Постанова № 12430263, 26.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2010 року 14:41 № 2а-14014/10/2670

За позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників

від позивача: Купрієнко Б.В. (довіреність №2-6д від 21.12.2009р.)

від відповідача: Коросташова С.О. (довіреність №3919/10/10-019 від 30.12.2009)

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 26.10.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкових повідомлень рішень.

Представник позивача позов підтримав та враховуючи доповнення та уточнення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0000261801/0 від 09.04.2010р., №0000271801/0 від 09.04.2010р., №0000191501/0 від 15.04.2010р., №0000201501/0 від 15.04.2010р., №0000261801/1 від 07.05.2010р., №0000271801/1 від 07.05.2010р., №0000191501/1 від 12.05.2010р., №0000201501/1 від 12.05.2010р., №0000261801/2 від 14.07.2010р., №0000271801/2 від 14.07.2010р., №0000261801/3 від 23.09.2010р., №0000271801/3 від 23.09.2010р., № 0000201501/3 від 23.09.2010р.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ при сплаті рентної плати за нафту, що видобувається в Україні.

Позивач вважає, що «рентна плата» не відноситься до загальнообовязкових податків та зборів, оскільки ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»не містить визначення такого податку (збору).

Представник відповідача позов не визнав, в обґрунтування зазначає наступне. Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» порушила терміни сплати рентної плати за видобуту нафту, а тому, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Гадяцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», з питань своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання по рентній платі за нафту за 2008р..

За наслідками даної перевірки складено акт від 31.03.2010р. №61/15/30019775, в якому встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( далі Закону № 2181-ІІІ). п 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001р. №256 «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту , природний газ та газовий конденсат.

Враховуючи вищезазначені порушення, що виявлені при перевірці та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення

№0000261801/0 від 09.04.2010р. на суму штрафу у розмірі 199390 грн. 61 коп. (20% від граничної суми рентної плати за нафту за затримку на 31 день);

№0000271801/0 від 09.04.2010р. на суму штрафу у розмірі 135025 грн. 53 коп. (10% від граничної суми рентної плати за нафту за затримку на 25 днів);

Також Гадяцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області проведено невиїзну документальну перевірку Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобовязань по рентній платі за нафту за жовтень та листопад 2008р..

За наслідками даної перевірки складено акт від 02.04.2010р. №0000181501/30019775, в якому встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( далі Закону № 2181-ІІІ). п 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001р. №256 «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту , природний газ та газовий конденсат.

Враховуючи вищезазначені порушення, що виявлені при перевірці та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення

№0000191501/0 від 15.04.2010р. на суму штрафу у розмірі 19825 грн. 49 коп. (10% від граничної суми рентної плати за нафту за затримку на 25 днів);

№0000201501/0 від 15.04.2010р. на суму штрафу у розмірі 35574 грн. 73 коп. (20% від граничної суми рентної плати за нафту за затримку на 31 день);

З отриманими податковими повідомленнями-рішеннями дирекція ДК «Укргазвидобування»НАК „Нафтогаз України" не погодилась і оскаржила податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку відповідно до п. 5.2 ст. 5 № 2181-ІІІ.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові-повідомлення рішення без змін.

Враховуючи адміністративне оскарження позивачем податкових повідомлень рішень з дробом 0, відповідачем винесені податкові повідомлення з дробом 1, 2, 3, а саме: №0000261801/1 від 07.05.2010р., №0000271801/1 від 07.05.2010р., №0000191501/1 від 12.05.2010р., №0000201501/1 від 12.05.2010р., №0000261801/2 від 14.07.2010р., №0000271801/2 від 14.07.2010р., №0000261801/3 від 23.09.2010р., №0000271801/3 від 23.09.2010р., № 0000201501/3 від 23.09.2010р.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать рентні платежі.

В Методичних вказівках щодо складання рахунку розподілу первинного доходу, що затверджені наказом Держкомстату від 8 листопада 2004 р. N 609 міститься поняття «Рента за надра» - це доход від власності, який одержують власники надр від їх користувачів за право користування ділянкою надр у визначених межах протягом встановленого терміну.

Крім того, у даних Методичних вказівках зазначено, що рента за надра включає такі платежі юридичних осіб - суб'єктів господарювання до бюджету:

- платежі за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду;

- платежі за спеціальне використання водних ресурсів та платежі за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

- платежі за користування надрами;

- платежі за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету;

- плата за нафту, що видобувається в Україні;

- плата за природний газ, що видобувається в Україні;

- платежі за використання радіочастотного ресурсу тощо.

Таким чином, враховуючи вище зазначене, рентні платежі включають в себе рентну плату за нафту, рентну плату за природний газ, рентну плату за газовий конденсат.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував щодо встановленої дати сплати вищезазначених платежів, тому кількість затриманих днів сплати визнана сторонами та не оскаржувалась.

Згідно з частиною 6 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування», порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Згідно з пунктами 6 і 7 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 2005 року № 59, із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 256), податкові розрахунки рентної плати складаються платниками за звітний (податковий) період і подаються органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (податковим) періодом. Податковий розрахунок рентної плати подається за формою, що затверджується Державною податковою адміністрацією.

Платники вносять до Державного бюджету України рентну плату авансовими внесками у розмірі однієї третини суми платежу, визначеної у податковому розрахунку, який подано у минулому звітному (податковому) періоді, до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця відповідно за першу, другу та третю декаду. Сума рентної плати за звітний (податковий) період, обчислена відповідно до пункту 4 цього Порядку, вноситься платниками до Державного бюджету України 30 календарних днів місяця, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат», № 256, відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України рентної плати та своєчасність подання її податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники відповідно до законодавства.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181-ІІІ, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181-ІІІ встановлено, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Відповідно до підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 названого Закону передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

Відповідно до п. 3.2, 4.4 та 4.5 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 (із змінами та доповненнями), у разі порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання складається податкове повідомлення-рішення за формою "Ш", яке в той самий день передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції. У той же день таке повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків.

Таким чином, застосовуючи до позивача штрафні санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати Новомосковська ОДПІ діяла у межах наданих їй повноважень та у спосіб, визначений спеціальним законом з питань оподаткування. Тому, дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень рішень відповідають чинному законодавству.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, у поданих до суду запереченнях довів правомірність прийнятих ним рішень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано (ч. 1 ст. 254 КАС України)

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Добрянська Я.І.

Дата підписання та складення постанови в повному обсязі 29.10.2010 р.