Постанова № 12430087, 29.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2010 року 12:12 № 2а-1653/09/2670-6/311

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Головуючий суддя Добрянськя Я.І.

Судді: Маруліна Л.О.

Огурцов О.П.

секретар судового засідання Пономарьові Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

проСкасування податкових повідомлень рішень Представники: від позивачаЛитвинов Д.В. (довіреність від 04.02.2010р. б/н) від відповідача Сич Є.Ю. (довіреність від 23.12.2008р. №6269/9/10-017) Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 29.07.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень рішень від 06.02.2009р. №0000082306/1 та від 24.11.2008р. №0000792306/0.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач, вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач позов не визнав, зазначив, що враховуючи встановлені під час перевірки порушення, оскаржувані податкові-повідомлення рішення винесені податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягають.

Під час розгляду справи представник відповідача заяви клопотання про колегіальний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 24 КАС України адміністративні справи розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів також за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний розгляд справи або з ініціативи судді в разі їх особливої складності.

Враховуючи положення ст.. 24 КАС України, дана справа вирішувалась колегією суддів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена планова перевірка ТОВ «Фактор Капітал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої складений акт від 13.11.2008р. №502/1-23-06-31871186 та встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі вищезазначеного акту перевірки, враховуючи порушення п.п.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0000082306/0.

За результатами апеляційного оскарження, рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва частково скасовано вищезазначене податкове повідомлення рішення, а саме в частині нарахування ПДВ в сумі 15024 грн. 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 7512 грн. 00 коп., оскільки при визначенні податкового зобовязання з ПДВ, що за розрахунками податкового органу, підлягає сплаті до бюджету встановлено арифметичну помилку, а саме сума ПДВ нарахована за актом перевірки складає 10086172 грн. 00 коп., а повинна бути 1 071148 грн. 00 коп., загальна вага придбаного напівфабрикату BLUE»повинна становити 123000кг., заміст 117000 кг., а загальна вага придбаного напівфабрикату WHITE»7000 кг, замість 13000кг.

Згідно перерахунку, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесло податкове повідомлення рішення №0000082306/1 від 06.02.2009 р., на загальну суму 1606722 грн. у т.ч. 1071148 грн. основний платіж та 535574 грн. сума штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Фактор Капітал»та ПП. «Велес Трейд»були укладені контракти від 01.08.2007 р. №ДГ-01-08/1, від 03.05.2007 р. №ДГ-03-05/2, від 11.09.2007 р. №ДГ-11-09/1, від 03.09.2007 р. №ДГ - 03-09/1, відповідно до яких ТОВ «Фактор Капітал»придбав у ПП „Велес Трейд" несортований напівфабрикат, за ціною 1 кг. напівфабрикату BLUE»складає 72.75 грн, , а WHITE» за 1 кг. 60,23 грн.

Згідно договорів комісії від 01.08.2007 р №08/01-1, від 03.05.2007 р. №05/03-2, від 11.09.2007 р. №09/11-1, від 03.09.2007 р. №09/03-1 ТОВ ..Фактор Капітал" (Комітент) доручив ПП „Сан -Прайд" (Комісіонер) здійснити експорт напівфабрикатів.

Відповідно до звітів комісіонера від 31.08.2007 р.. від 23.05.2007 р„ від 28.09.2007 р.. від 24.09.2007 р., від 08.10.2007 р. з метою виконання вказаних договорів комісії ПП „Сан - Прайд" укладено контракти щодо експорту напівфабрикатів з іншими підприємствами, а саме: від 10.04.2007 р. №26 та від 10.04.2007 р. №27, від 23.04.2007 р. №24, від 02.03.2007 р. №22, від 18.08.2007 р. №35, від 23.04.2007 р. №25, від 18.08.2007 р. №36.

Порушення, на думку ДПІ у Голосіївському районі полягає у тому, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту 1071148 грн. 00 коп. Оскільки згідно листа Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України „Держзовнішіиформ" від 09.10.2007 р. №721/08-07 щодо рівня світових цін та цін на внутрішньому ринку України на хромований напівфабрикатBLUE»та/або WHITE» зі шкір великої рогатої худоби 1 ґатунку розміром більше 2,6 м та менше 2.6 м у 2007 році відмічені наступні ціни. 1 ґатунок - 25-30 дол. США/м2 для шкур більше 2,6 м2; 1 ґатунок - 30-35 дол. США/м2 для шкур менше 2.6 м2.

Відповідач вважає, що завищення податкового кредиту відбулося через те, що позивач включив до податкового кредиту суму ПДВ сплачену в рамках договірної ціни за вказаними вище договорами, а договірна ціна визначена за напівфабрикат між позивачем та ПП. «Велес Трейд»відрізняється більше ніж на 20%, чим порушив п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з огляду на наступне.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з огляду на наступне.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).

Щодо звичайних цін ДПІ посилається на лист Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України „Держзовнішіиформ" від 09.10.2007 р. №721/08-07, в якому звичайна ціна хромованого напівфабрикатBLUE»та/або WHITE» 25-30 дол. та на сировину 6 дол., що у гривневому еквіваленті становить 30,3 за кг.

Статтею 6 Господарського кодексу України визначено, що загальними принципами господарювання в Україні є „...забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини".

У відповідності до ст. 19 Господарського кодексу України, - «субєкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству».

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України, підприємництво в Україні здійснюється на основі «…. вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, остання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд".

Операція, яка була проведена позивачем з купівлі-продажу шкіряного напівфабрикату, а потім його експорт повністю відповідає визначенню господарська діяльність, яка наведена в пункті 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою, оскільки в результаті цієї господарської операції позивачем отримало не тільки доход в грошовій формі, але й певну суму прибутку.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, що передбачено частиною 1 ст. 632 ЦК України і відповідач згідно ЦК України не уповноважений встановлювати (визначати) ціну по виконаному договору по якому вона не є стороною чи зацікавленою особою.

Ціна по операціях з купівлі-продажу шкіряного напівфабрикату, а потім його експорт здійснювалися по вільних цінах, що не суперечить Закону України «Про ціни і ціноутворення», Постанові КМ України № 817 від 10 червня 2006 р. «Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання на 2006/07 маркетинговий рік», а як відомо згідно ч. 2 ст. 190 ГК України: вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання, без участі ДПІ.

В п. З статті 189 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Статтею 6 Закону України „Про ціни та ціноутворення" встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Статтею 4 та 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачає повноваження в галузі встановлення цін належать Кабінету Міністрів України або за делегуванням його повноважень органами державного управління

Крім того, згідно з ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення», держава встановлює фіксовані та регульовані ціни і тарифи:

- на ресурси, що мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін;

- на товари й послуги, що мають вирішальне соціальне значення;

- на продукцію, товари та послуги, виробництво яких зосереджується на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду...

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на дату видачі податкового-повідомлення рішення) передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як було зазначено в Акті про результати невиїзної документальної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, в якості доказу на обґрунтування рівня звичайної ціни, посилається на лист Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України „Держзовнішіиформ" від 09.10.2007 р. №721/08-07.

Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків був створений на підставі Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» № 124/96 10 лютого 1996 року. Пункт 6 вищезазначеного Указу визначає, що на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків покладаються наступні функції: моніторинг зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно-інформаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, підготовки експертних висновків для Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України під час проведення Міністерством офіційних експертиз.

Стаття 19 Конституції України передбачає, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи той факт, що норми Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»не покладають на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України функції проводити оцінку рівня цін реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України можна дійти висновку, що такими повноваженнями даний орган не наділений.

Стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Стаття 71 вищезазначеного Кодексу передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на дату видачі податкового-повідомлення рішення) передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

Враховуючи той факт, що лист Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України „Держзовнішіиформ" від 09.10.2007 р. №721/08-07, який є єдиним доказом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва при обґрунтуванні звичайної ціни, містить посилання на ціну при експорті шкіряного напівфабрикату BLUE»та T WHITE», а також те, що Державний аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків України не уповноважений здійснювати оцінку рівня цін реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009р. №0000082306/1 є безпідставним та таким, що суперечить законодавству України, оскільки позивачем не порушені вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»

Крім того, під час проведення перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва виявила порушення позивачем п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відобразила у акті перевірки від 13.11.2008р, на підставі якого винесла податкове повідомлення рішення від 24.11.2008р. №0000792306/0 на загальну суму 2593509 грн. 80 коп. у т.ч. основний платіж 1480954 грн. штрафні санкції 1112555 грн. 80 коп.

Відповідно до п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Як вбачається з декларацій позивача за перевіряє мий період у рядку 04.13 «інші витрати»позивачем зазначені випрати, що складають більшу частину за користування кредитними коштами.

Відповідно до кредитного договору від 26.12.2007р. №151307К89, що укладений позивачем з ВАТ «Укрексімбанк», цільове призначення кредиту часткове фінансування

належним чином оформленого договору купівлі продажу нерухомого майна, що укладений з ОСОБА_4 (майновий комплекс хлібокомбінату №1, цеху №2. загальною площею 4350,7 кв.м.. що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1).

Сума кредиту за вищезазначеним договором становить 65743100 грн. 00 коп. Відсоткова ставка - 17% річних.

За користування кредитними коштами ТОВ «Фактор Капітал» нараховані відсотки, які включено до складу валових витрат в 1 півріччі 2008 р. в сумі 5 923819,0 грн. в.т.ч по періодах - 1 кв. 2008 р. 3 039523, 00 грн.. півріччя 2008 р.- 5 923819,0 грн.

Згідно п. 8 Положення бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби" до первісної вартості об'єкта основних засобів не включаються фінансові витрати від запозичень (за винятком фінансових витрат які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення бухгалтерського обліку 31 „Фінансові витрати"). Відповідно до Положення бухгалтерського обліку 31 „Фінансові витрати" кваліфікаційними активами є незавершене виробництво продукції, незавершені капітальні інвестиції, інвестиційна нерухомість. Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, повязані з запозиченням. Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначений майновий комплекс, станом на час проведення перевірки, відповідно до поданих декларацій віднесений позивачем до розділу «Капітальні інвестиції».

Відповідно до п. 1.28 Закон "Про оподаткування прибутку підприємств»Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Згідно п.1.28.1 зазначеного Закону під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Отже, враховуючи вищезазначені визначення, основні фонди включають у себе капітальні інвестиції.

Враховуючи аналіз вищезазначених норм законодавства, суд приходить до висновку, що ПДІ у Голосіївському районі м. Києва при проведенні перевірки, дійшла правильного висновку щодо порушення позивачем п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому оскаржуване податкове повідомлення рішення від 24.11.2008р. №0000792306/0 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення рішення від 06.02.2009р. №0000082306/1, однак надав належне нормативно-правове обґрунтування щодо правомірності податкового повідомлення рішення від 24.11.2008р. №0000792306/0.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. .

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.02.2009р. №0000082306/1

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Судові витрати в розмірі 1,70 грн. судового збору, присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий суддя

Я.І.Добрянська СуддяЛ.О. Маруліна СуддяО.П. Огурцов Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 30.07.2010 р.