Рішення № 12430813, 22.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.10 р.                     Справа № 37/12пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Лейби М.О. та Сгари Е.В., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Слов’янської міської ради, м. Слов’янськ, ідентифікаційний код 04052821

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інститут науково-педагогічної та виробничої інфраструктури”, м. Слов’янськ, ідентифікаційний код 24820831

до Відповідача 2: Регіонального відділення Фонду державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

про: визнання договору купівлі-продажу №3424 від 28.05.1999р. недійсним

за участю Прокурора м. Слов’янська в інтересах держави в особі Слов’янської міської ради

із залученням до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторони Позивача:

–          Третя особа 1 – Державна податкова адміністрація в Донецькій області, м. Донецьк,

–          Третя особа 2 - Донецький обласний центру зайнятості, м. Донецьк,

–          Третя особа 3 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, м. Донецьк,

–          Третя особа 4 - Слов’янська об’єднана Державна податкова інспекція, м. Слов’янськ

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача 1 – Білопольська О.В., (за довіреністю №б/н від 31.03.2010р.), Патлачук В.Н. (за довіреністю №б/н від 31.03.2010р.);

від Відповідача 2 – не з’явився;

від Третьої особи 1 – Дегтярьов Д.Т. (за довіреністю №5686/10/10-213 від 08.04.2010р.);

від Третьої особи 2 – Пузирьова А.С. (за довіреністю №07/3067 від 08.09.2010р.);

від Третьої особи 3 – Діденко М.Ю. (за довіреністю №9911/08 від 12.07.2010р.);

від Третьої особи 4 – Дегтярьов Д.Т. (за довіреністю №45622/10/10-212 від 10.11.2010р.), Дегтярьов Ю.В. (за довіреністю №б/н від 22.06.2010р.);

від Прокурора – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань та з 31.03.2010р. за допомогою технічних засобів.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 08.02.2010р. на 22.02.2010р., з 22.02.2010р. на 09.03.2010р., з 09.03.2010р. на 22.03.2010р., з 22.03.2010р. на 31.03.2010р., з 31.03.2010р. на 21.04.2010р. з одночасним продовженням строку розгляду справи за клопотанням сторін до 22.04.2010р., з 21.04.2010р. на 13.05.2010р., з 13.05.на 01.06.2010р., з 01.06.2010р. на 29.06.2010р., з 29.06.2010р. на 13.07.2010р., з 13.07.2010р. на 27.07.2010р., 22.07.2010р. провадження у справі зупинено, 13.10.2010р. поновлено та призначено на 01.11.2010р. з подальшим відкладанням на 22.11.2010р.

У судовому засіданні 22.11.2010р. судова колегія виходили до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Слов’янська міська рада, м. Слов’янськ (далі – Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інститут науково-педагогічної та виробничої інфраструктури”, м. Слов’янськ (далі – Відповідач 1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк (далі – Відповідач 2) про розірвання договору купівлі-продажу №3424 від 28.05.1999р. та повернення у власність територіальної громади м. Слов’янська Слов’янської міської ради об’єкту незавершеного будівництва – ресторан, розташований за адресою: м. Слов’янськ, майдан Жовтневої революції, 3.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем 1 зобов’язань за договором купівлі-продажу №3424 від 28.05.1999р. щодо завершення будівництва і введення об’єкта в експлуатацію до 2004 року, а також не надання техніко-робочого проекту на узгодження в управління архітектури та містобудування м. Слов’янська і не надходження до місцевого бюджету коштів від приватизації.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір купівлі-продажу №3424 від 28.05.1999р., довідку уточнення ідеальних часток в праві спільної власності на домоволодіння від 17.03.1998р.; рішення Слов’янської міської ради №16-ІІ-23 від 01.07.1998р.; Свідоцтво про власність; рішення №237/1 від 16.06.1999р.; розпорядження Управління архітектури та містобудування від 01.03.2004р.; рішення Виконавчого комітету Слов’янської міської ради №408/3 від 07.07.2004р.; акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 18.06.2004р.; лист-відповідь №126 від 16.03.2004р., №127 від 16.03.04р., №17/203 від 13.05.2008р., №1028 від 23.07.2008р.; рішення Слов’янської міської ради від 27.02.2009р. №87-ХХХІІІ-5; Постанову Слов’янського міськрайонного суду Донецької області у справі 2-а-33-09 від 09.06.2009р., ухвалу №2а-33/09/0544 від 13.11.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, ст.ст.27, 30 Закону України „Про приватизацію державного майна”, ст. 19 Закону України „Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва”, ст.ст. 16, 386, 530, 611, 612, 651 Цивільного кодексу України.

На виконання вимог ухвал суду та задля підтвердження своєї позиції Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.39-41, 102-105, 129-132 т.1; а.с.а.с. 105, 107, 112-115, 121-124, 126-156 т.2; а.с.а.с.2-3, 22-26, 123-125 т.3), з яких у т.ч.: заперечення на відзиви Відповідачів та на клопотання Відповідача 1 про здійснення аудіовізуальної фіксації судового процесу засобами засобу масової інформації.

Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надав:

- заяву від 19.05.2010р. з додатками (а.с.а.с.1 т.3) про доповнення підстав позову, якою зазначив про обов’язковість нотаріального посвідчення угоди про приватизацію у світлі приведених норм законодавства та фактичний продаж спірним договором більшої кількості площ, ніж було передбачено рішенням про приватизацію;

- клопотання №01-08-431 від 25.05.2010р. (а.с.8 т.3) про визнання поважною причин пропуску строку позовної давності з мотивів: обізнаності про порушення умов щодо своєчасного введення об’єкту нерухомого майна в експлуатацію з моменту прийняття сесією ради рішення від 27.02.2009р., дізнання про відчуження Відповідачу 1 більших площ, ніж передбачено договором з листа КП „БТІ” від 11.02.2008р. №96, того, що представники Слов’янської міської ради не брали участі у підготовці об’єкту незавершеного будівництва до приватизації, і Слов’янська міська рада не залучалася до участі у справі за позовом прокурора м. Слов’янська в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про розірвання цього ж договору;

- заяву №01-08-428/430 від 26.06.2010р. (а.с. 9 т.3) про зміну предмету позову, в якій з урахуванням всіх наведених раніше підстав просив визнати спірний договір недійсним.

Позивач в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України надав клопотання про забезпечення позову №0101-12/12869 від 13.07.2010р. (а.с. 78 т.3), у задоволені якого ухвалою суду від 13.07.2010р. було відмовлено.

Відповідач 1 надавав заперечення від 31.03.2010р. (а.с.а.с.143-148 т.1) та відзиви на позов та подальші заяви про доповнення підстав і про зміну предмету позову від 29.06.2010р. (а.с.а.с. 45-50 т.2), від 23.07.2010р. (а.с.а.с. 126-129 т.3), від 19.07.2010р. (а.с.а.с.41-44 т.4), якими проти позовних вимог (з урахуванням їх зміни) заперечив з наступних підстав: відсутність у Позивача правових підстав на звернення до суду з даним позовом, оскільки він не є стороною за спірним договором; пропущений строк позовної давності для звернення до суду; необґрунтованість застосування Позивачем до розглядуваних правовідносин положень Закону України „Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва”, який не діяв на момент укладення договору; Слов’янська міська рада не є кредитором за спірним договором купівлі-продажу; спірний об’єкт незавершеного будівництва введено в експлуатацію актом державної технічної комісії про прийняття завершеного будівництва об’єкта в експлуатацію від 18.06.2004р., який затверджено рішенням Виконкому Слов’янської міської Ради №408 від 07.07.2004р.; доводи Позивача щодо не надходження коштів за проданий об’єкт спростовуються листом Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області від 06.02.2001р. №09-783; вбудована в готельний комплекс будівля ресторану має частку 1/1 складається з першого, другового, третього технічного поверху та підвального приміщення, в якому розташовані тепло-водо-комунікації, що забезпечують тепло та водопостачання лише будівлі ресторану, оформлення права власності окремо на підвальне приміщення не потребує.

Крім того, Відповідач 1 надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 11-96 т.2; а.с.а.с. 83-88, 130-150 т.3; а.с. а.с.1-37, 40, 45-57, 106 т.4), у тому числі – клопотання про виклик в судове засідання посадових осіб, пояснення щодо виконання вимог ухвали суду, клопотання про застосування строку позовної давності і про звільнення від обов’язку доведення обставин, що визнані загальновідомими.

Відповідач 2 надав письмові пояснення від 08.02.2010р. (а.с.а.с.42-44 т.1), в яких проти позову заперечив, посилаючись на: відсутність у Позивача правових підстав на звернення до суду з даним позовом, оскільки він не є стороною за спірним договором; законодавство не передбачало визначеності площі об’єкту незавершеного будівництва у якості обов’язкової до визначення умови при приватизації такого майна; необґрунтованість тверджень про не надходження коштів за проданий об’єкт з огляду на лист Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області від 06.02.2001р. №09-783.

Крім того, Відповідачем 2 наданий:

- відзив №10-14-01784 від 18.02.2010р. (а.с.а.с. 98-101 т.1), в якому окрім викладених раніше аргументів зазначено, про: безпідставність посилань Позивача на положення Цивільного кодексу України, який не розповсюджується на спірний договір, і тверджень про прострочення виконання Відповідачем 1 зобов’язань за договором, оскільки Словонька міська рада не є кредитором у такому зобов’язанні, введення об’єкту в експлуатацію пов’язано із підписанням відповідного акту державної приймальною комісією;

- клопотання (а.с. 101 т.2) із запереченнями проти клопотання Відповідача 1 про здійснення аудіовізуальної фіксації судового процесу засобами засобу масової інформації;

- пояснення від 08.04.2010р. (а.с. 102-104 т.2) щодо невірного визначення Позивачем предмету продажу і необхідності застосування Порядку повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі-продажу до правовідносин з повернення об’єкту приватизації, який визначає, що має повертається до сфери управління органу приватизації, що здійснював його відчуження.;

- пояснення від 01.06.2010р. (а.с. 7 т.3) відносно безпідставності тверджень про нездійснення нотаріального посвідчення спірного договору з огляду на положення ст. 15 Закону України „Про товарну біржу”;

- пояснення №10-14-06313 від 14.06.2010р. (а.с.а.с.31, 32 т.3) відносно дотримання законодавства при укладанні спірного договору та необхідності застосування строку позовної давності;

- пояснення від 12.07.2010р. (а.с.66 т.3) відносно характеру правовідносин Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області із особою, яка підписала спірний договір від його імені в яких він заперечив проти задоволення позовних вимог;

- додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 45-92, 110-114 т.1).

Ухвалою суду від 29.06.2010р. до участі у справу у якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача були залучені: Державної податкова адміністрація в Донецькій області, м. Донецьк (далі – Третя особа 1), Донецький обласний центр зайнятості, м. Донецьк (далі – Третя особа 2) та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, м. Донецьк (далі - Третя особа 3).

Третя особа 1 надала письмові пояснення від 08.07.2010р. (а.с. 55 т.3), в яких повідомила, що ДПА України як центральний орган виконавчої влади є суб’єктом управління об’єктами державної власності, а Слов’янська ОДПІ є суб’єктом речового права - права оперативного управління щодо частини нежитлової будівлі за адресою: м. Слов’янськ, пл. Жовтневої Революції, б.3, зважаючи на що просила припинити провадження відносно ДПА у Донецький області.

На обґрунтування своєї позиції Третя особа 1 надала додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 56-60 т.3).

Третя особа 2 надала додаткові документи (а.с.80 т.3) та письмові пояснення №07/2498 від 20.07.2010р. (а.с. 110 т.3), в яких зазначила, що Позивач не є стороною договору купівлі-продажу №3424 від 22.05.1999р., ним був пропущений встановлений строк позовної давності, позовна заява не містить належного обґрунтування та підтвердження порушення Відповідачами інтересів Позивача, тому вважає, що Позивач не має підстав для звернення з позовом до суду.

Третя особа 3 надала додаткові документи (а.с.а.с.62-65 т.3) та письмові пояснення №10645/08 від 27.07.2010р. (а.с. 62 т.4), в яких проти позову заперечив, посилаючись на: відсутність у Позивача правових підстав на звернення до суду з даним позовом, оскільки до його компетенції не віднесено здійснення контролю за виконанням умов договору, який є предметом спору, і місцевим органам влади забороняється вимагати від покупців виконання умов, що не передбачені відповідним договором купівлі-продажу.

Ухвалою суду від 13.07.2010р. до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні Позивача залучено Слов’янську об’єднану державну податкову інспекцію, м. Слов’янськ (далі – Третя особа 4).

Третя особа 4 надала пояснення №30282/10/10-012 від 23.07.2010р. з додатками (а.с.а.с.120-141 т.4) щодо обставин та підстав набуття нею права оперативного управління державним майном в будівлі, що межує із об’єктом продажу за спірним договором.

Ухвалою від 22.02.2010р. суд, задля формування достатньої доказової бази, встановлення фактичних обставин справи і надання їм належної правової оцінки, викликав в судове засідання, в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України як посадових осіб для надання пояснень – посадових осіб вказаних в акті державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 18.06.2004 р., а саме:

- начальника інспекції державного архітектурно – будівельного контролю, м. Слов’янськ – Шеломенцеву Т.В.;

- ректора „Інституту науково – педагогічної та виробничої інфраструктури”, м. Слов’янськ – Ковальчук В.Н.;

- заступника міського голови по питанням діяльності виконавчих органів ради виконавчого комітету Слов’янської міської ради – Гаркавенко В.В.;

- директора Приватного підприємства „Рестро” , м. Слов’янськ – Дашевського А.Б.;

- директора Відкритого акціонерного товариства „Райградстрой”, м. Слов’янськ – Кутейко В.В.;

- головного лікаря Державного санітарно – епідеміологічного нагляду, м. Слов’янськ – Моховик С.В.;

- начальника Слов’янського відділу державної пожежної охорони, м. Слов’янськ – Резнік В.І.;

- начальника Северодонецької регіональної державної екологічної інспекції – Наумова В.А.;

- головного державного інспектора по охороні праці – Влосова В.Ф.;

- начальника територіального управління державної інспекції по енергозбереженню – Киричок А.С.;

- начальника Слов’янського відділу земельних ресурсів - Кобильник В.В.

На виконання вимог зазначеної вище ухвали посадовими особами були надані письмові пояснення, додані до матеріалів справи (а.с.а.с. 119,125, 129-131, 133 т.1).

Листом №06/1/221 від 30.03.2010р. Територіальне управління Держгірпромнагляду по Донецькій області повідомило суд про те, що головний державний інспектор по охороні праці – Власов В.П. відповідно до наказу №98 від 08.05.2009р. був звільнений з роботи з 11.05.2009р. (а.с.а.с. 93, 94 т.2).

Ухвалою від 21.04.2010р. в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України суд викликав посадову особу Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Слов’янська”, яким були надані пояснення №1290/0.56 від 11.05.2010р. (а.с.а.с.157, 158 т.2)

Крім того, з метою забезпечення всебічного і повного розгляду всіх обставин справи судом були витребувані в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України додаткові документи і докази у Донецької товарної біржі, які були надані разом із поясненнями №07/2498 від 20.07.2010р. (а.с.а.с. 110-120 т.3);

Листом № 1704 від 17.06.2010р. (а.с.28 т.3) прокурор м. Слов’янська повідомив суд про вступ у справу задля захисту державних інтересів на стороні Позивача, але своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів і в судове засідання не з’являвся, попри належне повідомлення про дату і час їх проведення шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження.

Представники сторін у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово. Представник Позивача, Прокурор та Відповідач 1 в судове засідання не з’явився, при цьому останній надав через канцелярію суду клопотання про слухання справи без участі свого представника (а.с.150 т.4).

В перебігу розгляду справи склад суду неодноразово змінювався, востаннє – розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 29.10.2010р., з урахуванням якого остаточно судова колегія складається з суддів: головуючого - і Попкова Д.О. та членів колегії Лейби М.О. і Сгари Е.В.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка окремих учасників справи істотним чином не впливає на правильність такої кваліфікації у світлі повноти зібраних по справі документів та достатності наданого судом часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору із наданням підтверджуючих документів, і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, подальше зволікання із вирішенням спору може привести до порушення гарантованого ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на розгляд справи впродовж розумного строку.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

01.07.1998р. Слов’янською міською радою прийняте рішення № 16-ІІ-23 про приватизацію незавершеного будівництва (а.с.11 т.1), у тому числі частини площі адміністративної будівлі ресторанного комплексу, загальною площею 1763,7 кв.м., розташованого на майдані Революції, 3 (далі – спірне майно), приватизацію якої доручити Донецькому регіональному відділенню Фонду державного майна України (п.2.1 зазначеного вище рішення).

Листом №145 від 23.07.1998р. (а.с.53) Відділ капітального будівництва Слов’янського міськвиконкому звернувся до Відповідача 2 з проханням реалізувати через аукціон спірне майно.

На підставі означеного листа 24.07.1998р. Відповідачем 2 був виданий наказ №1527 (а.с.57 т.1) про включення спірного майна в перелік на приватизацію об’єктів незавершеного будівництва, а протоколом експертної комісії створеної згідно наказу №27 від 24.07.1998р. (а.с.5 т.2) від цього ж дня (а.с.а.с.60, 61 т.1) способом приватизації був визначений аукціон з початковою ціною продажу 168575грн., які (спосіб і ціна) були затверджені наказом Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України №1532 від 27.07.1998р. (а.с.62 т.1) із дорученням проведення аукціону Донецькій товарній біржі.

Наказом Відповідача 2 №1970 від 25.09.1998р. (а.с.63 т.1) спірне майно було виставлено на повторний продаж із зниження початкової ціни на 50% у зв’язку із відсутністю заявок на участь в аукціоні – до суми 84288грн.

Наказом Відповідача 2 №304 від 17.02.1999р. спірне майно знову було виставлено на повторний продаж за початковою ціною 84288грн. (а.с.64 т.1), а наказом №666 від 15.04.1999р. (а.с.65 т.1) строк дії попередніх наказів від 25.09.1998р. №1970 і від 17.02.1999р. №304 було продовжено. Цього ж дня був знову прийнятий наказ №667 (а.с.66 т.1) про виставлення спірного майна на повторний продаж. Інформація про проведення такого аукціону була опублікована в Відомостях приватизації за 28.04.1999р. (а.с.68 т.1).

28.05.1999р.на Донецькій товарній біржі відбулися торги з продажу об’єктів приватизації, оформлені протоколом №24/2 (а.с.71 т.1), згідно якого переможцем за лотом 2 (спірне майно) був визначений Відповідач 1 , у зв’язку із чим цього ж дня між Відповідачем 2 (Продавець) та Позивачем (Покупець) був укладений та посвідчений на Донецькій товарній біржі договір купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва №3424 (а.с.а.с.12, 13 т.1), згідно п.п.1.1., 8.2. якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця об’єкт незавершеного будівництва – ресторан, який знаходиться за адресою: 343222, м. Слов’янськ, майдан Жовтневої революції, 3 за переліком у акті обстеження будівельного майданчику (а.с.а.с.58,59 т.1), а Покупець зобов’язується прийняти об’єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що право власності на об’єкт переходить до Покупця з моменту посвідчення Договору купівлі-продажу Донецькою товарною біржею.

Відповідно до умов розділу 5 означеного договору на Покупця, крім здійснення розрахунків за об’єкт купівлі-продажу, врегульованих положеннями розділу 2 договору, здійснення яких підтверджується наданими платіжними документами (а.с.а.с.42-50 т.2), та інших немайнових зобов’язань, покладений обов’язок із забезпечення введення об’єкту в експлуатацію до 2004р. (п.5.4.).

Положеннями п. 11.3. договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов цього договору Продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, таке розірвання здійснюється за вимогою сторони за рішенням суду або арбітражного суду.

Про передачу майна Покупцю 01.06.1999р. сторонами був складений і підписаний акт прийому-передачі (а.с.46 т.4).

Згідно рішення Виконавчого комітету Слов’янської міської ради №259 від 16.06.1999р. (а.с.74 т.2) спірний договір був зареєстрований відповідно до п. 7 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” і на підставі вказаного договору купівлі-продажу Відповідачу видано свідоцтво про власність від 17.01.2001р. №2351 (а.с.14 т.1).

Рішенням Виконавчого комітету Слов’янської міської ради №237/1 від 16.06.1999р. (а.с.15 т.1) вирішено: дозволити Відповідачу 1 реконструкцію незавершеного будівництва вбудованого приміщення ресторану розташованого на майдані Революції, 3, для розміщення адміністративно-лекційного корпусу; доручено управлінню архітектури та містобудування видати архітектурно-планувальне завдання; зобов’язати Відповідача 1 надати техніко-робочий проект на погодження у управління архітектури та містобудування м. Слов’янська, та інше.

Як вбачається з повідомлення управління архітектури та містобудування від 01.03.2004р. (а.с.16 т.1), управлінням архітектури та містобудування від 01.03.2004р. був встановлений факт того, що Відповідачем 1 ведуться будівельні роботи з реконструкції об’єкту незавершеного будівництва без дозволу на їх виконання та без затвердження у встановленому порядку проектної документації. У зв’язку з чим Відповідачу 1 було наказано припинити роботи з реконструкції об’єкту незавершеного будівництва, а об’єкт зареєструвати в інспекції ДАБК та отримати дозвіл на виконання робіт в строк до 10.03.2004р.

07.07.2004р. Виконавчим комітетом Слов’янської міської ради №408/3 (а.с.17 т.1) був затверджений акт державної технічної комісії з прийому в експлуатацію „Бізнес-центру” після реконструкції об’єкту незавершеного будівництва ресторану за адресою: майдан Жовтневої Революції, 3 в м. Слов’янську (а.с.18 т.1).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.01.2006р. у справі №10/128пд (а.с.а.с.113, 114 т.1) за результатами нового розгляду, запровадженого постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2005р. (а.с.а.с.111,112 т.1) відмовлено у задоволені позову прокурора м. Слов’янська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інститут науково-педагогічної та виробничої інфраструктури”, м. Слов’янськ про розірвання спірного договору купівлі-продажу об’єкту приватизації. І хоча Слов’янська міська рада не була учасником провадження по цій справі, заступник міського голови на підставі рішення №584 від 13.12.2000р. (а.с.51 2) звертався до суду із клопотанням (а.с.110 т.1) про не розірвання спірного договору.

02.06.2006р. Відповідачами був складаний акт за результатами підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва – ресторану від 28.05.1999р. №3424 (а.с.а.с.45-48 т.1), в якому зазначено про повне виконання умов договору та зняття органом приватизації договору з контролю.

Рішенням Слов’янської міської ради №87-ХХХІІІ-5 від 27.02.2009р. (а.с.23 т.1) скасовано рішення Виконавчого комітету Слов’янської міської ради №408/3.

Постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Слов’янської міської ради №317 від 16.04.2008р., а також визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Слов’янської міської ради №914/6 від 03.12.2008р.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009р. (а.с.а.с. 30-35 т.1) постанову Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 09.06.2009р. №2а-33/09/0544 залишено без змін.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, остаточно вимагаючи з урахуванням заяви №01-08-428/430 від 26.06.2010р. (а.с. 9 т.3) визнання договору купівлі-продажу №3424 від 28.05.1999р. недійсним з одночасним визнанням поважними причини пропущення строку позовної давності.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у заперечення від 31.03.2010р. (а.с.а.с.143-148 т.1) та відзивах на позов та подальші заяви про доповнення підстав і про зміну предмету позову від 29.06.2010р. (а.с.а.с. 45-50 т.2), від 23.07.2010р. (а.с.а.с. 126-129 т.3), від 19.07.2010р. (а.с.а.с.41-44 т.4).

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №10-14-01784 від 18.02.2010р. (а.с.а.с. 98-101 т.1) та письмових поясненнях від 08.02.2010р. (а.с.а.с.42-44 т.1).

Треті особи 1-4 свою позицію по суті розглядуваного спору доведи до відома суду у викладених вище письмових поясненнях, підтримуючи при цьому, Відповідачів.

Суд розглядає справу в контексті остаточних вимог Позивача про визнання спірного договору недійсним, оскільки за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, що була діючою на момент подання відповідної заяви), Позивач був управнений змінювати таким чином предмет позову.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту заявлених вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні недійсним договору купівлі-продажу (приватизації) об’єкту незавершеного будівництва комунальної власності №3424 від 28.05.1999р. за позовом органу місцевого самоврядування, який приймав рішення про приватизацію такого майна до сторін цього договору.

В абз. 3 п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111 визначено, що вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення, що зумовлено запровадженим ст. 58 Конституції України принципом заборони ретроспективної дії законів та інших нормативно-правових актів.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, регламентуються насамперед Цивільним кодексом УРСР та нормами приватизаційного законодавства - Законами України „Про приватизацію державного майна” і „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, Указів Президента України від 14.010.1993р. №456 і від 24.02.1999р. №209/99.

Статтею 71 Цивільного кодекс УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. При цьому, діюче на момент укладання спірного договору законодавство не передбачало виключення щодо означеного правила про строк позовної давності до вимог про визнання договору недійсним, висновок про що відповідає правовій позиції, приведеній в абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9.

Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов - коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем, що вбачається із абз. 1 п. 4. Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України.

Отже, строк позовної давності, застосування якого судом за змістом ст. 75 вказаного Кодексу є обов’язковим незалежно від заяви сторін, має підліковуватися з моменту обізнаності Позивача про існування спірного договору.

Як встановлено судом, Слов’янська міська рада безпосередньо не є стороною спірного договору, хоча саме не і було прийнято рішення про приватизацію об’єкту незавершеного будівництва, на виконання якого (рішення) і був укладений договір.

Разом із цим, представлені в матеріалах справи документи дають підстави для ствердження про те, що Позивач був і повинен був дізнатися про існування спірного договору, а отже – і про порушення у зв’язку із цим своїх прав, захищуваних розглядуваним позовом, задовго до дати його подання до суду (20.01.2010р.), адже рішення №259 від 16.06.1999р. (а.с.74 т.2) і №237/1 від 16.06.1999р. (а.с.15 т.1) про реєстрацію спірного договору і про надання дозволу покупцеві здійснити реконструкцію об’єкту приватизації відповідно приймалися за безпосередньою участю міського голови – особи, яка згідно п.п.14,15 ч. 3 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування” уповноважена представляти раду та територіальну громаду у відносинах з державними органами та іншими особами і звертатися до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади.

Більш пізні за хронологією рішення органів місцевого самоврядування – про звернення до суду із клопотанням не розривати спірний договір і про затвердження акту державної приймальної комісії про введення в експлуатацію добудований об’єкт приватизації також вказують на достатню обізнаність про факт існування спірного договору.

Отже, за відсутністю доказів іншого, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за розглядуваними вимогами почав свій перебіг не пізніше 16.06.1999р. та, відповідно, добіг кінця 16.06.2003р. (до набрання законної сили Цивільним кодексом України, положення ст. 267 якого передбачали можливість застосування наслідків спливу позовної давності лише за заявою заінтересованої сторони).

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР пропущення строку позовної давності є підставою для відмові у задоволені позову за винятком випадку, коли визнає причину пропуску поважною.

Втім, розглядаючи відповідне клопотання Позивача, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість прохання щодо визнання причини пропуску поважною, адже з моменту визначеного судом строку початку перебігу строку давності і до подання позову минуло понад 9 років, впродовж яких відповідний міський голова від імені Слов’янської міської ради як юридичної особи не був позбавлений за всіма можливими припущеннями скористатися правом на судовий захист.

Наведені Позивачем аргументи суд вважає непереконливими, адже окрім підстав неналежного виконання Покупцем приватизаційних зобов’язань, право вимоги щодо яких належить не Заявнику позову, а Регіональному відділенню Фонду державного майна України як стороні по договору і органу приватизації у світлі приписів ч. 2 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, Слов’янська міська рада зауважує і про порушення законності безпосередньо при укладанні спірного договору, висування вимог стосовно чого не перебуває у залежності від очікування дій з виконання договору.

У світлі наведених обставин, поновлення строку позовної давності при його настільки значному пропуску не відповідало б вимогам верховенства права, закріплених ст. 8 Конституції України, з точки зору правової визначеності, стабільності цивільного обігу та заборони необґрунтованого втручання держави в право мирного володіння своїм майном у світлі гарантій, запроваджених ст. 1 ратифікованого Україною Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950р. Судом також враховується, що на необхідності застосування наслідків спливу позовної давності неодноразово зауважували і Відповідачі.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені позовних вимог.

Відмова суду у задоволені клопотання Відповідача 1 щодо забезпечення фіксації судового процесу технічними засобами телерадіокомпанії зумовлена запереченням з цього приводу Позивача і Відповідача 2 та забезпеченням належної фіксації в порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодекс України засобами суду, тим більше, що відповідні представники ЗМІ до судових засідань не з’являлись, хоча такі засідання є відкритими і вільними для відвідування.

Відмова суду у задоволенні клопотання Відповідача 1 про звільнення його від доказування загальновідомих обставин зумовлена тим, що ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не передбачає прийняття з цього приводу якогось рішення, тоді як підстав для визнання певних обставин загальновідомими суд не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок і компенсації з боку Відповідачів не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Слов’янської міської ради, м. Слов’янськ (ідентифікаційний код 04052821) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інститут науково-педагогічної та виробничої інфраструктури”, м. Слов’янськ (ідентифікаційний код 24820831) та Регіонального відділення Фонду державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) про визнання недійсним договору купівлі-продажу №3424 від 28.05.1999р. об’єкту незавершеного будівництва – ресторану, розташованого за адресою: м. Слов’янськ, пл. Жовтневої революції, 3, укладеного між відповідачами.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2010р.

Головуючий суддя Попков Д.О.                               

Суддя Е.В. Сгара

Суддя М.О. Лейба