Постанова № 12430441, 18.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2010 року 15:27 № 2а-10117/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І. при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

до

за участюДержавного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод»

Прокуратури Соломянського району м. Києва

простягнення заборгованості в розмірі 2090116,67 грн., за участю представників сторін:

від прокурора Курлатова С.О.

від позивача Кагарлик Д.М.

від відповідача не зявився

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Державна податкова інспекція у Соломянському районі міста Києва (далі позивач, ДПІ у Соломянському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Київський ремонтний автомобільний завод»(далі відповідач, ДП «КАРЗ») про стягнення заборгованості перед бюджетом в сумі 2090116, 67 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній та призначено справу до судового розгляду на 6 вересня 2010 року.

У судове засідання, призначене на 6 вересня 2010 року, зявився представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники в судове засідання не зявились, у звязку з чим суд відклав розгляд справи на 17 вересня 2010 року.

Судове засідання, призначене на 17 вересня 2010 року, судом відкладалось на 4 жовтня 2010 року, у звязку зі вступом прокуратури Соломянського району м. Києва у справу в порядку, передбаченому частиною 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судове засідання, призначене на 4 жовтня 2010 року, судом відкладалось на 18 жовтня 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача та прокуратури позовні вимоги підтримали.

Відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Київський автомобільний ремонтний завод» зареєстроване Соломянською районною у місті Києві державною адміністрацією 6 березня 1997 року.

Відповідно до облікової картки ДП «КАРЗ»має заборгованість зі сплати до бюджету суми податків і зборів у розмірі 2090116,67 грн., в тому числі: 1) 15488,84 грн. податкової заборгованості з податку на прибуток у звязку з частковою сплатою, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 16.03.2010р. № 0009221501/0, від 16.03.2010р. № 0009241501/0, від 28.01.2010р. № 0003191501/0, від 12.10.2009р. № 0038721501/0, від 28.08.2009р. № 0032641501/0, від 09.04.2009р. № 0018711501/0, від 19.08.2008р. № 0003082307/0, від 27.08.2008р. № 0002222309/0 ; 2) 2074111,63 грн. з земельного податку, яка виникла на підставі поданих відповідачем розрахунків від 28.01.2010р. № 4262, від 30.01.2009р. № 304063, від 15.01.2008р. № 386, від 30.01.2009р. № 2995; 3) 22667 грн. податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, яка виникла на підставі поданої відповідачем податкової декларації від 04.02.2010р. № 6458, з урахуванням часткової сплати складає 3,07 грн.; 4) 316,20 грн. податок з комунального податку, який виник на підставі поданої відповідачем декларації від 28.04.2010р. № 91284, з урахуванням часткової сплати складає 105,16 грн.; 5) 662,59 грн. заборгованості зі збору за спеціальне водокористування в частині використання води, яка виникла на підставі поданого відповідачем розрахунку збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання, та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв від 28.04.2010р. № 91293, з урахування часткової сплати складає 18,41 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як встановлено судом, відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання, на підставі поданих податкових декларацій та розрахунків, а саме, податкової декларації з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від 04.02.2010р. № 6458, декларації з комунального податку від 28.04.2010р. № 91284, розрахунку заборгованості зі збору за спеціальне водокористування від 28.04.2010р. № 91293.

Докази сплати самостійно визначених відповідачем сум в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, є Закону України “Про плату за землю”.

Враховуючи наведене та відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про плату за землю” податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Так, судом встановлено, що відповідачем самостійно визначено податкове зобовязання з земельного податку, яке виникло на підставі поданих розрахунків від 28.01.2010р. № 4262, від 30.01.2009р. № 304063, від 15.01.2008р. № 386, від 30.01.2009р. № 2995.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів щодо сплати самостійно поданих відповідачем розрахунків з земельного податку не надано.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ визначено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Судом встановлено, що ДПІ у Соломянському районі м. Києва надіслано відповідачу наступні податкові повідомлення-рішення: від 27.08.2008р. № 0002222309/0, від 19.08.2008р. № 0003082307/0, від 28.01.2009р. № 0000241705/0, від 28.08.2008р. № 0032641501/0, від 09.04.2009р. № 0018711501/0, від 12.10.2009р. № 0038721501/0, від 28.01.2010р. № 0003191501/0, від 16.03.2010р. № 0009241501/0, від 16.03.2010р. № 0009221501/0.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані податкові повідомлення-рішення отриманні відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії поштових повідомлень та підписи на корінцях.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а” “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

В матеріалах справи відсутні докази сплати як податкового зобовязання самостійно визначеного відповідачем в податкових деклараціях та в розрахунках, так і податкового зобовязання визначеного податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, як і відсутні докази того, що платником розпочато процедуру апеляційного узгодження

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ передбачено, що узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки судом встановлено, що податкове зобовязання відповідача в установлені строки не сплачено, таке податкове зобовязання визнається податковим боргом.

Відповідно до 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ визначено, що:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Відповідно до підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, передбачено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Так, на адресу внесену відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців рекомендованими листами з повідомленням про вручення надіслано першу податкову вимогу від 11 червня 2008 року № 1/1428, яку відповідачем отримано 27 червня 2010 року, та другу податкову вимогу від 24 листопада 2008 року № 2/2599, яку відповідачем отримано 15 грудня 2008 року, про що свідчить підпис на копіях поштових повідомлень, наявних в матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та не оскаржені.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ пеня плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у звязку з несвоєчасним погашенням податкового зобовязання.

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ передбачено, що нарахування пені починається при нарахуванні суми податкового зобовязання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобовязання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього закону.

Таким чином, у звязку з невчасно сплаченою сумою узгодженого податкового зобовязання, станом на 27.05.2010 року ДПІ у Соломянському районі міста Києва була нарахована пеня у розмірі 388, 15 грн.

Враховуючи наведене, сума податкового боргу, яку належить сплатити відповідачу становить 2090116,67 грн.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин, виходячи за межі заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод»(03113, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 1, ЄДРПОУ 07790672) на користь державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 2090116, 67 грн., у такому порядку:

а) заборгованість у розмірі 15488, 84 грн. на розрахунковий рахунок №31115002700010, одержувач ВДК у Соломянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11020100;

б) заборгованість у розмірі 18, 41 грн. на розрахунковий рахунок №31111017700010, одержувач ВДК у Соломянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 13020100;

в) заборгованість у розмірі 388, 15 грн. на розрахунковий рахунок №31110029700010, одержувач ВДК у Соломянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100;

г) заборгованість у розмірі 1, 41 грн. на розрахунковий рахунок №33217801700010, одержувач ВДК у Соломянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11010200;

д) заборгованість у розмірі 3, 07 грн. на розрахунковий рахунок №34219381700010, одержувач ВДК у Соломянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 12020500;

е) заборгованість у розмірі 2074 111, 63 грн. на розрахунковий рахунок №33218811700010, одержувач ВДК у Соломянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 13050100;

є) заборгованість у розмірі 105, 16 грн. на розрахунковий рахунок №33212828700010, одержувач ВДК у Соломянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16010200.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяА.І. Савченко