Ухвала суду № 124306262, 07.01.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/18302/24

Провадження №: 2-з/755/2/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" січня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши заяву позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про розірвання договору та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про розірвання договору та стягнення заборгованості за договором на утримання дитини, визначення місця проживання дитини та встановлення регламенту побачень батька з дитиною, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про розірвання договору та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про розірвання договору та стягнення заборгованості за договором на утримання дитини, визначення місця проживання дитини та встановлення регламенту побачень батька з дитиною.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 січня 2025 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження.

03 січня 2025 року позивачем ОСОБА_1 через представника - адвоката Чередниченка Д.О. подано заяву про забезпечення позову, яку 06 січня 2025 року передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03 січня 2025 року.

В поданій заяві про забезпечення позову позивач просить суд до набрання законної сили рішенням суду у цій справі визначити наступний час побачень та спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зі своїм батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ):

- під час навчального процесу малолітньої ОСОБА_3 - першого та третього тижня кожного календарного місяця: щопонеділка з 12:50, але не раніше фактичного часу закінчення занять в Гімназії №99 м.Києва згідно затвердженого розкладу, до 20:00 без присутності матері - ОСОБА_2 ; щовівторка з 12:50, але не раніше фактичного часу закінчення занять в Гімназії №99 м.Києва згідно затвердженого розкладу, до 18:00 без присутності матері - ОСОБА_2 .

- під час навчального процесу малолітньої ОСОБА_3 - другого та червертого тижня кожного календарного місяця: щопонеділка з 12:50, але не раніше фактичного часу закінчення занять в Гімназії №99 м.Києва згідно затвердженого розкладу, до 21:00 без присутності матері - ОСОБА_2 ; щовівторка з 12:50, але не раніше фактичного часу закінчення занять в Гімназії №99 м.Києва згідно затвердженого розкладу, до 18:00 без присутності матері - ОСОБА_2 ; щоп`ятниці з 11:50, але не раніше фактичного часу закінчення занять в Гімназії №99 м.Києва згідно затвердженого розкладу, до 19:30 без присутності матері - ОСОБА_2 .

- зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) передавати малолітню ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) її батьку - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) під час навчального процесу за адресою місця навчання, а саме: АДРЕСА_3 , відповідно до визначеного судом часу побачень та спілкувань.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, приходить до наступного.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (ч.1 ст.153 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).

Суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Разом із тим, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року частково задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, зобов`язано ОСОБА_2 забезпечувати можливість спілкування батька - ОСОБА_1 з дочкою - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) засобами телефонного зв`язку та/або відео зв`язку із 18:00 по 20:00 тривалістю не менше 20 хвилин без перешкод з боку матері - ОСОБА_2 .

Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року також частково задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, визначено час та місце побачень і спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком - ОСОБА_1 :

- під час навчального процесу малолітньої ОСОБА_3 - першого та третього тижня кожного календарного місяця з 11 год. 50 хв. п`ятниці, але не раніше фактичного часу закінчення занять в Гімназії №99 м.Києва згідно затвердженого розкладу, до 08 год. 30 хв. понеділка, але не пізніше початку занять в Гімназії №99 м.Києва згідно затвердженого розкладу, за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , без присутності матері;

- під час перебування малолітньої ОСОБА_3 на весінніх, осінніх, зимових та літніх канікулах - першого та третього тижня кожного календарного місяця з 19 год. 00 хв. п`ятниці до 19 год. 00 хв. неділі, за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , без присутності матері.

Зобов`язано ОСОБА_2 передавати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьку - ОСОБА_1 протягом навчального періоду за адресою місця її навчання, а саме: АДРЕСА_3 (місцезнаходження навчального закладу), а протягом перебування малолітньої ОСОБА_3 на весінніх, осінніх, зимових та літніх канікулах за адресою: АДРЕСА_5 , відповідно до визначеного судом часу побачень та спілкувань.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову від 03 січня 2025 року позивач ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 не виконує вказані вище ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року та ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року, які знаходяться на примусовому виконанні у державного виконавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. (ч. 1 ст. 44 ЦПК України)

Виходячи з обґрунтування підстав забезпечення позову в цій заяві, згідно якого невиконання відповідачем двох ухвал суду про забезпечення позову доводить, що остання не бажає, щоб позивач підтримував зв`язок з дитиною і такий зв`язок втрачається, суд наголошує на тому, що наведені в заяві доводи не відповідають меті забезпечення позову, учасники судового процесу не можуть використовувати забезпечення позову з метою спонукання іншого учасника справи до виконання судового рішення, яке перебуває на примусовому виконанні, а Законом України «Про виконавче провадження» визначені всі необхідні заходи, спрямовані на примусове виконання судових рішень.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, як необґрунтованої.

При цьому, суд звертає увагу позивача ОСОБА_1 на неприпустимість зловживання процесуальними правами та на можливі наслідки у разі визнання зловживанням процесуальними правами дій, що суперечать завданню цивільного судочинства, які визначені в ст. 44 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статями 149, 150, 153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: