Постанова № 12430219, 11.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2010 року 09:50 № 2а-8065/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКолективного підприємства Готель «Знання»

доУправління у справах захисту прав споживачів у місті Києві

проскасування постанови від 07.05.2010р. № 000163/п,

за участю представників сторін:

від позивача Левкович Л.А.

від відповідача Даниленко В.О.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Колективне підприємство Готель «Знання»(далі по тексту позивач, Готель «Знання») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві (далі по тексту відповідач, Управління) про скасування Постанови від 07.05.2010р. № 000163/п про накладення на Колективне підприємство Готель «Знання»штрафних санкцій в розмірі 30013 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів»неправомірно накладено штраф в розмірі 30013 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 2 липня 2010року.

У судове засідання, призначене на 2 липня 2010 року, зявився представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники в судове засідання не зявились, у звязку з чим судове засідання судом відкладалося на 26 липня 2010 року.

Судове засідання, призначене на 26 липня 2010 року, судом відкладалося на 17 вересня 2010 року.

У судовому засіданні, призначеному на 17 вересня 2010 року, оголошувалась перерва до 30 вересня 2010 року та 11 жовтня 2010 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, обсяг прав споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовано Законом України «Про захист прав споживачів»від 12.05.1991р. № 1023 ХІІ (далі по тексту Закон України від 12.05.1991р. № 1023 ХІІ).

Колективне підприємство Готель «Знання»зареєстроване Старокиївською державною адміністрацією м. Києва 17 квітня 1997 року (ідентифікаційний номер 05416573). Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи видано Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 17 квітня 1997 року серія А00 № 061696.

Керуючись своєю статутною діяльністю Готель «Знання»створено з метою організації та надання комплексних комунальних послуг, повязаних з обслуговуванням працівників і членів Товариства «Знання»України, інших юридичних осіб, громадян, іноземних держав та проведення господарської діяльності, яка спрямована на отримання прибутку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2010 року спеціалістами Управління відповідно до плану роботи на І квартал 2010 року проведено планову перевірку Готелю «Знання»на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів (копія направлення на право проведення перевірки від 15.01.2010р. № 000063/0014 та розписка про отримання повідомлення щодо проведення перевірки від 31.12.2009р. № 003087 наявні в матеріалах справи).

За результатами перевірки складено Акт дотримання законодавства про захист прав споживачів від 15.01.2010р. № 000007 (далі по тексту Акт перевірки), який підписано головним бухгалтером Готелю «Знання»Косаревою Ю.С.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 2.2, 2.3 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг», затверджених Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004р. № 19 (далі по тексту Правила) та пункту 5.9 ДСТУ 4268:2003 «Послуги туристичні. Засоби розміщування. Загальні вимоги» (далі по тексту ДСТУ 4268:2003), а саме, при контрольно-вибірковому інспектуванні оглянуто номери № 211 двохмісний, № 213 чотирьохмісний, № 208 двохмісний, № 307 одномісний, № 308 двохмісний, № 309 двохмісний, № 312 двохмісний, № 301 трьохмісний, № 311 двохмісний та встановлено відсутність інструкції щодо дій в екстремальних умовах (відомості про роботу закладів). Одночасно в номері № 213 у житловій кімнаті було розташовано три тумбочки замість чотирьох.

Так, Відповідно до пункту 2.2 Правил готель зобов'язаний надати споживачу необхідну, достовірну, доступну та своєчасну інформацію про готельні послуги.

Інформація доводиться до відома споживача у доступній наочній формі і розміщується у приміщенні, що призначене для оформлення розміщення споживача, у зручному для огляду місці та повинна включати таке:

- зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати готельні послуги;

ці Правила;

- свідоцтво про присвоєння готелю відповідної категорії (якщо вона присвоєна);

- копію сертифіката на послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації;

- копію ліцензії, якщо даний вид діяльності підлягає ліцензуванню;

- ціну номера (місця в номері);

- перелік основних послуг, що входять у ціну номера (місця в номері);

- перелік і ціну додаткових послуг, що надаються за окрему плату;

- відомості про форму та порядок оплати послуг;

- перелік категорій осіб, що мають право на отримання пільг, а також перелік пільг, що надаються при наданні послуг у відповідності до законодавства;

- відомості про роботу закладів (підприємств) громадського харчування, торгівлі, зв'язку, побутового обслуговування та інших, що розташовані в готелі. У разі їх відсутності - дані про місцезнаходження та режим роботи найближчих до готелю підприємств харчування,

- зв'язку та побутового обслуговування;

- відомості про органи, що здійснюють захист прав споживачів.

Пунктом 2.3 Правил передбачено, що готель повинен забезпечити наявність у кожному номері внутрішніх правил проживання у готелі, правил протипожежної безпеки та інструкції щодо дій в екстремальних умовах, перелік додаткових послуг та прейскурант цін на них, відомості про роботу закладів (підприємств) громадського харчування, торгівлі, зв'язку, побутового обслуговування та інших, що розміщені у готелі, внутрішній телефонний довідник.

Зазначена інформація повинна доводитись до відома споживачів українською мовою і, в залежності від категорії підприємства, іноземними мовами (на розсуд готелю).

Згідно з пунктом 5.9 ДСТУ 4268:2003 у житловій кімнаті повинні бути: - меблі (ліжко, тумбочка, стіл, стілець, шафа або ніша для одягу), інвентар (килимок біля ліжка, дзеркало тощо), постільні речі (матрац, дві подушки, наволоки, ковдра, покривало на ліжко, простирадло, підковдра) за кількістю тих, хто проживає, та рушники (не менше двох на одного туриста); - цупкі завіски або жалюзі, що дають змогу затемнювати приміщення, та прозорі завіски на вікнах; - світильники на стелі (на стіні); - замки у дверях із внутрішнім запобіжником; - відповідний інвентар (попільничка крім засобів розміщування для дітей та юнацтва, ключ комбінований для відкривання пляшок, набір посуду для питної води тощо). На підставі Акту перевірки Управлінням винесено припис керівнику господарюючого субєкта, яким зобовязано позивача усунути порушення вимог чинного законодавства України про захист прав споживачів, про що письмово з підтверджуючими документами повідомити Управління в термін до 20 січня 2010 року. У звязку з встановленими порушеннями відповідно до статті 155 Кодексу про адміністративні правопорушення України відповідачем винесено протокол про адміністративне правопорушення від 15.01.2010р. № 000007 на імя директора Готелю «Знання»Дубову О.Ф. В поясненнях остання зазначила, що порушення будуть усунені протягом місяця. Відповідно до статті 244 Кодексу про адміністративні правопорушення України відповідач 15 січня 2010 року повідомив директора Готелю «Знання»Дубову О.Ф. про розгляд справи про адміністративний проступок, який відбудеться 22.01.2010 року. Вказане повідомлення отримано останнім, що підтверджується підписом головного бухгалтера Косаревої Ю.С. 22 січня 2010 року Управлінням розглянуто справу про адміністративний проступок та прийнято Постанову про адміністративне правопорушення від 22.01.2010 року № 000153/п, якою на директора Готелю «Знання»Дубову О.Ф. накладено штраф в розмірі 306,00 грн. та зобовязано сплатити зазначену суму не пізніше як через 15 днів з дня вручення постанови. Відповідну Постанову, у звязку з неявкою позивача направлено поштою, про що свідчить відмітка на копії Постанови. 29 квітня 2010 року відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів»Управління надіслало позивачу повідомлення № 0310/02921 про розгляд справи про адміністративний проступок за участю Готелю «Знання», яке відбудеться 7 травня 2010 року.

7 травня 2010 року Управлінням розглянуто справу про адміністративний проступок та прийнято Постанову про накладання стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»від 07.05.2010р. № 000163/п, якою на позивача накладено штраф в розмірі 30013,00 грн. та зобовязано сплатити зазначену суму у 15-ти денний термін з дня отримання постанови. У звязку з неявкою позивача зазначену постанову направлено поштою, про що свідчить відмітка на копії постанови.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України від 12.05.1991р. № 1023 ХІІ захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Частиною 1 статті 26 Закону України від 12.05.1991р. № 1023 ХІІ визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.

Повноваження Управління у справах захисту споживачів у м. Києві передбачені статтею 28 Закону України від 12.05.1991р. № 1023 ХІІ та Положенням про територіальні органи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009р. № 229, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2009р. № 636/16652 (далі по тексту Положення).

Пунктом 1 Положення визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань регулювання та споживчої політики є управління у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Територіальні органи Держспоживстандарту забезпечують реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону.

Листом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2007р. № 843-6-11/18 визначено, що Держспоживстандарт та його територіальні органи у справах захисту прав споживачів, відповідно до повноважень, наданих Указом Президента від 18.03.2003р. № 225/2003 «Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики»та статтею 26 Закону «Про захист прав споживачів», постійно здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, у тому числі перевіряють суб'єктів господарювання сфери торгівлі, послуг, зокрема ресторанного господарства, щодо якості продукції, дотримання обов'язкових вимог до безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг.

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, в тому числі ресторанного господарства, несуть відповідність, згідно зі статтею 23 Закону «Про захист прав споживачів».

Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач без жодних заперечень та зауважень погодився з винесеним відповідачем Актом перевірки про що свідчить підпис позивача, зокрема, пояснення позивача та зобовязання усунути зазначені в Акті перевірки від 15.01.2010р. № 000007 порушення.

Згідно з пунктом 3.6 Порядку проведення перевірок у субєктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обовязкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг від 25.10.2006р. № 311 (далі по тексту Порядок) на підставі акта, який складено за результатами здійснення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, що проводила перевірку, керівнику суб'єкта господарювання дається припис про усунення порушень.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.

За результатами перевірки згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1. статті 4 Порядку підпунктом відповідно до виявлених порушень посадовими особами, які проводили перевірку, приймаються рішення про складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За результатами перевірки згідно з підпунктом 4.2.6 пункту 4.2. статті 4 Порядку відповідно до виявлених порушень керівником органу у справах захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення про накладення на винних осіб адміністративних стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Суд вважає за необхідним звернути увагу на те, що з моменту отримання припису про усунення порушень і протоколу про адміністративне правопорушення від 15.01.2010р. № 000007 та на момент винесення Постанови про накладення стягнень від 07.05.2010р. № 000163/п минуло більше ніж три місяці. Відповідно, позивач мав фактичну можливість та достатній проміжок часу для усунення виявлених відповідачем порушень, але своїм правом, передбаченим законодавством, не скористався.

Щодо надмірно нарахованих штрафних санкцій суд зазначає, що штрафні санкції розраховані згідно наданої Готелем «Знання»довідки про надання готельних послуг за грудень 2009 року від 15.01.2010р. № 62 та відповідно до частини 1 пункту 2 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, згідно підпункту 2 пункту 1 статті 23 «Про захист прав споживачів»у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

З огляду на зазначені правові норми, враховуючи наявність підстав для проведення перевірки, обґрунтованість висновків Акту перевірки та систематичне невиконання позивачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку, що Постанова Управління у справах захисту споживачів у м. Києві про накладання стягнень від 07.05.2010р. № 000163/п винесена правомірно, а тому підстав для її скасування не вбачає.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.І. Савченко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 19 жовтня 2010 року