Ухвала суду № 124305176, 03.01.2025, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/754/24

Номер провадження 1-кс/298/2/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 року с-ще Великий Березний

Слідчий суддяВеликоберезнянського районногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора Ужгородськоїокружної прокуратури ОСОБА_3 ,підозрюваної ОСОБА_4 та їїзахисника -адвоката ОСОБА_5 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув селищіВеликий Березнийклопотання слідчогослідчого відділеннявідділення поліції№2Ужгородського РУПГУНП вЗакарпатській області ОСОБА_6 ,погоджене прокуроромУжгородської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 ,про продовженнязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м.Ужгород Закарпатської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючої, розлученої, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, судимої: 09.12.2022 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн., ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2023 штраф замінено на 240 годин громадських робіт; 29.11.2023 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12024071070000058 від 13 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоющодо підозрюваної ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024071070000058від 13березня 2024рокуза ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що органом досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2024 року, ОСОБА_7 , усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись, а також будучи обізнаною про місця та осіб, у яких можна придбати психотропну речовину метамфетамін, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій, організувала стійку злочинну групу, до складу якої залучила своїх знайомих ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яких забезпечувала з вказаного періоду часу психотропною речовиною «метамфетамін», а останні в свою чергу, дотримуючись заходів конспірації, на виконання своїх функцій, в подальшому збували її за грошові кошти особам, схильним до їх вживання на території м.Ужгород та Ужгородського району Закарпатської області, розподіляючи між собою грошові кошти, отримані від збуту таких заборонених в обігу речовин.

Вказується, що для вчинення злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин ОСОБА_7 здійснювала загальне керівництво та координацію діями всіх учасників організованої групи, спільно з іншими учасниками організованої групи розробляли план вчинення злочинів, координування їх дій під час готування та вчинення кримінальних правопорушень, розподіляли ролі між усіма учасниками організованої групи, встановлювали загальновизначені правила поведінки та конспірації в організованій групі, забезпечували дотримання їх учасниками, здійснювали облік збутих психотропних речовин, розподіляли отримані від вчинення протиправної діяльності грошові кошти між учасниками групи, підшуковували інших учасників організованої групи та збували психотропні речовини, отримані перед цим ОСОБА_7 у невстановленому органом досудового розслідуванні місці та невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Організована група, очолювана ОСОБА_7 , характеризувалась попередньою зорганізованістю у спільне об`єднання осіб для вчинення корисливих злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин; стабільністю і згуртованістю членів групи, що виразилось у незмінності складу учасників злочинної групи та тривалості їх дій у період з березня 2024 року по теперішній час; детальною організацією функціонування групи у вигляді чіткого виконання кожним відведеної йому ролі та виконання вказівок організатора ОСОБА_7 ; обізнаністю всіх членів організованої групи з планом злочинних дій, спрямованим на досягнення єдиної злочинної мети; обізнаністю всіх членів злочинної групи з планом злочинних дій та свідомого виконання своїх функцій кожним із них.

Вказана організована група попередньо, умисно та добровільно зорганізувалась в єдине злочинне об`єднання, метою діяльності якого було незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин мешканцям Закарпатської області, з метою незаконного збагачення.

ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , як активні учасники організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діючи як виконавці, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівкою організатора групи ОСОБА_7 , безпосередньо приймали участь у придбанні психотропних речовин для їх подальшого збуту у роздріб, а також у зберіганні, зважуванні та фасуванні з метою збуту психотропних речовин, безпосередньо приймали участь у незаконному збуті таких речовин особам, що схильні до їх вживання, особисто займались підшукуванням осіб для подальшого збуту їм психотропних речовин, за обумовлену перед тим грошову вартість.

У складі організованої групи ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 умисно, з корисливих мотивів, вчинили ряд злочинів, пов`язаних з незаконним обігом психотропних речовин на території м. Ужгорода та Ужгородського району.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи засуджена вироком Ужгородського міськрайонного суду від 29.11.2023 за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, до 1 року позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнена з іспитовим строком на 1 рік, на шлях виправлення не стала та скоїла ряд нових злочинів пов`язаних з незаконним обігом наркотиків, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , виконуючи функції організатора у складі організованої нею групи, на початку серпня 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 02.08.2024, діючи разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у складі організованої групи, реалізовуючи єдиний злочинний план з незаконного збагачення шляхом збуту заборонених в обігу речовин, з корисливих мотивів, умисно, повторно, незаконно придбала у невстановлених осіб та місці з метою подальшого збуту останніми, невстановлену кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін, яку розділила на частини та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 02.08.2024 зберігала за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , та за попередньою домовленістю передала для подальшого продажу у роздріб ОСОБА_4 .

У свою чергу, ОСОБА_4 , на досягнення єдиного злочинного плану, згідно розподілених функцій, діючи як виконавець в організованій ОСОБА_7 групі, після отримання від останньої невстановленої кількості психотропної речовини - метамфетамін, зберігала її у невстановленому місці та часі, але не пізніше ніж до 16:17 годин 02.08.2024, після чого, реалізовуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на збут психотропних речовин, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, 02.08.2024 о 16 год 17 хв., перебуваючи із задньої частини супермаркету «АТБ» за адресою м. Ужгород, вул. Перемоги (Капушанська), 175а, в ході проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки, незаконно збула за 500 грн. особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_11 згорток фольги з вмістом психотропної речовини, який останній в подальшому відразу добровільно видав працівникам поліції, всередині якого згідно висновку експерта знаходилась психотропна речовина - метамфетамін, масою 0,0404 г.

Зазначається, що 19.09.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.307 КК України.

20.09.2024 слідчим суддею Великоберезнянського районного суду обрано запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави 600000,00 гривень, строком до 17.11.2024 включно.

22.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.307 КК України.

14.11.2024 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду було продовжено запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави 484 480,00 гривень, строком до 10.01.2025 включно.

Наголошується,що наявністьобґрунтованої підозриповністю підтверджуєтьсязібраними укримінальному провадженнідоказами,зокрема:протоколами контролюза вчиненнямзлочину уформі оперативноїзакупки;протоколом оглядута врученнягрошових коштів;постановами провизнання предметівречовими доказами;протоколами добровільноївидачі;протоколами прорезультати проведеннявізуального спостереженняза особами; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відео контроль особи; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; висновками експертів; та іншими зібраними доказами і матеріалами досудового розслідування.

На думку сторони обвинувачення, докази, які зібрані на даному етапі слідства є достатніми для обрання запобіжного заходу та обґрунтовують підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Метою застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 , є особливо тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме з такими республіками як Румунія, Угорщина, Словаччина та Польща, що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України, так і поза межами таких, а також переховуватись на території України;

- незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. Будучи обізнаною про осіб, які були свідками та яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 може незаконно впливати на них, а також на осіб, які будуть встановлені та покази яких матимуть суттєве значення для неупередженого досудового розслідування, а також їх родичів з метою дачі, зміни ними показань на її користь. Аналогічним чином ОСОБА_4 зможе впливати ще на експертів та спеціалістів, які вже залучені для проведення експертиз та в подальшому можуть бути залучені до проведення інших судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань або відмови від надання таких. Окрім цього, ОСОБА_4 зможе впливати на інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Знаходячись на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання, а також переїжджати в інші регіони та області України, чим ускладнить проведення з останньою слідчих та процесуальних дій;

- знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого злочину. Існування даного ризику, обґрунтовано тим, що на даному етапі досудового розслідування не виявлено місця виготовлення та пакування наркотичних засобів та психотропних речовин, не встановлено інших осіб та використовувані ними засоби для виготовлення, пакування та розповсюдження наркотичного засобу, що можуть бути виявлені і використані як докази, є підстави вважати, що такі знаходиться в іншому місці, у інших осіб, про що підозрювана може бути обізнаною, і до знищення чи приховування яких підозрювана може вдатися перебуваючи на волі;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, будучи на волі, ОСОБА_4 й надалі матиме можливість вчиняти кримінальні правопорушення, зокрема і надалі здійснювати збут психотропних речовин, з метою отримання прибутку.

Зазначає, що підставою застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.

На думку слідчого, ОСОБА_4 на підставі вагомих доказів обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які їй у випадку визнання винною, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років; її стан здоров`я не перешкоджає утриманню під вартою. Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_4 та не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на вищенаведене, слідчий за погодженням з прокурором просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3ст.307 КК України, на 60 діб в межах строку досудового розслідування.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав наведених в ньому, просив продовжити підозрюваній ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, вважаючи мету і підстави такого обґрунтованими. Додатково зазначив, що підозра ОСОБА_4 є обгрунтованою, а ризики, які стали підставою для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати. Наголосив на тому, що внаслідок великого обсягу слідчих дій, які слід провести в даному провадженні, кількості підозрюваних, обсяг призначених експертиз, завершити досудове розслідування неможливо до 10.01.2025, тому просить продовжити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 19.02.2025.

В судовому засіданні захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечив, вказуючи на необгрунтованість підозри та відсутність ризиків. Просив відмовити в клопотанні слідчого і застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, наголосивши в тому числі на непомірності розміру застави. Просив долучити письмові заперечення сторони захисту та надати їм оцінку в нарадчій кімнаті.

Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позицію захисника, просила обрати їй домашній арешт.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024071070000058 від 13 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

19 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

20вересня 2024року ухвалоюслідчого суддіВеликоберезнянського районногосуду Закарпатськоїобласті щодо ОСОБА_4 обрано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюстроком на60(шістдесят)діб,тобто до17листопада 2024року включно,визначено заставув розмірі 600000 (шістсот тисяч) гривень.

22 жовтня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2024 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024071070000058, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2024 - до п`яти місяців, тобто до 19 лютого 2025 року, включно.

14 листопада 2024 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду було продовжено запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення заставиу розмірі 484 480,00 гривень, строком до 10.01.2025 включно.

Положеннями ч. 3ст.199 КПК Українипередбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених устатті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.4ст.199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч.1ст.194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1ст.197 КПК Українистрок дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000192 від 24 грудня 2024 року; постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 08.07.2024; протокол огляду заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів від 02.08.2024; протокол вручення технічних засобів від 02.08.2024; рапорт о/у СКП ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_12 від 02.08.2024; протокол огляду та вилучення придбаного товару від 02.08.2024; довідка щодо отримання грошових коштів від 02.08.2024; заява ОСОБА_13 від 02.08.2024; протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 02.08.2024; письмова згода на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій; постановою про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 02.08.2024; протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 02.08.2024; постанова про призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 02.08.2024; висновок експерта №СЕ-19/107-24/8462-НЗПРАП від 07.08.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 03.08.2024; постанова про уточнення та виправлення описки від 19.09.2024; повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри на нову підозру від 22 жовтня 2024 року; повідомлення про підозру від 19.09.2024, протокол затримання особи підозрюваної у вичненні злочину від 19.09.2024, протокол обшуку від 19.09.2024, постанова про визнання речовими доказами від 19.09.2024 та інші матеріали кримінального провадження.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно зазначає, що вказане було встановлено слідчими суддями при ухваленні рішення про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу, продовження такого запобіжного заходу.

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваної ОСОБА_4 до злочинів, у вчиненні яких їй повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах, а також з того, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і хоча на даному етапі не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий за погодженням з прокурором вказав на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення нею кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.

Оскільки на даний час триває досудове розслідування та в межах нього, як зазначено стороною обвинувачення, для встановлення всіх обставин проводяться слідчо-розшукові заходи, спрямовані на встановлення всіх осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, місця проживання інших співучасників злочину, місця знаходження та вилучення речових доказів - речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, слідчий суддя вважає також доведеним і ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із зазначених речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результат.

Крім того, з огляду на характер інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона обґрунтовано підозрюється (ч.3 ст.307 КК України), корисливий мотив вчинення такого, беручи до уваги, що ОСОБА_4 не є працевлаштованою, не має офіційного та постійного законного заробітку, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , характеру та обставин справи, особи підозрюваної, дійшов висновку, що заявлені стороною обвинувачення під час обрання підозрюваній запобіжного заходу ризики продовжують існувати та не зменшилися, що є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, при вирішенні цього питання суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як зазначає Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

На переконання слідчого судді, застосування щодо підозрюваної ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_4 , що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги те, що для завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, у проведенні яких виникне необхідність.

За таких обставин, клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки слідчий суддя, враховуючи обґрунтованість наведених у клопотанні ризиків, вважає, що для їх запобігання застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім, як на тому наполягала сторона захисту.

Так, слідчий суддя відхиляє твердження сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_4 на запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею не встановлено. Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які приймались до уваги при застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу слідчому судді не надано.

Стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування підозрюваної ОСОБА_4 , а також ризик її незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, можливого вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення, або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов`язаний із позбавленням волі, за доводами сторони захисту, слідчий суддя не вбачає.

Поряд з цим, слідчим суддею приймається до уваги наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваною особливо тяжких злочинів, наявність суспільного інтересу у даному кримінальному провадженні.

Сторона захисту, заперечуючи проти задоволення клопотання, просила розглянути можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, проте не зазначила передбачені законом підстави та вагомі аргументи на користь такої позиції, які виправдовували б застосування менш суворого запобіжного заходу.

Слідчим суддею взято до уваги дані про особу підозрюваної, її соціальні зв`язки, те що вона не є працевлаштованою, не має офіційного та постійного законного заробітку, більше того, ОСОБА_4 засуджена 09.12.2022 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн., ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2023 штраф замінено на 240 годин громадських робіт; 29.11.2023 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Згідно вимоги про судимість, щодо ОСОБА_4 скеровано до суду кримінальне провадження за ч.2 ст.389 КК України. Вказані обставини свідчать про схильність ОСОБА_4 до вчинення протиправної поведінки, в тому числі під час дії покладених на неї обов`язків, за наявності прямо передбачених ст. 177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.

При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги те, що для завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні необхідно виконати ряд процесуальних дій, зокрема, встановити інших співучасників даної злочинної діяльності, встановити та допитати як свідків споживачів наркотичних засобів, встановити джерело надходження наркотичних засобів, долучити висновки не завершених судових експертиз, отримати тимчасові доступи до речей та документів, долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, а також виконати інші процесуальні та слідчі (розшукові) дії, необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування.

За таких обставин, клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки слідчий суддя, враховуючи обґрунтованість наведених у клопотанні ризиків, вважає, що для їх запобігання застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім, як на тому наполягала сторона захисту.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а відтак і наявність підстав для застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, за доводами сторони захисту, в судовому засіданні не встановлено.

Так, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст.177 КПК України. Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваної у цьому кримінальному провадженні. При цьому домашній арешт не зможе перешкодити підозрюваній виїхати за межі країни з метою переховування від слідства чи знищити інформацію, яка має доказове значення у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що продовження строку тримання підозрюваної ОСОБА_4 під вартою строком до 19.02.2025, тобто в межах строку досудового розслідування, не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у даному провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Оцінюючи наведені стороною захисту твердження щодо непомірності застави, визначеної ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.11.2024 у розмірі 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 484480 гривень, слідчий суддя зазначає, що даний розмір застави був визначений із врахуванням обсягу встановлених у даному провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вказане в сукупності свідчить про відсутність підстав вважати, що зеншення розміру застави може бути достатньою для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків. Поряд з цим, слідчим суддею враховується і те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також те, що вирішуючи питання про продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту про непомірність розміру застави, визначеного щодо підозрюваної ОСОБА_4 , як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя також керується вимогами ч.4, п.3 ч.5 ст.182 КПК України.

У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , її майнового та сімейного стану, встановлених в судовому засіданні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне залишити заставу у розмірі 160розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить484480(чотириставісімдесят чотиритисячі чотириставісімдесят)гривень,яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених цим Кодексом і не є завідомо непомірною для підозрюваної.

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12024071070000058 від 13 березня 2024 року, тобто до 19 лютого 2025 року, із визначенням застави у розмірі ста шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 484480 (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень.

Застава може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/754/24; провадження №1-кс/298/2/25 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 3 січня 2025 року.

Роз`яснити, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.5ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому вона зареєстрована, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали визначити по 23 год. 59 хв. 19 лютого 2025 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною в той же строк, але з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1