 25.06.1997 року із земель колишнього КСП «Пролісок» на території села Буковець Пилипецької сільської об`єднаної територіальної громади;

3) визнати протиправною бездіяльність Пилипецької сільської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.11.2023 року (вх. № 1792) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0087134, зареєстрованого 13.06.1997 року із земель колишнього КСП «Плай» на території села Річка Пилипецької сільської об`єднаної територіальної громади;

4) зобов`язати Пилипецьку сільську раду (код ЄДРПОУ 04350843, юридична адреса: 90011, Закарпатська обл., Хустський р-н, село Пилипець, будинок 75) на найближчому пленарному засіданні розглянути по суті та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства щодо заяви ОСОБА_1 від 24.11.2023 року (вх. № 1792) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0087134, зареєстрованого 13.06.1997 року із земель колишнього КСП «Плай» на території села Річка Пилипецької сільської об`єднаної територіальної громади;

5) визнати протиправною бездіяльність Пилипецької сільської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.01.2024 року (вх. № 98) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086807, зареєстрованого 07.05.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів за № 1 (сертифікат виданий на підставі рішення Міжгірської РДА № 242 від 07.05.1997 року);

6) зобов`язати Пилипецьку сільську раду (код ЄДРПОУ 04350843, юридична адреса: 90011, Закарпатська обл., Хустський р-н, село Пилипець, будинок 75) на найближчому пленарному засіданні розглянути по суті та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства заяву ОСОБА_1 від 22.01.2024 року (вх. № 98) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086807, зареєстрованого 07.05.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів за № 1 (сертифікат виданий на підставі рішення Міжгірської РДА № 242 від 07.05.1997 року).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що звернувся до Пилипецької сільської ради із трьома письмовими заявами від 24.11.2023 року (вх. № 1791), від 24.11.2023 року (вх. № 1792), від 22.01.2024 року (вх. № 98) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пилипецька сільська рада листами від 07.03.2024 року №210/02-06, 211/02-06, 212/02-06 повідомила позивача, що рішення за вказаними заявами не прийняті, оскільки не набрали необхідної кількості голосів, а заяви будуть повторно винесені на чергову сесію. Проте протягом трьох місяців цього зроблено не було, і 03.06.2024 року представником ОСОБА_1 адвокатом Кріуліним К.В. було надіслано на адресу Пилипецької сільської ради адвокатський запит №1110, в якому він просив повідомити, чи прийняті Пилипецькою сільською радою будь-які рішення по суті розгляду вказаних заяв. Пилипецька сільська рада відповіла на вищевказаний адвокатський запит листом від 05.06.2024 №406/02-06, в якому зазначила, що вищезазначені заяви будуть винесені на розгляд чергової сесії, яка запланована на 06.06.2024 року. Проте з моменту відповіді на адвокатський запит і по теперішній час рішення за цими заявами не приймалися, про що свідчить відсутність офіційних повідомлень від Пилипецької сільської ради на адресу ОСОБА_1 . Також факт нерозгляду вищевказаних заяв підтверджується відсутністю на сайті Пилипецької сільської ради відповідних рішень. Позивач вважає протиправною бездіяльність Пилипецької сільської ради, яка полягає у не розгляді у встановленому законом порядку заяв ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 24.11.2023 року (вх. № 1791), від 24.11.2023 року (вх. № 1792) та від 22.01.2024 року (вх. № 98), а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа 06.09.2024.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

На підставі цієї норми, суд розцінює неподання відповідачем відзиву, як визнання ним позову.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 24 листопада 2023 року, керуючись Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельної частки (паїв)» звернувся до Пилипецької сільської ради із заявою (вх. № 1791) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086740, зареєстрованого 25.06.1997 року із земель колишнього КСП «Пролісок» на території села Буковець Пилипецької сільської об`єднаної територіальної громади.

До вищевказаної заяви позивачем були додані наступні документи: копія паспорту позивача; копія ідентифікаційного коду позивача; копія сертифікату серії ЗК №0086740; копія договору купівлі-продажу від 15.05.2023; викопіювання місця розташування земельної ділянки.

24 листопада 2023 року, керуючись Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельної частки (паїв)», позивач також звернувся до Пилипецької сільської ради із заявою (вх. № 1792) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0087134, зареєстрованого 13.06.1997 року із земель колишнього КСП «Плай» на території села Річка Пилипецької сільської об`єднаної територіальної громади.

До вищевказаної заяви позивачем були додані наступні документи: копія паспорту позивача; копія ідентифікаційного коду позивача; копія сертифікату серії ЗК №0087134; копія договору купівлі-продажу від 01.11.2023; викопіювання місця розташування земельної ділянки.

22 січня 2024 року, керуючись Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельної частки (паїв)», позивач звернувся до Пилипецької сільської ради із заявою (вх. № 98) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086807, зареєстрованого 07.05.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів за № 1 (сертифікат виданий на підставі рішення Міжгірської РДА № 242 від 07.05.1997 року).

До вищевказаної заяви позивачем були додані наступні документи: копія паспорту позивача; копія ідентифікаційного коду позивача; копія сертифікату серії ЗК №0086807; копія договору купівлі-продажу від 16.01.2024; викопіювання місця розташування земельної ділянки.

07.03.2024 року на адресу позивача від Пилипецької сільської ради надійшли листи вих. № 210/02-06, №211/02-06 та №212/02-06, в яких зазначено, що заяви позивача було винесено на розгляд XXXV сесії VIII скликання Пилипецької сільської ради 23.02.2024, за результатами розгляду яких рішення не прийнято, оскільки не набрали необхідної кількості голосів. Крім того, позивача повідомлено, що заяви буде повторно винесено на розгляд чергової сесії Пилипецької сільської ради.

03.06.2024 року представником позивача адвокатом Кріуліним К.В. було надіслано на адресу Пилипецької сільської ради адвокатський запит №1110, в якому він просив повідомити, чи прийняті Пилипецькою сільською радою будь-які рішення по суті розгляду вказаних заяв.

Пилипецька сільська рада відповіла на вищевказаний адвокатський запит листом від 05.06.2024 №406/02-06, в якому зазначила, що вищезазначені заяви будуть винесені на розгляд чергової сесії, яка запланована на 06.06.2024 року.

На момент звернення позивача із позовною заявою рішення за заявами від 24.11.2023 та 22.01.2024 не приймалися.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частинами першою-третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.

Пунктом 21 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (набрав чинності 01.01.2019 року) землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктами 8, 16, 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України встановлено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачою державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Статтею 1 цього Закону визначено, що право на земельну частку (пай) мають:

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

- громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

- громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачені такі повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з частинами 2, 4 статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 року затверджено Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Цей Порядок визначає процедуру розподілу земельних ділянок, що підлягають паюванню, між власниками земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Пунктами 2, 3 цього Порядку передбачено, що організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.

У разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про: внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою рішення щодо внесення змін до проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

Статтею 19 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 20 цього Закону землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності зокрема в разі: б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Видами документації із землеустрою є зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно зі статтею 49-1 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Аналіз цих законодавчих норм свідчить, що одержання земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації із земель комунальної власності та приватизація земельних ділянок членами КСП в порядку паювання земель сільськогосподарських підприємств - це різні способи набуття громадянами права приватної власності на землю.

Органи місцевого самоврядування здійснюють як повноваження щодо передачі земельних ділянок громадянам у приватну власність із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, так і щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

В обох випадках процедура набуття громадянами права власності на землю передбачає проведення робіт із землеустрою, які виконуються на підставі відповідної документації: проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки - у разі передачі земель комунальної власності; проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам.

Підставою для розроблення такої документації є рішення ради, яке приймається за заявою громадянина про надання йому дозволу на виготовлення відповідної документації із землеустрою. Вирішення такої заяви повинно відбуватися в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий порядок та спосіб прийняття рішень з питань регулювання земельних відносин та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.

Дозвіл органу місцевого самоврядування на розроблення такої документації не є рішенням про передачу земельної ділянки у власність, а направлений на ідентифікацію та формування земельної ділянки, яка в подальшому може стати об`єктом цивільних прав.

Як зазначалося вище, 07.03.2024 року на адресу позивача від Пилипецької сільської ради надійшли листи вих. № 210/02-06, №211/02-06 та №212/02-06, в яких зазначено, що заяви позивача було винесено на розгляд XXXV сесії VIII скликання Пилипецької сільської ради 23.02.2024, за результатами розгляду яких рішення не прийнято, оскільки не набрали необхідної кількості голосів. Крім того, позивача повідомлено, що заяви буде повторно винесено на розгляд чергової сесії Пилипецької сільської ради. В подальшому Пилипецька сільська рада відповіла на адвокатський запит листом від 05.06.2024 №406/02-06, в якому зазначила, що вищезазначені заяви будуть винесені на розгляд чергової сесії, яка запланована на 06.06.2024 року. Однак на момент звернення позивача з даним позовом рішення за результатами розгляду заяв від 24.11.2023 та 22.01.2024 відповідачем не прийнято. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Суд вказує, що вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) належить до компетенції органу місцевого самоврядування.

У розглядуваному випадку Пилипецька сільська рада як орган місцевого самоврядування зобов`язана була розглянути у визначений законодавством місячний строк клопотання позивача про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) шляхом прийняття відповідного рішення згідно з приписами статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Натомість, за результатами розгляду заяв позивача рішення у встановленому законом порядку відповідачем не прийнято. Направлення Пилипецькою сільською радою листів від 07.03.2024 та 05.06.2024 не може вважатись вирішенням безпосередньо Пилипецькою сільською радою питання щодо надання або відмови у наданні позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 30 листопада 2020 року у справі №1140/2559/18 та від 24 червня 2020 року у справі №555/872/17.

Предметом позову є бездіяльність Пилипецької сільської ради щодо розгляду заяв позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для відведення земельної ділянки у власність оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд його клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.

З урахуванням наведеного суд вважає протиправною бездіяльність Пилипецької сільської ради щодо нерозгляду заяв позивача: від 24.11.2023 року (вх. № 1791) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086740, зареєстрованого 25.06.1997 року із земель колишнього КСП «Пролісок» на території села Буковець Пилипецької сільської об`єднаної територіальної громади; від 24.11.2023 року (вх. № 1792) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0087134, зареєстрованого 13.06.1997 року із земель колишнього КСП «Плай» на території села Річка Пилипецької сільської об`єднаної територіальної громади; від 22.01.2024 року (вх. № 98) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086807, зареєстрованого 07.05.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів за № 1, а тому задля належного захисту прав позивача відповідача слід зобов`язати розглянути вищевказані заяви на найближчому пленарному засіданні та за результатами їх розгляду прийняти рішення по суті звернення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 3633,60 грн., сплачений згідно з квитанцією.

Водночас, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. У заяві від 18.09.2024 позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду справи, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 по справі №826/7778/17.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 05.03.2023, додаткову угоду від 16.09.2024 до Договору про надання правової допомоги від 05.03.2023, платіжну інструкцію №0.0.3889657841.1 на суму 8000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, зі змісту додаткової угоди від 16.09.2024 до Договору про надання правової допомоги від 05.03.2023, адвокатом Кріулін К.В. були надані наступні послуги: аналіз законності бездіяльності Пилипецької сільської ради, можливих існуючих правових підстав такої поведінки органу місцевого самоврядування; надання юридичної консультації щодо нерозгляду Пилипецькою сільською радою звернень ОСОБА_1 ; підготовка та направлення адвокатського запиту від 08.01.2024 № 2148 щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 від 24.11.2023 року (вх. № 1791) та від 24.11.2023 року (вх. №1792) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (копія адвокатського запиту та докази відправки додаються); підготовка та направлення адвокатського запиту від 03.06.2024 № 1110 щодо двох вказаних вище заяв повторно та щодо заяви ОСОБА_1 від 22.01.2024 року (вх. № 98) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); аналіз судової практики з питання оскарження протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо нерозгляду заяв про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), консультування клієнта щодо перспектив судового оскарження; підготовка та подання до суду адміністративного позову; представництво інтересів Клієнта під час розгляду справи в першій судовій інстанції; підготовка процесуальних документів (клопотання/заяви щодо стягнення витрат на правову допомогу, відповіді на відзив тощо); надання відповідей та консультацій Клієнту з питань правового та/або інформаційного характеру щодо процесу розгляду позовної заяви, набуття законної сили рішенням суду; супроводження справи Клієнта в першій судовій інстанції до отримання судового рішення, що набрало законної сили, та виконавчого листа/листів.

Суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності і розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, матеріали справи не містять доказів здійснення адвокатських запитів до установ, такі до позовної заяви не додано, а тому включення цих послуг адвокатом до розрахунку є безпідставним і необґрунтованим.

Суд зазначає, що вивчення обставин справи, оформлення доказів для суду, в тому числі здійснення адвокатських запитів, аналіз судової практики та консультування клієнта щодо перспектив судового оскарження є складовими однієї послуги - підготовка позовної заяви.

Разом з цим, підготовка процесуальних документів (а саме: подання заяви щодо стягнення витрат на правову допомогу, інших процесуальних документів представником позивача подано не було), надання відповідей та консультацій щодо процесу розгляду позовної заяви, набуття законної сили рішенням суду, супроводження справи в першій судовій інстанції до отримання судового рішення також є складовими однієї послуги - представництво інтересів клієнта під час розгляду справи в першій судовій інстанції.

Аналізуючи викладене вище, враховуючи положення КАС України, а також ту обставину, що сума витрат позивача на правову допомогу у цій справі не відповідає складності справи та часу затраченого адвокатом на надання відповідних послуг, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат зазначений позивачем не є пропорційний, так як і час витрачений адвокатом на проведення відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи наведені вище правові норми, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу за результатами судового розгляду справи даної справи у розмірі 8000,00 грн є завищеною порівняно із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу допомогу можуть бути зменшені та підлягають частковому відшкодуванню, а саме в сумі 4000,00 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пилипецької сільської ради (с. Пилипець, буд. 75, Хустський район, Закарпатська область, 90011, код ЄДРПОУ 04350843) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Пилипецької сільської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 24 листопада 2023 року (вх. № 1791) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086740, зареєстрованого 25.06.1997 року із земель колишнього КСП «Пролісок» на території села Буковець Пилипецької сільської об`єднаної територіальної громади.

Зобов`язати Пилипецьку сільську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 від 24 листопада 2023 року (вх. № 1791) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086740, зареєстрованого 25.06.1997 року із земель колишнього КСП «Пролісок» на території села Буковець Пилипецької сільської об`єднаної територіальної громади та за результатами її розгляду прийняти рішення по суті звернення.

Визнати протиправною бездіяльність Пилипецької сільської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 24 листопада 2023 року (вх. № 1792) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0087134, зареєстрованого 13.06.1997 року із земель колишнього КСП «Плай» на території села Річка Пилипецької сільської об`єднаної територіальної громади.

Зобов`язати Пилипецьку сільську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 від 24 листопада 2023 року (вх. № 1792) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0087134, зареєстрованого 13.06.1997 року із земель колишнього КСП «Плай» на території села Річка Пилипецької сільської об`єднаної територіальної громади та за результатами її розгляду прийняти рішення по суті звернення.

Визнати протиправною бездіяльність Пилипецької сільської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 22 січня 2024 року (вх. № 98) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086807, зареєстрованого 07.05.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів за № 1.

Зобов`язати Пилипецьку сільську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2024 року (вх. № 98) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику земельного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086807, зареєстрованого 07.05.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів за № 1 та за результатами її розгляду прийняти рішення по суті звернення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Пилипецької сільської ради (с. Пилипець, буд. 75, Хустський район, Закарпатська область, 90011, код ЄДРПОУ 04350843) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3633,60 грн. (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 коп.) та витрати за надання правничої допомоги в сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМ.М. Луцович