Рішення № 124306518, 08.01.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 760/10042/24

пр. № 2/759/597/25

08 січня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Корецької М.С., розглянувши без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - Товариство) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції сторін

Аргументи позивача

29 квітня 2024 року до Солом`янського районного суду міста Києва засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

13 травня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва постановив ухвалу про передачу зазначеної справи до Святошинського районного суду міста Києва за підсудністю.

Справа надійшла до Святошинського районного суду міста Києва 22.07.2024.

Позов обґрунтований тим, що:

- 23 березня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» і ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2108210729604 (далі - кредитний договір) на суму 4 5000,00 гривень;

- 01 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 1-12, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором;

- 10 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» і Товариство уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, за яким Товариство набуло права вимоги за кредитним договором;

- свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконав, у результаті чого утворилася заборгованість у сумі 19 375,00 гривень, з яких:

4 499,80 гривень - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);

69 792,88 гривень - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.

З урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності Товариство просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 45 727,00 гривень, з яких:

4 499,80 гривень - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);

41 227,00 гривень - заборгованість за відсотками.

Позиція відповідача

ОСОБА_1 на позовні вимоги не відреагував, про судовий розгляд справи був повідомлений належним чином, у тому числі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України. Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

ІІ. Процесуальні дії суду

30 липня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

05 серпня 2024 року суд направив на адресу ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження у справі, а також примірник позовної заяви і додатків до неї.

Поштовий конверт, яким відповідачу на його зареєстроване місце проживання суд направив ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, повернувся до суду без вручення. На довідці про причини повернення / досилання від 11.09.2024 стоять відмітки «повертається» та «за закінченням терміну зберігання».

Суд зауважує, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника - суду.

Також суд повідомляв ОСОБА_1 про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с. 65).

З огляду на викладене, суд ужив всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Проте відповідач у встановлений судом строк заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов не подав.

За таких обставин, суд вирішує справи за наявними матеріалами відповідно до положень частини п`ятої статті 279 і частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

23 березня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (Кредитор) і ОСОБА_1 (Позичальник) уклали договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2108210729604 (а.с. 8-10).

За цим договором Кредитор зобов`язується надати Позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в анкеті-заяві та складає 4 500,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, нараховані відповідно до умови цього договору, його додатків та правил (пункт 1.1 кредитного договору)

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кредит надається на строк, зазначений в анкеті-заяві та графіку платежів, який є додатком до цього договору і є невід`ємною його частиною.

Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункт 1.3. кредитного договору).

Згідно з пунктом 1.4. кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - процентна ставка) протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування кредиту в такому розмірі:

а) 2 % за кожний день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а) кредитного договору;

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б) кредитного договору;

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в) кредитного договору;

Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) - 1 рік (пункт 1.9. кредитного договору).

Договір підписаний Позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Z2.

Відповідно до заяви-анкети для отримання кредиту (додаток № 1 до кредитного договору) ОСОБА_1 просив Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» надати йому кредит у сумі 4 500,00 гривень. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Зобов`язувався повернути кредит у сумі 4 500,00 гривень та проценти в сумі 1 440,00 гривень (а.с. 10, зворот).

Заява-анкета підписана Позичальником 23.03.2021 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Z2.

Відповідно до графіку платежів (додаток № 2 до кредитного договору) до 07 квітня 2021 року Позичальник мав сплатити 5 940,00 гривень, з яких: 4 500,00 гривень - сума кредиту; 1 440,00 гривень - проценти за користування кредитом (а.с. 11).

Згідно з паспортом споживчого кредиту (додаток № 3 до кредитного договору) сума/ліміт кредиту становить 4 500,00 гривень; строк кредитування - 16 днів; загальні витрати за кредитом - 1 440,00 гривень (сума % за договором) + 630,00 гривень (комісія); орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі - 4 500,00 гривень (тіло кредиту) + 1 440,00 гривень (сума % за договором) + 630,00 гривень (комісія) (а.с. 12-13).

Паспорт споживчого кредиту підписаний Позичальником 23.03.2021 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Z2.

Відповідно до довідки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» б/н від 13.03.2024 (а.с. 14) зазначене Товариство здійснило переказ коштів з такими деталями транзакції:

Номер карти НОМЕР_1

Власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK

Категорія карти Visa

Час запиту 23.03.2021 5:04:53

Номер договору згідно з інформацією кредитора 2108210729604

Сума 4 500

Валюта UAH

Інформацією про держателя вищевказаної банківської карти та про рух коштів по ній в повній мірі володіє банк-емітент цієї карти.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», станом на 30.11.2021 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 35 637,60 гривень. При цьому ОСОБА_1 сплачено 0,20 гривень тіла кредиту, 1 603,80 гривень відсотків (а.с. 14, зворот - 16).

01 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (Клієнт) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Фактор) уклали договір факторингу № 1-12 (а.с. 19-21).

За цим договором Клієнт (первісний кредитор) зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги в сумі 60 168 947,00 гривень, а Фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить Клієнту, і стає новим кредитором за договорами фінансових послуг, укладених між Клієнтом і боржниками (пункт 2.1. договору факторингу).

Відповідно до п. 6.1.4. договору факторингу право вимоги переходить до Фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акта приймання-передавання Реєстру боржників (додаток № 2), який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Відповідно до п. 7.1. договору факторингу розмір фінансування за Реєстром боржників становить 5 535 543,12 гривень.

Фактор здійснює фінансування на користь Клієнта шляхом одноразового перерахування суми грошових коштів протягом п`яти банківських днів з дати підписання цього договору (пункт 7.2. договору факторингу).

Відповідно до платіжного доручення № 307600018 від 03.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» грошові кошти в сумі 5 535 543,12 гривень, без ПДВ; призначення платежу: оплата лоту згідно з договором факторингу № 1-12 від 01.12.2021 (а.с. 21).

Згідно з Актом приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 1-12 від 01.12.2021 (додаток № 2 до договору факторингу) від 03 грудня 2021 року Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників в електронному вигляді, наданий на флеш-носії у розмірі 12,9 Мбайт. Загальна кількість боржників 73163292 (а.с. 21, зворот).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 (додаток № 3 до договору факторингу) Клієнт передав, а Фактор прийняв право вимоги до ОСОБА_1 на суму 35 637,60 гривень (а.с. 24).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», станом на 10.03.2023 заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» становить 74 292,68 гривень, з яких 4 499,80 гривень - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 69 792,88 гривень - заборгованість за процентами (а.с. 17).

10 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор ) і Товариство (Новий кредитор) уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 (а.с. 25-27).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору про відступлення прав вимоги за своєю правовою природою цей договір є правочином з передання Первісним кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у цьому договорі Новому кредитору. Жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на його виконання, не вважатимуться фінансування Первісного кредитора Новим кредитором

За цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договорами позики (кредитними договорами) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти в розмірі і в порядку, що визначені цим договором (пункт 2.1. договору про відступлення прав вимоги).

Відповідно до п. 5.2. договору про відступлення прав вимоги права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання сторонами Акта приймання-передачі Реєстру боржників у друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).

Згідно з Актом прийому-передачі реєстру боржників від 10 березня 2023 року за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю боржників 29141 (а.с. 28).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 (додаток № 3 до договору про відступлення прав вимоги) Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на суму 74 292,68 гривень, з яких 4 499,80 гривень - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 69 792,88 гривень - заборгованість за відсотками (а.с. 29).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, складеним Товариством, станом на 08.04.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 74 292,68 гривень, з яких 4 499,80 гривень - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 69 792,88 гривень - заборгованість за відсотками (а.с. 18).

ІV. Мотиви суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 4 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 756/1384/20).

Між сторонами у справі виникли правовідносини щодо виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частини перша, друга статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VII від 15.11.2016 договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України. Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Особові рахунки та виписки з них обов`язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 Верховний Суд виснував, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.

Пунктом 1 частини 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про факторингу, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У постанові від 30 листопада 2022 року в справі № 334/3056/15 Верховний Суд зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд під час розгляду цієї справи має оцінити надані сторонами докази і відповісти на такі питання:

1) чи є кредитний договір укладеним?

2) чи виконали сторони кредитного договору свої зобов`язання за ним?

3) чи правильно нарахована заборгованість за кредитним договором?

4) чи перейшло до Товариства право вимоги за кредитним договором?

V. Оцінка суду

На підтвердження укладення відповідачем кредитного договору позивач надав копію договору про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2108210729604, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» і відповідачем 23.03.2021, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що зазначений договір є укладеним, оскільки одноразовий ідентифікатор за своєю сутністю є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При цьому, без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» і здійснення ним всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, договір між ним та кредитодавцем не був би укладений.

На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» зобов`язань за кредитним договором Товариство надало довідку ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» б/н від 13.03.2024, яка, на думку Товариства підтверджує переказ грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Однак зазначена довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, не містить повної інформації про погоджений сторонами у кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму кредиту, а також не містить повної інформації про номер платіжного засобу на який, згідно з доводами позивача, було перераховано суму кредиту. Матеріали справи також не містять даних, що підтверджують належність електронного платіжного засобу (платіжної картки номер НОМЕР_1 ), саме ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повна інформація щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача у договорі кредитному договорі відсутня.

З наведених мотивів довідку ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» б/н від 13.03.2024, як доказ виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» зобов`язань за кредитним договором, суд відхиляє.

Наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості так само не є документами первинного бухгалтерського обліку, а є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення дій одної сторони (кредитора). Також вони є внутрішніми документом кредитора та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

З огляду на викладене, розрахунки заборгованості не є належними доказами виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» зобов`язань за кредитним договором.

Належних, допустимих і достовірних доказів надання відповідачеві кредиту в сумі 4 500,00 гривень (первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») позивач не надав.

Будь-яких клопотань про витребування доказів Товариство не заявляло.

Суд акцентує, що кредитний договір має консенсуальний характер, є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх його істотних умов. Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Отже, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності кредитної заборгованості.

З огляду на те, що позивач не довів надання відповідачеві кредиту, оцінку правильності нарахування кредитної заборгованості та наявності у позивача права вимоги за кредитним договором суд не надає.

VІ. Висновки суду

Оскільки Товариство не надало належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів надання ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором, суд констатує відсутність порушених прав Товариства і відмовляє у позові повністю.

VІІ. Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Позивач сплатив судовий збір в сумі 3 028,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АБ «УКРГАЗБАНК» № 0428950059 від 23.04.2024 (а.с. 3).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- договір про надання правової допомоги № 02-01/2023, укладений між Товариством і Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» 02.01.2023 (а.с. 42, зворот - 43)

- прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затверджений рішенням загальних зборів «ЛІГАЛ АССІСТАНС» 01.11.2023 (а.с. 44);

- заявку на надання юридичної допомоги № 588 від 01.03.2024 (а.с. 46);

- витяг з Акта № 2 про надання юридичної допомоги від 08.03.2024 (а.с. 47);

- платіжну інструкцію АБ «УКРГАЗБАНК» № 0421270000 від 15.03.2024 (а.с. 45).

Доказів понесення інших витрат сторони не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовив у позові повністю, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44276926).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Повне рішення суду складене 08 січня 2025 року.

Суддя Ю.В. Кравченко