Рішення № 124305616, 09.01.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4236/24

Номер провадження2/711/1704/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого - судді: Казидуб О.Г.

при секретарі: Шульга А.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача - адвоката: Заруба С.О.

представника відповідача - адвоката: Грушевий Ю. В.

представника третьої особи - за дорученням: Троян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ :

Адвокат Заруба Світлана Олександрівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради ( 18001, м. Черкаси, вул. Благовісна, 170, ЄДРПОУ 37853141) про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 15.04.2010 року був укладений шлюб, який 10.02.2020 року був розірваний за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/9474/19.

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_5 .

Від самого народження дочка проживала з матір`ю та батьком за адресою: АДРЕСА_2 . Після розірвання шлюбу між сторонами в 2020 році відповідач ОСОБА_2 забрала свої речі та виїхала за кордон. З того часу дочка проживає разом з позивачем, навчається в Черкаській загальноосвітній школі № 15. Позивач самостійно повністю опікується життям, інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини.

Відповідач з моменту виїзду за кордон у 2020 році жодного разу до України не поверталась, дитину не бачила з того часу, незважаючи на те, що позивач не перешкоджає у спілкуванні з дитиною. Батьківського обов`язку відповідач не виконує, не бере будь-якої участі у вихованні дочки, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною взагалі з 2020 року; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Просить звернути увагу, що в Україні йде війна та тривають мобілізаційні заходи, позивач вже отримував відстрочку від призову на військову службу, як такий, що самостійно виховує дитину, але на сьогоднішній день знову постає питання про мобілізацію позивача, в разі якої неповнолітня дитина залишається сама без батьківського піклування.

Враховуючи, що матір повністю втратила інтерес до своєї дочки, в тому числі, до участі у її вихованні, не підтримує зв`язок з дитиною навіть за допомогою телефонного та відеозв`язку, не перераховує грошові кошти на утримання дитини на рахунок батька, а також, з огляду на те, що відповідач навмисно ухиляється від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки.

Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

03 червня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

03 липня 2024 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, зобов`язано Орган опіки та піклування Черкаської міської ради надати суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

02 грудня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.Зазначив, що мати останній рік взагалі не звязувалася з матірю, вони ніяким чином не спілкуються.

Адвокат Заруба Світлана Олександрівна, яка діє в інтересах позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити.

Адвокат Грушевий Юрій Віталійович, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , в судовому засіданні зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Зазначив, що відповідач запрошувала дитину до себе, переписка у них велась за допомогою месенжера «Телеграм», але вона була видалена. Збереглися тільки скриншоти того, що відповідач скидала дитині кошти, які перераховувалися нею регулярно. Батько вживає всих заходів, щоб дитина з матір`ю не спілкувалась.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Черкаської міської ради за дорученням Троян Олена Володимирівна в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що на їхню думку , що позивач умисно не повідомив їх про засоби зв`язку з відповідачем і їм довелось шукати її в соціальних мережах, мама навіть не знала про те, що її хочуть позбавити батьківських прав, тому, висновок органу опіки та піклування є таким, що недоцільно позбавляти батьківських прав відповідача. Дитина була присутня на засіданні комісії і єдине, що заначила дитина на комісії, що в неї є образа на мати , і те що мати не виконує певні свої обіцянки.

Суд, заслухавши думку сторін, покази свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного висновку.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази надаються сторонами та іншими. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.2, 3 ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_5 . Батьками зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

10 лютого 2020 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси розірвано шлюб, укладений 15.04.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до Довідки Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 Черкаської міської ради № 108 від 24.04.2024, мати ОСОБА_6 за період навчання доньки з 01 вересня 2023 року дотепер на батьківських зборах присутньою не була, з учителями не спілкувалася, не цікавиться успіхами доньки в школі, в позакласних заходах участі не брала, батьківські збори не відвідує.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 19 липня 2022 року, наданого головними спеціалістами служби у справах дітей Черкаської міської ради Зубалій Н.А.. Сень Н.М. , проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Умови проживання задовільні. Встановлено, що власником квартири є ОСОБА_1 . В помешканні проведений ремонт, є необхідні меблі та предмети домашнього вжитку, побутова техніка. Кухня та санвузол в задовільному стані. Для малолітньої ОСОБА_5 відведена окрема кімната, де є двохярусне ліжко, шафа, в іншій кімнаті письмовий стіл. В наявності дитячий одяг, відповідно сезону.

Відповідно до ч.1 ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Приписами ч.3 ст.51Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з положеннями абз.3 ч.2 ст.3СК України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Положеннями ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991р. (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до ст.18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

В ст.7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з ч.2, 4 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Суд наголошує, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі №466/9380/17 від 17 червня 2021 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з Висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 щодо неповнолітньої ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконавчий комітет Черкаської міської ради як орган опіки та піклування вважає недоцільним та таким, що не відповідає якнайкращим інтересам дитини, позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 щодо неповнолітньої ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На думку суду, вищезазначений Висновок є обгрунтованим.

Як вбачається зі змісту рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2020 року по справі № 711/9474/19 по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, про місце проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягнуто між сторонами згоди.

Також. В матеріалах справи є квитанції за серпень 2021 року, вересень 2021 року, листопад 2022 року, вересень 2022 року, березень 2023 року, серпень 2023 року, з яких вбачається, що відповідачкою на рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_5 періодично перераховувалися кошти.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За положеннями частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р. № 3, надає чітке визначення поняття ухилення від виконання батьківських обов`язків, наприклад не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечуються необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 11.07.2017р. у справі «М. С. проти України» вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Суд бере до уваги, що надані позивачем ОСОБА_1 докази не доводять беззаперечно невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим доказам, суд дійшов до висновку про те, що підстави, передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав відсутні.

На підставі ст.ст. 150, 164, Сімейного Кодексу України та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 264, 265 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р. № 3, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09 січня 2025 року (з врахуванням вихідних днів та перебуванням судді у відпустці).

Головуючий: О. Г. Казидуб