Ухвала суду № 124300995, 09.01.2025, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1818/24

Провадження № 1-кп/515/133/25

Татарбунарський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючогосудді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_6

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024162240001241 від24серпня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , уродженки м. Ізмаїл Одеської області, громадянки, України, українки, заміжньої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресо: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ :

24 серпня 2024 року приблизно об 11 год. 40 хв (світлий час доби, без опадів, при сухому дорожньому покритті) ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan» моделі «Qashqai» реєстраційним номером НОМЕР_1 , рульове керування, гальмова система, ходова частина та електрична система (задні чіхраті, габарити поворотів, вогні повторювачі, передні фари), якого знаходились в працездатному стані та дозволяли водію автомобіля контролювати, здійснювати напрямок та характеру руху в залежності від ситуації, що виникає на дорозі, разом з малолітнім пасажиром ОСОБА_7 , який сидів на задньому пасажирському сидінні, рухалась по автодорозі між с. Лиман та с.Приморське Лиманської ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області в напрямку с. Приморське зі сторони с. Лиман Лиманської ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідно до Привал дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року:

п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі,

п. 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен врахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Під час руху ОСОБА_5 відповідно до Правил дорожнього руху України допустила порушення п.2.3 оскільки не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою , не реагувала на її зміну, відволіклась від керування транспортним засобом у дорозі, а також у порушення п.12.1 не обравши, в установлених межах безпечну швидкість руху, а саме 90 кілометрів на годину, що призвело до з`їзду автомобіля з проїжджої частини дороги в кювет ліворуч.

Внаслідок вказаної події малолітній пасажир ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: рани в ділянках правої брови, зовнішніх кутів обох очей, підборіддя, закритого перелому нижньої третини лівої променевої кістки, закритого перелому голівки лівої ліктьової кістки. Всі ушкодження у малолітнього ОСОБА_7 утворилися по одному механізму, практично одночасно, або у вкрай короткий проміжок часу, таким чином, складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної травми обличчя та лівого передпліччя, який не був небезпечним для життя , при звичайному своєму клінічному перебігу викликає тривалий розлад здоров`я терміном понад 3-х тижнів (більше 21 дня) і за цим критерієм відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Дії ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ч.1 ст.286 КК України, оскільки вона керуючи транспортним засобом, порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження .

У судовому засіданні від представника малолітнього потерпілого ОСОБА_4 надійшло клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст. ст. 44, 46 КК України та пояснив, що примирився з ОСОБА_5 , не має до неї ніяких претензій матеріального, а ні морального характеру.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання, вважав за можливе звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілим, але вважав, що без участі самого потерпілого та без з`ясування його думки розглядати таке клопотання є недоцільним, про наголошував Верховний Суд від 16 січня 2019 року у справі №439/397/17 (провадження № 13-66кс18).

ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала клопотання представника малолітнього потерпілого та просила звільнити її від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілим.

Захисник ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6 підтримав клопотання представника малолітнього потерпілого, заперечував проти участі потерпілого та з`ясування думки останнього, виходячи з того, що потерпілий є малолітнім (2019року народження), а клопотання подане його законним представником.

Заслухавши прокурора, представника малолітнього потерпілого та обвинувачену, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з наступних підстав.

За змістом положень ч. 4ст. 286 КПКУкраїни, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно положень ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Положеннями ст. 46 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

За наявності передбачених у ст. 46 КК підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим. При цьому суд має здійснювати його за правилами, встановленими § 2 глави 24 КПК.

Доводи прокурора щодо участі потерпілого у судовому засіданні та з`ясування його думки останнього суд відхиляє з огляду на наступне.

Законними представниками малолітніх зокрема єбатьки.

ОСОБА_4 є батьком потерпілого, малолітнього ОСОБА_7 .

Суду не надано доказів того, що ОСОБА_4 позбавлений батьківських прав відносно ОСОБА_7 .

Примирення обвинуваченого з потерпілим належить розуміти як акт прощення в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів, суд при з`ясуванні думки потерпілого має впевнитися у добровільності його позиції та роз`яснити йому правові наслідки звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду) може виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 46 КК.

Разом з цим, суд враховує, що потерпілий є сином обвинуваченої, а його батько є його законним представником, який в інтересах свого сина має право заявляти про примирення та подавати клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Суд також враховує вік потерпілого та його моральний і психологічний стан, атакож те, що виклик його до суду не сприятиме позитивному психоемоційному стану дитини та може завдати шкоди.

Що стосується доводів прокурора про те, що в цьому кримінальному провадженні слід врахувати правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа №439/397/17,провадження №13-66кс18), то суд бере до уваги таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тобто за змістом цієї норми закону суди мають враховувати висновки Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах. Натомістьфактичні обставини та правові механізми, застосовані у цьому провадженні та уназваній постанові Великої Палати не є подібними.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа №439/397/17,провадження № 13-66кс18) вказано про те, що право на примирення уст. 46 КК Українице особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов`язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами є неможливим, оскільки таке право тісно пов`язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.

У справі яка перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду встановлено, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому заподіяна смерть, а тому ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань щодо звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК.

Однак, у кримінальному провадженні, яке є предметом розгляду обставини інші, смерть потерпілому не заподіяна, а тому доводи прокурора про врахування висновку Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа №439/397/17,провадження № 13-66кс18) є необґрунтованими.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За змістом ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 вперше вчинила нетяжкий злочин, щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину, добровільно відшкодувала завдану шкоду, суд вважає за необхідне звільнити її від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК України, а кримінальне провадження закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.284-288, 369-372 КПК України, ст.ст.44, 46 КК України,суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст.ст. 44, 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим.

Закрити кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162240001241 від 24 серпня 2024 року, відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.1ст.286 КК України.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1